Рецепт «перехідних адміністрацій»

Днями в Києві відбувся круглий стіл «Міжнародні перехідні адміністрації — досвід, можливості та ризики для України», за участі посла Вольфганга ПЕТРІЧА, який був Верховним представником по Боснії та Герцеговині та спеціальним представником ЄС у Боснії. Посол поділився власним досвідом реалізації перехідного періоду в момент налагодження стосунків між конфліктуючими сторонами. В діалозі брали участь й інші політики, дипломати та експерти.

Посол Вольфганг Петріч поділився своїм досвідом врегулювання воєнного конфлікту в колишній Югославії. Зокрема він заявив: «Подібні конфлікти впливають на єдність держави, на її економіку, на соціальну ситуацію і зрештою на безпеку людей. Таким чином є певні паралелі між різними конфліктами, а отже, можна зробити узагальнюючі висновки щодо їхнього вирішення.  Безумовно, головним чином треба зберегти територіальну цілісність країни, але при цьому не менш важливо припинити загибель людей».

ЗА СЛОВАМИ ПОСЛА ВОЛЬФГАНГА ПЕТРІЧА, ЯКИЙ БУВ ВЕРХОВНИМ ПРЕДСТАВНИКОМ ПО БОСНІЇ ТА ГЕРЦЕГОВИНІ ТА СПЕЦІАЛЬНИМ ПРЕДСТАВНИКОМ ЄС У БОСНІЇ (НА ФОТО — ЛІВОРУЧ) Є ПЕВНІ ПАРАЛЕЛІ МІЖ РІЗНИМИ КОНФЛІКТАМИ, А ОТЖЕ, МОЖНА ЗРОБИТИ УЗАГАЛЬНЮЮЧІ ВИСНОВКИ ЩОДО ЇХНЬОГО ВИРІШЕННЯ

З другого боку, залишається відкритим питання — чи можна застосовувати методи врегулювання одного конфлікту до іншого? Якщо в колишній Югославії була очевидна етнічна та навіть релігійна складова, то війна РФ проти України має зовсім іншу механіку. По-перше, РФ відкрито окупувала частину території України (Крим і частину Луганської та Донецької областей). По-друге, РФ маскує свою агресію під начебто громадянський конфлікт в Україні. По-третє, міжнародні партнери України в найвідповідальніший момент явно недостатньо застосували всі можливі важелі тиску на РФ. Зрештою постає питання: чи не стануть так звані перехідні адміністрації, якщо їх дійсно запровадити на окупованих територіях, приводом для того, щоб зняти з РФ санкції? Окуповані території сходу України насичені не лише російською військовою технікою, а й розгалуженою системою російських спецслужб. Введення перехідних міжнародних адміністрацій на цих землях може зіштовхнутись із блокуванням їхніх рішень саме на рівні спецслужб. Тобто формальна сторона питання буде дотримана, в той час як фактично миротворча місія не буде мати реального впливу на ситуацію.  В таких умовах навіть вибори, які мають організовуватись і проводитись міжнародними організаціями (перехідними адміністраціями), можуть стали лише інструментом легалізації незаконних утворень.

«Інформація, яку озвучив пан посол для нас на перший погляд може здатись віртуальною, — заявив на зустрічі представник України в підгрупі з питань безпеки Тристоронньої контактної групи Євген МАРЧУК. — Але світова практика знає, що коли держава готова й у неї розроблені всі механізми, процедури та є погодження зі всіма сторонами, тоді набагато швидше і ефективніше реалізовується так званий перехідний період. Незважаючи на те що нам здається, що такий перехідний період є далеким для нас, підготовку до цього процесу треба здійснювати вже зараз. На сьогодні в нас — України та РФ — немає навіть спільної позиції, яким має бути мандат миротворчої місії на сході України. Адже перехідні адміністрації — це інструмент ООН. З РФ у цьому сенсі існують дуже гострі протиріччя. Тим паче РФ має право вето в Раді безпеки ООН, а отже, вона може заблокувати в тому числі і введення перехідних адміністрацій. Однак триває робота на рівні деяких неурядових структур, де беруть участь як представники РФ, так і України. На мою думку, є сигнал відносно того, що переговорні технології виходять на інший рівень. Візьмемо Мінські перемовини. Раніше з боку РФ грамотно і «красиво» блокувалось майже все. Сьогодні вже переговорний процес починає переходити в обговорення конструктивних питань».

