Росія — противник. Офіційно

Це була одна з больових точок нинішньої влади. Чому в умовах російської агресії, яка триває півтора роки, у нас не затверджується нова Воєнна доктрина? Таке запитання дуже часто звучало в експертному середовищі. І ось днями Рада національної безпеки і оборони України нарешті схвалила і запропонувала для затвердження Президенту проект нової редакції Воєнної доктрини України.

«Всі актуальні загрози та воєнні виклики, на жаль, пов’язані з Росією. І всі вони носять тривалий характер. Свідоме чи підсвідоме несприйняття незалежності України настільки глибоко укорінене в менталітеті російської політичної еліти, що воно нікуди не подінеться в історичній перспективі», — заявив Президент Петро Порошенко, відкриваючи обговорення на РНБО нової редакції воєнної доктрини України.

Новизна воєнної доктрини, за словами Президента, полягає у відмові від політики позаблоковості, у зміщенні акцентів у веденні воєнних конфліктів на комплексне використання воєнних і невоєнних інструментів: економічних, політичних, інформаційно-психологічних тощо. «Це принципово змінює характер збройної боротьби. Це, власне кажучи те, що ми називаємо гібридною війною», — сказав Петро Порошенко.

В програмі визнається, що у «середньостроковій перспективі Україна використовуватиме насамперед власні можливості». Але, відзначив Президент, «червоною ниткою» через весь цей стратегічний документ проходить тема євроатлантичної інтеграції, необхідність приведення всієї нашої оборонно-воєнної системи у відповідність зі стандартами НАТО, досягнення критеріїв членства. Ставиться завдання до 2020 року забезпечити повну сумісність Збройних сил України з відповідними силами країн-членів НАТО.

Як оцінюють документ експерти? Говоримо з директором Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентином БАДРАКОМ.

— Якщо подивитися на ретроспективу, які ми мали раніше Воєнні доктрини?

— Сьогоднішня редакція Воєнної доктрина є шостою за рахунком. Перша доктрина з’явилася в 1993 році. Вона була досить таки спокійною, де констатувалося розпад Радянського Союзу і оголошувалося позаблоковий статус України. Тим не менш, цю доктрину фахівці називали «зубастою». Тоді в Україні була ядерна зброя, був великий військовий компонент — біля 700 тис. військових, з яких можна було будувати нову армію.

Друга доктрина була прийнята влітку 2004 р. Затвердив її тодішній Верховний головнокомандувач Леонід Кучма. Попри те, що зовсім нещодавно відбувся конфлікт на Тузлі, ця доктрина знову ж таки була досить спокійною. Однак принциповим її досягненням було те, що в документі записали про необхідність підготовки України до членства в НАТО. Це був дуже важливий крок. Але, на жаль, буквально через місяць Леонід Кучма без жодних пояснень, після зустрічі з Путіним, приїхавши в Київ, своїм указом вилучив з доктрини слова про підготовку України до повноправного членства в НАТО.

Четверта редакція доктрини з’явилася в квітні 2005 року за часів президентства Віктора Ющенка. Його указ якраз передбачав повернення в текст запис про мету вступу до НАТО. Тим не менш, українське військово-політичне керівництво побоювалося будь-яким чином розглядати можливість реального супротивника. Навіть був визначений евентуальний противник — це мало для України руйнівний характер, бо з такою доктриною формувався пацифізм. І це не зважаючи на те, що в самій Росії говорилося, що НАТО має інші інтереси. Такі ідеї нарощувалися в 2005—2010 рр.

Прихід до влади Віктора Януковича змінив ситуацію. У 2011 році була прийнята п’ята доктрина, яку експерти називають «скандальною». Цей проект був «беззубим». Ми прийшли до того, що нова Воєнна доктрина фактично не розглядала воєнний чинник в якості впливу. А найбільш негативним моментом, звичайно, стало закріплення позаблокового статусу української держави. Це була велика помилка. Головним пріоритетом цієї доктрини було використання невійськових компонентів.

— Як охарактеризуєте нову Воєнну доктрину?         

— Ця доктрина може бути взята за основу створення сил оборони нового типу. Вона в порівнянні з попередніми є найбільш серйозною і активною. Документ передбачає інструмент стримування у вигляді потужної армії і інших збройних формувань. Ми бачимо, що головним військовим супротивником визначена Російська Федерація, поставлено завдання передислокації військових частин, створення нової інфраструктури на сході і півдні. Дуже важливим є те, що загрози і виклики визначені такими, що мають тривалий характер. Ну і, безумовно, головним є досягнення критеріїв членства і забезпечення сумісності з НАТО.

Важливим також в новій доктрині є збільшення ролі інформаційно-психологічних операцій. Це є підставою для формування потужного інформаційного середовища. За часів Кучми Україна була аморфною і нездатною до проведення будь-яких операцій в інформаційно-психологічній сфері. Трохи змінилася ситуація за президентства Ющенка. І те, що сьогодні на таку сферу звертає увагу Порошенко — правильно.

— Цей концептуальний документ був прийнятий із суттєвим запізненням. Чи вбачаєте якісь негативи в самій програмі?

