Рокіровка. Прокурори Житомирщини та Волині помінялися кріслами
Днями наказом генерального прокурора України Олександра Медведька прокурором Житомирської області призначено Миколу Франтовського, який до того займав аналогічну посаду на Волині. Натомість до Луцька в таке ж крісло переїхав Андрій Гіль, який останнім часом очолював прокуратуру Житомирщини. Власне, частотою змін облич — за всіма новими призначеннями, відверто кажучи, було важко прослідкувати — ця посада в області поступається хіба що губернаторській. Пригадується, за останні 5—7 років її обіймали щонайменше чотири особи, і кожен новий прокурор декларував свої принципи і підходи. Хоча і дивуватися цьому, враховуючи калейдоскопічну зміну чільників Генпрокуратури України впродовж всіх років незалежності, навряд чи варто. Бо кожен з них намагався поставити в регіонах людей, на яких міг би спиратися.
Кар'єра М. Франтовського починалась і проходила головним чином на Дніпропетровщині, і він сам вважав за необхідне підкреслити це на першому своєму брифінгу на новому місці, що пройшов минулого четверга, включає основні сходинки прокурорської системи від слідчого до заступника прокурора області. У лютому 2005 року, тобто після вступу на посаду Президента Віктора Ющенка, його перевели на посаду заступника прокурора Донецької області, а в липні того ж року в Луцьк на головну прокурорську посаду Волині.
Вочевидь, симптоматичною тезою, на якій найперше наголосив М. Франтовський, стала його заява, що говорити про роботу прокуратури на чиєсь замовлення можна лише у випадку, коли в ході розслідування порушеної нею кримінальної справи не виявиться відхилень від закону. Якщо порушення будуть знайдені, то така справа, наполягав він, не може вважатися замовною. А ще новий прокурор Житомирщини вважає, що краще порушити менше кримінальних справ, але всі їх довести до логічного завершення у судових інстанціях. Тобто, на його думку, з самого початку слід бачити судову перспективу справи. У коментарі для «Дня» голова Житомирського обласного відділення Спілки адвокатів України Віталій Бівалькевич зазначив щодо названих тез, що прокуратура дійсно не повинна працювати на замовлення, оскільки є органом, який проводить планову роботу в частині дотримання законності іншими органами, підприємствами, фізичними особами, і що у нього немає інформації про замовні справи. Адвокат також вважає, що прокуратурі слід доводити свою правоту у суді, оскільки, згідно кримінально-процесуального законодавства, тільки ця інстанція має право виносити остаточний висновок щодо винуватості або невинуватості тієї чи іншої особи. Тут варто зауважити, що приклади публічних закидів в упередженості прокурорським органам в області є — так після повідомлень про розслідування кримінальної справи щодо колишнього міського голови Житомира Георгія Буравкова в деяких ЗМІ з'явились матеріали, в яких ці органи звинувачувались у виконанні названою справою певного замовлення. У той же час В. Бівалькевич не став оцінювати (автор звертався із відповідним запитанням) систему горизонтальної ротації в прокуратурі, пославшись, що не знає зсередини її роботу. Але, якщо подивитися на приклад із М. Франтовським, на інші переміщення осіб керівної ланки в центральних і місцевих органах прокуратури за роки незалежності, то впадає у вічі, що практично всі кадрові зміни відбувалися в колі самої цієї правоохоронної установи — просто людей тасували між областями, а на вищі посади до Києва найчастіше приходили вихідці з регіонів. Вбачається, що праві були ті, хто другою за важливістю (після розколу з Ю. Тимошенко) помилкою Віктора Ющенка називав те, що він не домігся призначення генпрокурором людини з близьких йому відомих правознавців, які хоча б деякий час перебували поза прокурорськими структурами і могли зламати систему корпоративної замкнутості, здійснити в них серйозну організаційну і кадрову перебудову.
У принципі інші пріоритети, на яких наголосив новий прокурор Житомирщини — забезпечення законності у земельних відносинах, у тому числі у виділенні ділянок під будівництво, щодо охорони лісів, надр, ліквідації заборгованості із заробітної плати — є дійсно вельми актуальними для області. Але насторожує його акцент на необхідності боротьби із незаконними пилорамами в населених пунктах як методу боротьби за збереження лісів. Адже очевидно, що дрібні лісозаготівники не є головною бідою — ліси гублять насамперед ті, хто, часто з благословення керівників галузі, незаконно вирізають дерева суцільними масивами, що вимірюються гектарами і десятками гектарів. І якщо подивитися на область з висоти польоту літака, то видно, наскільки реальна картина масового вирубування лісів відрізняється від бадьорих і вельми лукавих рапортів про нарощення об'ємів деревини в області та зростання площ під справжніми, а не чахлими лісами.
Щодо особистих моментів, то М. Франтовський наголосив, що переїхав на Житомирщину із задоволенням, оскільки тепер буде працювати ближче до місць проживання матері й сім'ї, яка залишилась у Дніпропетровську. А на запитання «Дня» стосовно перспектив своєї кар'єри, які можуть стати невизначеними, якщо підтвердиться інформація про можливу зміну генпрокурора, він відповів, що ставиться до цього по- філософськи, і на гірше не розраховує.
Щодо реакції політиків, то голова Житомирського регіонального відділення Партії регіонів, народний депутат України Микола Присяжнюк у коментарі для «Дня» зазначив, що вважає ротацію прокурорів між областями нормальним явищем і не вважає, що в ній є момент, пов'язаний із переслідуванням якоїсь цілі однією з гілок влади. Проте справедливість цього твердження, вочевидь, можна буде оцінити лише через деякий час, коли стосунки у трикутнику Президент — уряд — Верховна Рада наберуть ознак остаточної визначеності, а ще коли новий прокурор Житомирщини М. Франтовський якимось чином виявить свої підходи на практиці.
