«Середньогромадянська» терпимість

Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні сьогодні одні із найбільш дискутованих. Обговорювалися вони і на «круглому столі» «Сучасний стан громадянського суспільства в Україні: проблеми і перспективи», який відбувся днями у Києві. На жаль, ця тема виявилася настільки неактуальною для ЗМІ, що їхні представники — за невеликим винятком — відвідати захід не вважали за потрібне. Тим самим поставивши під сумнів корисність виступів експертів.

Тим часом тезово викласти зміст деяких доповідей має, здається, смисл. Так представник Федерації профспілок України, назвавши своє дітище реальним сектором громадянського суспільства, повідомив, що членами профспілок на сьогоднішній день є 16 млн. чоловік (тобто майже 33% населення країни). Не будемо піддавати сумніву дану цифру, оскільки, швидше за все, вона є формальною. Свого часу (1995 — 1999 рр.) я теж була членом студентської профспілки, куди нам настійно порекомендували вступити, і знаю, що ніяким захистом наших прав вона не займалась. Крім того, набагато важливішим, без сумніву, представляється кількість не заяв про намір вступити до профспілки, а тих, хто реально вважає себе членом якого-небудь професійного об’єднання. За даними всеукраїнського представницького опитування, проведеного в цьому році Інститутом соціології НАНУ спільно з фірмою «СОЦИС», таких, враховуючи учасників традиційних і нетрадиційних профспілкових колективів, а також фермерських об’єднань, нараховувалося всього 4%. Основну масу опитаних — 84% — склали ті, хто не належить «ні до однієї із громадських, політичних організацій або рухів».

Проте представник Федерації профспілок був настроєний оптимістично. І навів дані іншого соцопитування, згідно яким майже 90% населення країни вважають, що профспілки потрібні, а рівень довіри до них вищий, ніж до органів влади. Хоч зізнався, що соціологи реєструють також досить критичне ставлення суспільства до діяльності профспілок.

Представниця організації із захисту дитячих прав, зробивши вступ про те, що майбутні члени громадянського суспільства формуються в сім’ї, навела дані Державного комітету статистики, згідно з якими в 1999 і 2000 роках було виявлено понад 456 тисяч дітей, які, замість того, щоб отримувати освіту, працюють, із них 61% працюють постійно протягом усього навчального року. Серед основних видів експлуатації дітей вона назвала виснажливу і тривалу роботу дітей у сільському господарстві, роботу в промисловості, в тіньовому сімейному бізнесі і роботу на вулиці в несприятливих погодних умовах і не більш сприятливому соціальному оточенні. Звичайно, подібна ситуація ніяк не сприяє формуванню у таких дітей громадянського начала. Крім того, суспільство, яке має подібну проблему, ніяк не можна назвати громадянським, тому що останнє передбачає захищеність прав усіх верств населення. У тому числі і прав дітей на нормальне дитинство.

Найбільш цікавими і такими, які говорять самі за себе, виявилися результати соціологічних досліджень на тему громадянського суспільства і молоді, презентовані на «круглому столі». За даними першого із опитувань про сучасний стан громадянського суспільства, проведеного Інститутом соціології НАН України спільно з Фондом «Інтелектуальна перспектива», більша частина респондентів не має чіткого уявлення про те, що таке громадянське суспільство і на яких принципах воно будується. Визначення, які давали учасники опитування громадянському суспільству, розділили останніх на тих, хто схильний до демократичного устрою суспільства (таких 41%) і на тих, хто вважає, що суспільство повинне будуватися на авторитарних принципах. Серед інститутів громадянського суспільства, які мають вплив на державу, респонденти виділили фінансово-промислові структури, політичні партії та ЗМІ. На останні місця за рівнем впливу опитані поставили такі інститути громадянського суспільства, як профспілки, творчі спілки і об’єднання за інтересами. Низьким виявився також ступінь ознайомлення населення країни зі своїми правами та свободами. Так 15% повідомили, що нічого про них не знають, 48% — що знайомі лише частково, 25% — що за великим рахунком обізнані і лише 3% заявили, що знають свої права досконало. Роблячи висновки про готовність респондентів захищати свої права і свободи, автори дослідження назвали характерною прикметою сучасної суспільної свідомості терпимість, оскільки, згідно з отриманими даними, третина населення ніяк не реагує на ущемлення власних інтересів. Половина і більше респондентів вважають, що масові акції протесту в їх регіоні неможливі за будь-яких обставин — від поглиблення економічної кризи до обмеження конституційних прав і свобод громадян.