— Так, по часу доктрину можна було прийняти ще рік тому. Таке запізнення спровокувало певні негативні настрої в середині силових структур. Але з цієї доктрини видно, що Верховний головнокомандувач Петро Порошенко дещо змінив свої погляди на воєнний важіль держави взагалі. Думаю, що протягом попереднього тривалого часу, він вагався — чи варто робити головні ставки на воєнний чинник і документально це закріплювати. Бо досі він спирався на політико-дипломатичні важелі. Ця доктрина фактично свідчить, що певні трансформації у Президента і командування у сприйнятті ситуації відбулися. Армія має знати, хто її ворог і до чого готуватися. Ця доктрина є першим кроком до вдосконалення сповіщення, пояснення — від бійця до генерала. Мабуть однією з причин було те, що на практиці Порошенко переконався, що мати справу з Кремлем, немає можливості. Більш того, негативні чинники посилилися тим, що головні європейські гравці, які долучені до «норманського формату» (Берлін, Париж), зайняли позицію, коли Україна має піти на певні компроміси.

На мою думку, є негативним моментом те, що у документі сказано — «доктрина враховує необхідність збільшення професійної складової у ЗСУ та інших збройних формуваннях». Але мав бути проголошений курс на повну професійну армію. Я переконаний, що з часом у Президента відбудуться трансформації і він прийде до висновку необхідності професійної армії. Взагалі, незважаючи на недоопрацювання і недоліки, в майбутнє я дивлюся з оптимізмом.

Показовим є те, що ми бачимо початок навчань росіян, білорусів і сербів з антиукраїнським контекстом. Також перекидання американських озброєнь в Балтику, відновлення воєнної ділянки в Німеччині. Все це свідчить про те, що протистояння західного світу і Росії триватиме. Україна має тут підвищені ризики перетворитися на полігон, де будуть розвиватися геополітичні суперечності. Все це підштовхує Президента до більш активних дій.

— Якою може бути реакція Росії?

— Вона буде непохитною. Я не вірю, що «норманський формат» вирішить проблему цього збройного протистояння. Цей формат вижив себе. Тут дуже важливим є досягнення рівня союзництва з США, адже Росія — це країна, яка розуміє мову сили. Чому останнім часом зменшилися обстріли опорних пунктів українських сил з боку російсько-терористичних війсь? Тому що українська армія почала краще, оперативніше реагувати. Якщо Україна перетворюватиме свою армію на фактор стримування, яка буде негайно реагувати і берегти життя кожного свого солдата, тоді і Кремль, і підкуплені мешканці східних регіонів, які входять до так званих ополченців, взагалі відмовляться від агресії. Для них це стане дуже небезпечним.

— Враховуючи попередній досвід і темпи реформування армії, чи можна говорити про те, що доктрина буде виконуватися вчасно і професійно?

— Я думаю, що не буде проблем досягти сумісності з стандартами НАТО до 2020 р., навіть за умов обмежених ресурсів у України. Інша справа, забезпечити потужність української армії. Тут до 2020 року деякі кроки можна зробити, але все залежатиме від того, як буде діяти військово-політичне керівництво.

Воєнна доктрина України є концептуальним документом, що аналізує сутність і характер сучасних воєнних конфліктів, визначає принципи і шляхи запобігання їх виникненню, підготовку держави до загрози воєнного конфлікту, застосування воєнної сили для захисту державного суверенітету, територіальної цілісності, інших життєво важливих національних інтересів.

Воєнна доктрина України базується на Стратегії національної безпеки України та є базовим документом оборонного планування і основою для розроблення концепцій та державних програм реформування та розвитку Збройних сил, інших військових формувань, озброєння та військової техніки, оборонно-промислового комплексу.

Проект пройшов громадське обговорення із залученням як представників органів державної влади України, так і експертів недержавних організацій, а також іноземних радників, акредитованих при Офісі НАТО в Україні.

Нова Воєнна доктрина України:

•  визначає Російську Федерацію воєнним противником України та умови звільнення тимчасово окупованих територій України;

•  виходить із високої імовірності великомасштабного застосування проти України воєнної сили як головної загрози національній безпеці України у воєнній сфері;

•  підтверджує відмову від політики позаблоковості та відновлення стратегічного курсу на євроатлантичну інтеграцію;

•  визначає ознаки виникнення збройного конфлікту всередині України, у тому числі інспірованого іноземними державами;

•  враховує збільшення ролі інформаційно-психологічних операцій;

•  наголошує на потребі удосконалення системи мобілізаційної підготовки і мобілізації та суттєвого збільшення професійної складової у Збройних силах України та в інших військових формуваннях;

•  формулює заходи з підготовки держави до оборони, необхідні для відновлення державного суверенітету та територіальної цілісності держави, а також завдання розвитку оборонного та безпекового потенціалу України як необхідної умови відсічі збройної агресії тощо.

Рада національної безпеки і оборони України підтримала пропозиції Кабінету Міністрів України і Служби безпеки України та вирішила розширити перелік юридичних та фізичних осіб Російської Федерації та інших країн, стосовно яких застосовуються санкції. Ці особи здійснюють терористичну діяльність, беруть участь у фінансуванні тероризму чи іншій підтримці цієї злочинної діяльності, а також в порушення норм міжнародного права підтримують анексію Російською Федерацією частини території України.

Це рішення обумовлено необхідністю ефективного реагування на триваючу збройну агресію Російської Федерації проти України, сприяння і фінансування нею терористичної діяльності, що призвело до порушення територіальної цілісності України, прав і свобод її громадян, тимчасової окупації частини території України, численних людських жертв, спричинило реальні і потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці і суверенітету України.

Кабінету Міністрів України спільно зі Службою безпеки України, Національним банком України та Генеральною прокуратурою України запропоновано забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності застосування санкцій.