Що і хто заважає об’єднаним громадам
«Недосконалість і нестабільність законодавства, а також районна влада, що не бажає розлучатися зі своєю вотчиною», — експерт
Рух за децентралізацію влади в Україні продовжує набирати обертів. «Ми чекаємо, що уряд цього тижня ухвалить постанову, якою поверне кошти, що були забрані на вибори народних депутатів, — заявив у понеділок віце-прем’єр-міністр регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства України Геннадій Зубко, — і ми зможемо провести вибори додатково в об’єднаних територіальних громадах, на які ми чекаємо». Він повідомив, що 2016 року було проведено вибори в 25 громадах. До кінця року вони повинні відбутися ще в 80-ти. А всього в країні до кінця осені, за словами віце-прем’єра, буде 180 об’єднаних територіальних громад. Крім того, за його даними, об’єднання ініціювали 245 громад, і віце-прем’єр вважає дуже важливим, щоб процес об’єднання в них було завершено якомога раніше.
При цьому Зубко вважає, що Верховній Раді України слід було б приділяти об’єднаним громадам значно більше уваги. «Парламент заборгував українцям у питаннях проведення реформи децентралізації, пішовши у відпустку і не прийнявши, як ми вважаємо, 10 ключових законопроектів», — говорить він. На його думку, відповідні законопроекти повинні сприяти фінансовому забезпеченню вже створених об’єднаних територіальних громад, а також подальшому розвитку реформи з децентралізації влади. «Ми вимагаємо сьогодні агресивної позиції депутатського корпусу, я сказав би, (вимагаємо) десяти кроків щодо питань проведення реформ децентралізації», — сказав він.
Два законопроекти, за словами Зубка, вирішують проблеми передачі громадам права управління своїми землями. Крім того, представлені парламенту документи визначають можливість об’єднання громад, які адміністративно знаходяться в різних районах, регулюють можливість приєднання нових населених пунктів до вже існуючих об’єднаних громад.
Є певні проблеми і в самої реформи з децентралізації влади. Так, відомий громадський діяч, голова правління «Колегіуму Анни Ярославни» Ніна Нанівська того ж дня, коли Зубко розповідав журналістам про те, чого чекати у справі децентралізації від парламенту цією осені, підкреслила, що сьогодні в Україні «немає ні розуміння реформ, ні розуміння того, як слід контролювати їх виконання».
«У нас триває кампанія з децентралізації, але я не можу повірити, що при цьому ми не в змозі передбачити деякі елементарні наслідки, — зазначає експерт і наводить приклад: — У Самбірському районі Львівської області сформовано вісім об’єднаних громад, тоді як усього в області їх шістнадцять. Але при цьому сам район залишився без грошей. Тому що їх передали в громади, а в райцентрі велика лікарня, поліклініки й інші установи, які обслуговують весь район. Для них грошей немає, тому що все в процесі децентралізації передано в громади. І ті говорять: «А ми вам не віддамо. А що ви для нас робите і скільки на нас витрачаєте?» Електронної інформаційної системи там немає. Керівникам громад потрібно їхати в райцентр і якимось чином підраховувати, хто куди прийшов і яку отримав послугу. Ціни на ці послуги теж немає».
«Це виглядає дуже погано, — продовжує Нанівська, — але насправді все це ще й воістину фантастично, тому що ми вперше всі почали думати і рахувати: скільки ж коштує та чи інша послуга? Погано те, що ми цього раніше зовсім не робили і не думали про це, не передбачали. Найкращим нашим архітекторам децентралізації це й на думку не спадало».
Із цією думкою згодна й заступник голови Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад Наталія Ключник. У коментарі «Дню» вона розповіла, що в нинішньому процесі децентралізації добре і що — не дуже. «Децентралізація — це дуже хороша ідея. На місця передаються повноваження, а за ними — ресурси. Люди скучили за тим, щоб самостійно управляти своїми ресурсами, — переконана активістка. — А насправді весь світ так живе, і Європейська хартія прописує, що таке самоврядування має бути основним, базовим елементом структури управління державою, щоб усі послуги були якомога ближчими до людей. І саме такою була погоджена 2014 року концепція нашої децентралізації».
«Але будь-яка реформа змушує нас вийти за зону комфорту — почати нове життя, — зазначає заступник голови асоціації. — І це, можливо, не всіх влаштовує. Щоправда, спочатку говорили, що ця реформа не буде сприйнята головами сільрад. Але виявилось, що вона їх здебільшого якраз цілком влаштовує. Вони з задоволенням об’єднуються. А не влаштовує вона районних керівників, які не хочуть віддавати свої повноваження на базовий рівень. І це багатьом не подобається. Вони хотіли б зробити в районі одну громаду. Щоб не розлучатися зі своєю вотчиною й надалі нею управляти. Я не говорю, що так налаштовані всі. Але такі випадки є. Вони блокують об’єднання громад. Це, на мій погляд, дуже негативна частина процесу децентралізації. Але потрібно ж враховувати, що багато хто просто не готовий жити по-новому, вони бояться цього і не хочуть».
«А ще успіху реформи і її темпам заважають «дірки» в законодавстві, — підкреслює Ключник, — але це нормальний для всього нового процес. Ідеального законодавства не буває. Воно удосконалюється з часом, виходячи з практики. І не випадково люди від самого початку не дуже-то повірили в децентралізацію, в те, що вона може дати їм хороший результат. Боялися, що заберуть податок на доходи фізичних осіб, і громади в результаті збідніють. Але в результаті об’єднані територіальні громади отримали в шість і у вісім разів більші бюджети. Це — дуже позитивний момент».
«Але є й негатив. Він виходить із різноманітності територій. Основний бюджетоутворюючий податок громад — це податок на землю. Громади, які знають, як вираховувати і призначати цей податок, уже мають достатньо грошей у своїх бюджетах. Але їм частково передається й акцизний збір. Це джерело доходу працює далеко не однаково успішно на всіх територіях. В одних місцевостях є підприємства, які його сплачують, а в інших їх може й зовсім не бути. Я думаю, що тут справа ще і в комунікаціях. Чому б спочатку не спробувати, як закон працюватиме, не подивитись, як він буде сприйнятий територіями, і лише потім приймати. А ми спочатку приймаємо, а потім дивимося, які в ньому дірки, і вносимо зміни. Але нестабільність законодавства, як відомо, не менше зло, ніж недоліки в ньому. Ось це негативний чинник у цій реформі», — підкреслює Ключник.