Друге дослідження являє собою спільний проект ведучих соціологічних служб на тему «Перше вільне покоління українців — хто вони?» Дослідники, звернувшись до вивчення покоління 1968 року народження і молодше, виходили з міркування, що ці люди досягли повноліття у час, коли в Радянському Союзі почалися демократичні зміни і саме вони будуть основними суб’єктами будівництва громадянського суспільства в Україні. Дослідження дозволяє намалювати образ середньостатистичного молодого українця віком від 18 до 34 років. За даними Київського міжнародного інституту соціології, це, за великим рахунком, аполітична молода людина, що віддає перевагу соціал- демократичній ідеології і на останніх парламентських виборах підтримала в основному СДПУ(О) (11% опитаних), блок «Наша Україна» (10%) і Партію зелених України (8%). Вона вважає, що політичний лідер повинен бути «жорстким, безкомпромісним, здатним навести порядок у країні» (думка 34% респондентів). Вибираючи модель організації влади, 41% української молоді вважає, що влада повинна бути розділена між Президентом, парламентом та незалежним судом. На думку середньостатистичного молодого українця, розвитку нашого суспільства найбільше заважають корумповані чиновники (35% опитаних) і бюрократи (13%). Серед проблем, які найбільше непокоять нинішню молодь, — рівень життя (71%), злочинність (29%) і корупція (23%).

За даними опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» та фірмою «СОЦИС», сучасний молодий українець більш рішуче, ніж представники старшої генерації, настроєний на ринкові перетворення (36% виступають за швидкий рух до ринкової економіки і 37% — за поступовий, обережне просування до неї). Одночасно набагато меншу підтримку серед молоді знаходить популярна серед старших ідея приєднання України до союзу Росії та Білорусії.

Результати дослідження, проведеного Центром імені О. Разумкова, свідчать, що молоді люди переважно цікавляться зовнішньополітичними подіями (61% респондентів) і виступають за вступ України до Європейського Союзу (65%) і НАТО (42%). Більшість із них вважає, що наша країна зможе вийти на рівень економічно розвинутих країн ЄС у найближчі 20 років (32%).

За даними соціологічного опитування, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень спільно з Центром «Соціальний моніторинг», серед молодих майже в два рази менше тих, хто незадоволений своїм життям, порівняно з представниками старшого покоління, що, на думку соціологів, свідчить про вищий рівень адаптації молоді до нових соціально-економічних умов.

Також, як свідчать дані дослідження, проведеного Інститутом соціології НАН України, набагато вищий за різними показниками і рівень благополуччя молоді. Аналіз матеріального добробуту молодих сімей, а також юнаків та дівчат, які живуть окремо від батьків, свідчить про більший благоустрій української молоді. Так, більша частина молодих має своє житло, у 90% є холодильник, у 80% — кольоровий телевізор, у 74% — магнітофон і пральна машина, у 50% — гарні меблі, у 35% — відео та стерео-апаратура. Середній доход на члена сім’ї серед молоді рівний 200 грн., тоді як у сім’ях старшого покоління — 150 грн.

Відповідаючи на запитання про громадянське суспільство в Україні, більша частина молоді сказала, що воно вже існує. Правда, лише 3% опитаних відповіли, що воно повноцінне, 32% вважають громадянське суспільство недостатньо розвинутим у нашій країні, 28% вказали, що в Україні існують тільки його зародки.