Окремо Євген Марчук зауважив: «Маю зазначити, що коли преса говорить про перемир’я, то це зовсім не перемир’я. Це припинення вогню».

Таким чином, враховуючи кількість російських військ, озброєння та наявності спецслужб, говорити про можливість завершення війни зарано. Окрім того, треба наголосити на тому, що ЗМІ та політики з самого початку війни почали плутатись в дефініціях, наприклад, називаючи війну РФ проти України «конфліктом на сході України» або іншими подібними формулюваннями, які вдало вкладаються в поширений Росією міф про начебто внутрішній (громадянський) конфлікт. Такі хибні визначення вводять в оману і міжнародні інстанції, які начебто розуміють, що РФ веде проти України війну, але при цьому уникають чітких заяв.

Варто зазначити, що навіть посол Вольфганг Петріч в даному випадку хоч назвав Росію «слоном», який може в будь-який момент натиснути на Україну, але при цьому жодного разу слово «Росія» так і не озвучив. Подібна делікатність можливо пояснюється тим, що досвідчений дипломат спеціалізується на улагодженні конфліктів, а не їх розпалюванні. З іншого боку для того, щоб говорити про причини та завершення конфліктів треба розуміти мету того, хто їх розв’язує. Яку мету переслідував Кремль при окупації Криму та частини сходу України? Зазначимо, що Путін абсолютно усвідомлював, що міжнародне співтовариство буде намагатись хоча б формально «покарати» його за такі дії. Очевидно, що Кремль таких «покарань» не боявся. І тепер, зберігаючи вплив на східноєвропейському просторі, Москва може використати миротворчі інструменти ООН для того, щоб остаточно вийти з ізоляції.

«На відміну від Балканських подій, ми маємо міжнародний збройний конфлікт, — заявив на круглому столі голова ГО «Сила права» Андрій СЕНЧЕНКО. — Хоча, безумовно, чотири роки війни неминуче призводять до того, що такий конфлікт отримує ознаки і внутрішнього. Країна розподілена лінією фронту. Тим дітям, яким на початок війни було 14 років, вже стали дорослими і повнолітніми. Вони вже мають право голосувати і бути призвані до армії. Їхня свідомість при цьому формувалась у досить агресивному стосовно України середовищі».

Андрій Сенченко висловив скепсис щодо запровадження миротворчої місії ООН на сході України і пояснив: «РФ не відійшла від своїх позицій щодо Криму і того, що Україна має розплатитись вагомою долею свого суверенітету, змінюючи свою Конституцію під диктовку Кремля». На думку Андрія Сенченка, поки РФ не відійде від цих позицій, то навряд чи можливий реально прийнятний для України миротворчий мандат. При цьому він підтримав думку про те, що Україна сьогодні має думати про те, як ми будемо жити після повернення територій. Зокрема стосовно Криму проблематика полягає ще й в тому, що 2 млн громадян там вже мають російські паспорти, і вони повинні знати, що з ними буде далі. Проте в Криму не була пролита кров на відміну від Донбасу. А це ще більш складне та болісне питання.

Україна вже сьогодні має чітко артикулювати свою позицію відносно окупованих територій та громадян, які там мешкають. На жаль, поки що далі закону «Про відновлення суверенітету» справа не пішла. Досі немає ясного алгоритму не лише того, як Україна збирається повертати свої території, а й не має матриці гарантій українцям, які вимушено (!) потрапили в окупаційні лещата і вимушено (!) пішли на стосунки з окупантом. Як бачимо, навіть законопроект Андрія Сенченка «Про прощення» знайшов шквал критики, як з боку РФ так і з боку деяких українських політичних сил. І, варто сказати, критика ця носить більш популістський, ніж конструктивний характер. Цим дуже вдало користується російська пропаганда буквально залякуючи мешканців окупованих територій можливими «розправами» з боку «каратєлєй».

У своєму завершальному слові посол Вольфганг Петріч зазначив, що «незважаючи на складність питання, важливо мати платформи для діалогу». При цьому Петріч заявив, що він поки що не бачить реального плану дій вирішення проблеми.

Нагадаємо, що ініціаторами Національної платформи «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію» є незалежні українські громадські організації, серед них Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД), Центр з проблем безпеки та розвитку, Платформа соціальних та гуманітарних інновацій «Єдиний координаційний центр», громадський марафон #Навіщо_Нам_Бути_Разом? в партнерстві з міністерствами закордонних справ Швейцарії та Фінляндії і з технічною підтримкою від CMI (Фінляндія).