Село без голови

«Бог високо, президент далеко, а сільський голова за все крайній», — так пояснює причину своєї добровільної відставки Степанія Михайлівна Підвальна, яка відслужила громаді Четвертні два скликання, майже 10 років. І нині могла балотуватися, бо обрали б. Каже, можливо, тому ніхто й не зголосився балотуватися, що люди до кінця сподівалися: а раптом вона передумає і таки напише заяву?.. Було ж у сусідніх Годомичах, що потенційного кандидата на очільника громади вмовили піти на вибори вже о пів на дванадцяту ночі, за півгодини до закінчення терміну написання заяви. У Четвертні ж навіть депутатами сільради виявили бажання бути лише двоє людей, а треба було 14. Решту «добирали» вмовляннями і роз’ясненням, що і директору школи, і завідувачці дитсадка, і начальнику пошти все одно доведеться бути присутнім на сесії. То разом і депутатами побудуть.

 Степанія Михайлівна — не волинянка. Родом з Підволочиського району, що на Тернопільщині. У Четвертню приїхала за направленням як учитель 1976 року. Сільським головою була одним із найкращих на Волині. Уміла підтримати громаду і в протистоянні проти молочних монополістів, бо Четвертня є однією з молочних столиць Волині, тут чимало людей тримають у господарстві по кілька корів, і село загалом здає молока більше, ніж увесь Маневицький район. Проте низькі заготівельні ціни час від часу змушують громаду боротися за виживання такого важкого домашнього «бізнесу».

 Коли почалися військові дії на сході України, у Четвертні з ініціативи «головихи» селяни навіть кров для поранених здавали, самі привезли в село працівників станції переливання крові. Проте саме неоголошена війна і стала однією з причин того, що не лише у Четвертні, а й в інших волинських селах зі скрипом підбиралися кандидатури на посаду голови. Для Степанії Михайлівни останньою краплею стало те, що мала розносити повістки мобілізованим у так зване АТО. Хоч у Четвертні та Криничному (два населені пункти сільради) прекрасно знають і її саму, і її ділові та людські якості, та коли приносила у дім повістку, могли початися такі прокльони!..

 «Плаче мама, плаче жінка. Діти плачуть. Мені ж кажуть: навіщо ти повістку в руки брала?.. А як я можу її не взяти, якщо зобов’язана вручити мобілізованому, інакше мені випишуть штраф?.. І я людей розумію: у Четвертні 2 листопада цього року відкрили меморіальну дошку Віталієві Харитонюку, загинув у Донецькому аеропорту. Цього дня йому сповнилося б лише 20 років, а його вже майже рік немає. Після нього батько з горя помер, дід, за якихось три місяці ця проклята війна з однієї хати забрала три покоління чоловіків. У Криничному інша біда: хлопець зник безвісти в тому АТО», — розказує Степанія Михайлівна.

 Навіть маючи вищу освіту, а часом і не одну, великий досвід роботи новообраний сільський голова буде отримувати ще й мізерну зарплату, менше двох тисяч гривень. А він відповідає, як образно каже Підвальна, у селі за все: чи то хтось повісився, чи розбив машину, чи вкрав у сусіда курку... Наразі ж повторні вибори сільського голови у Четвертні мають відбутися вже 27 грудня. Поки що охочих взяти на себе нелегкий хрест місцевого самоврядування в країні, в якій війна, не знаходиться...