Сергій КУНIЦИН: «Нам немає резону годувати дешевим хлібом відпочиваючих iз усієї СНД»

— Сергію Володимировичу, 30 липня ви заявили, що можете звільнити усіх голів райдержадміністрацій автономії. Ви дійсно вважаєте їх винними у продовольчій кризі?

— Йдеться про те, винні голови районних адміністрацій у кризі чи ні. Просто протягом сільськогосподарського року Кабінет Міністрів України, уряд Криму кредитували аграрні підприємства на пільгових умовах. Загалом господарства республіки отримали товароматеріальних цінностей на суму близько 32 мільйонів гривень. Тепер ми хочемо отримати у цих господарств продовольче зерно за фіксованими цінами. По-моєму, цілком логічне бажання. Але, як з’ясовується, отримувати пальне, насіння, добрива, воду на полив аграрії хотіли, а ось повертати борги зерном не поспішають.

Щоб ви до кінця зрозуміли ситуацію, поясню, що ми домовилися з основними виробниками хліба у Криму — це об’єднання «Кримхліб», Споживча кооперація і Сімферопольська макаронна фабрика, що поставимо їм близько 76 тисяч тонн продовольчої пшениці за ціною не вище 850 гривень за тонну. У цьому випадку вони беруть на себе зобов’язання не підвищувати протягом року відпускну ціну на два найпопулярніших сорти хліба. Це зерно, підкреслюю, за цілком прийнятною для виробників ціною, ми і хочемо зараз отримати у господарств. Кожному району встановлено квоту, виходячи з об’єму кредитування. Відповідальні за виконання держзамовлення — голови райдержадміністрацій, що також природно. Ми протягом певного часу намагалися переконати продати зерно державі, але безрезультатно. Тепер я дійсно поставив керівникам районів жорстку умову: або до 15 серпня зерно буде у нас, або на стіл Президента ляжуть подання про звільнення їх з посад.

— На ваш погляд, проблема хлібної кризи взагалі існує, чи це була цілеспрямована кампанія проти уряду Віктора Януковича? Якщо так, то з чиєї сторони?

— Безумовно, врожай нинішнього року в Україні значно менший, ніж минулого року. Заперечувати це було б безглуздо. Але само по собі це не є причиною кризи. У влади є інструменти для того, щоб забезпечити країну продовольством. У тому, що хліб буде в продажу, немає сумнівів. Пригадайте хоч би недалеке наше минуле, коли Радянський Союз щорічно закуповував за кордоном пшеницю. Нічого надприродного чи надзвичайного у цьому немає. Що ж до ажіотажного стрибка цін у липні, то, на мій погляд, це, безумовно, була спланована акція, корпоративна змова зернотрейдерів. Я цілком припускаю думку, що ця історія має політичне підґрунтя, і її коріння треба шукати у виборчій кампанії, що наближається.

— Наскільки гостро у Криму відчувається продовольча криза?

— Я можу сказати, що у нас не було такого ажіотажу, коли люди скуповували сумками хліб, намагаючись запастися. Хоч, звичайно, кримчани також піддалися панічним настроям. Ми ж не якась відособлена частина України, і все, що відбувається у країні, торкається і нас. Як тільки у Криму піднялися ціни на хліб, ми провели серію консультацій iз основними його виробниками і прийняли ряд регулюючих постанов Ради міністрів. Спочатку обмежили рентабельність і торговельну надбавку при виробництві та продажу хліба, а пізніше встановили фіксовану ціну на два найпопулярніших сорти хліба. Жорстко контролюємо роздрібну торгівлю. І зараз ціна на хліб тримається на тому рівні, який ми зафіксували. З другого боку, у Криму є своя специфіка. У курортний сезон населення збільшується вдвічі. Все це навантаження лягає на наші підприємства, і ми розуміємо, що пекарній промисловості немає жодного сенсу годувати дешевим хлібом сотні тисяч відпочиваючих з усіх країн СНД. Тому обмеження діє тільки на два найпопулярніших у населення сорти хліба. Дію постанови Ради міністрів продовжили до вересня. А далі, щоб утримати ціну, ми буде діяти за схемою, про яку я вже згадував.

— Як ви оцінюєте політичну ситуацію у Криму? Чи існують серйозні конфлікти між різними політичними групами?

— Півтора року, що минули від останніх виборів, переконують мене, що ми вибрали правильну лінію поведінки. Більшість політичних сил, представлених у парламенті Криму, об’єдналися у депутатську групу «Стабільність». Назва не випадкова. Стабільність — це саме те, чого нам не вистачало усі попередні роки. Крим просто втомився від безкінечних політичних чвар. Ми умисно відійшли від фракцій за партійним принципом, щоб уникнути протистояння. До групи влилися всі партії, що йшли на вибори у блоці «За єдину Україну», соціал-демократи об’єднані і навіть депутати, чиї політичні симпатії на стороні «Нашої України». Це не заважає нам активно співпрацювати.

— Які у вас стосунки зі спікером кримського парламенту? Адже вся попередня історія співпраці Радміну і Верховної Ради Криму супроводжувалася конфліктами та боротьбою за владу?

— Стосунки зі спікером у нас абсолютно рівні й ділові. Я без будь-якого лукавства можу сказати, що мені приємно працювати з такою людиною, як Борис Давидович Дейч. Ми спільно обговорюємо проблеми, разом шукаємо шляхи їх вирішення. У нас немає дефіциту спілкування або якогось нерозуміння. Це не означає, що ми поза критикою, але критика ця не принизлива, а така ж ділова, як наші стосунки. Конфлікти і боротьба за владу відійшли разом з відходом з політичної арени відомої особистості. А у чому була їхня причина і хто був джерелом конфлікту — висновок робіть самі.

— Наскільки активно автономія бере участь в обговоренні політичної реформи? Як ви особисто оцінюєте її необхідність і перспективи?

— Знаєте, у Криму пропозиції про політичну реформу знайшли зацікавлений відгук ще і тому, що ми все ж автономна республіка, єдина в Україні. Кримчанам взагалі властиво розмірковувати на теми політичних перетворень. Особисто для мене немає сумнівів у тому, що реформа назріла. Україна розпочала відлік нового етапу свого розвитку, що властиво перехідному періоду, невизначеність змінила стабільність економічна, соціальна, частково й політична. Ці нові умови вимагають й адекватної реакції з боку, політико- правової системи держави. Я, наприклад, переконаний, що Україні не зашкодив би двопалатний парламент. Це закріпило би позиції регіонів, а з другого боку, створило би систему противаг у парламенті. На жаль, ці пропозиції відпали ще на стадії обговорення. Що ж до перспектив реформи, то вона залежатиме від того, наскільки згуртовано виступатиме парламентська більшість. Поки що депутати демонструють послідовність у своїх діях.

— Вже зараз ряд політичних сил готується до наступних парламентських виборів 2006 року. Чи готуєтеся ви взяти у них участь?

— Я вже сказав, що наше суспільство перейшло на новий етап розвитку. Думаю, що від виборів до виборів українці демонструють усе більшу політичну зрілість. Це стосується і методів боротьби, і того, кому або чому вони віддають свої політичні переваги. Упевнений, що вибори-2006 будуть більш жорсткими, більш принциповими, ніж усі попередні. Безсумнівно, зросте роль партій, та й самі партії структуруються. Звичайно, кримська організація НДП, до якої я відношу себе, братиме участь у виборах. У цьому немає жодних сумнівів. Я кримський політик, і мені не байдуже, якою буде доля кримської автономії.