Що протиставить суспільство «поліцейському синдрому»?

Дивно, пройшов тиждень, але ця передача не викликала належної реакції — ні у ЗМІ, ні в суспільстві. Адже в гонитві за компроматом журналістом Юрієм Нестеренком і знімальною групою «Досьє» було порушено найважливіше право людини — на конфіденційність інформації про неї. Лише колишній генпрокурор Олег Литвак із трибуни ВР заявив, що «збирання будь-якої об’єктивної інформації, яка відшукується по краплях слідчим або журналістом, повинен вестися виключно в межах закону. І санкції на застосування оперативно-технічних засобів треба отримувати в судах, а не за згодою або за бажанням журналіста».

Що говорить закон із приводу того, чи може журналіст знімати прихованою камерою людину, коли та цього не хоче? Коментує Наталія Петрова — юрист, котра професійно займається проблемами свободи слова та ЗМІ в Україні:

— У законі України про інформацію у статті 31 «Доступ громадян до інформації про них» сказано: «Громадяни мають право знати в період збирання інформації, які відомості про них і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються». Виняток із цього правила — тільки в зумовлених законом випадках, після отримання дозволу від відповідної служби.

Не менш пікантним в операції «прихована камера» було те, що ці кадри з’явилися в нічному каналі «На добраніч, Україно», серед ведучих якого — і Сергій Набока, котрий за брежнєвських часів чимало постраждав від гебешних методів наших доблесних правоохоронців (він кілька років відсидів у таборах за участь в Гельсінській групі).

— Для мене абсолютною несподіванкою став цей матеріал, який було включено як «спецвипуск» до ефіру нашої передачі, — каже пан Набока. — Побачивши його на моніторі, я відчув, наскільки це бридко пахне. Але, оскільки я в той момент працював у прямому ефірі, то не дуже ретельно стежив за програмою. Потім спеціально переглянув «Досьє» й побачив, що це — ганьба. Наступного дня влаштував дикий скандал на УТ-1 з цього приводу. У четвер це «Досьє» знову повинно було вийти в нашій програмі, але, певно, через мої протести його зняли. «Досьє» якщо i йтиме, то поза нашою програмою.

Цілком згодна з негативною оцінкою методу «прихованої камери» й одна з провідних українських тележурналісток Наталія Кондратюк. Вона додала:

— В Україні немає журналістів, котрі належно вміли б користуватися зйомками прихованою камерою. У нас подібні зйомки служать тільки для «відмивання» компромату через телебачення «потрібними» людьми проти їхніх опонентів. Стежити за людиною прихованою камерою — це робота спецслужб, але ніяк не журналістів. Журналісти повинні йти у відкриту. Тим більше, що в даній передачі ніхто їм це робити й не заважав. Це взагалі були сфабриковані зйомки. Депутат, знятий прихованою камерою, абсолютно не приховував свого походу до офісу «Громади». Він ішов до офісу своєї партії поздоровити колегу. А глядачеві було подано по-іншому: це не журналіст порушує закон, це депутат переховується, криється — отже, щось є таємне, протизаконне в діях того, за ким підглядають. Таким чином, журналіст умисно спотворював факти, формував бажану йому думку. Це вже не журналістика, а перша найдавніша професія.

Чесно кажучи, викликає деяке здивування реакція на подібні методи Ігоря Лубченка, голови Спілки журналістів України, шанованої людини, редактора, котрий неабияк постраждав від самоуправства чиновників. Однак на запитання кореспондента «Дня» він відповідав дещо меланхолійно:

«Ось зняли в лазні з дівчатами колишнього міністра юстиції Росії Ковальова. Зйомка кимось велася теж прихованою камерою. Це було, звичайно, втручанням в його особисте життя. Законно це, чи незаконно? Чи можна цю несанкціоновану зйомку використати для звинувачень Ковальова? Звісно, є такі речі, які важко інакше довести. І якщо журналіст веде розслідування, він же теж збирає на когось компромат, розмовляє сам на сам із людьми... Але зйомки депутатів... Якщо їх не можуть арештувати без згоди ВР, то й зйомки можуть вестися тільки з санкції Генерального прокурора, та й то, якщо порушено кримінальну справу. І знімати повинен оперативник, а не журналіст!

Це питання для наших дискусій і роздумів. Спасибі, що ви підказали, треба буде у Спілці журналістів провести круглий стіл, конференцію з цього приводу...»

Здавалося б, кому, як не Спілці журналістів, зайняти найактивнішу позицію в засудженні протизаконних дій співробітників ЗМІ? Адже вироблення етичних професійних норм і чітка позиція в їхньому відстоюванні у середовищі журналістів незалежної України — це найперше, чим мусить Спілка займатися.

Пригадаймо, до речі, що «Досьє» виходить у рамках каналу ТРК «Ера», одним із співзасновників якого є Андрій Леонідович Деркач, що в інтерв’ю нашій газеті підтвердив і головний редактор «Ери» Віталій Лук’яненко. Погодьтеся, ще двозначнішим при цьому виглядає використання в програмі й зйомок прихованою камерою, і оперативних міліцейських зйомок... Може, й архіви КДБ-СБУ — відомства батька Андрія Деркача — згодом використовуватимуться в програмі?

Цікавий розвиток отримала тема в безпосередній розмові з автором сюжету Юрієм Нестеренком. Він почав твердити, що... не було ніякої прихованої зйомки! Що після того, як камера почала знімати депутата Омеліча, репортер сповістив його про це. Й Омеліч нібито не заперечував. Це входить у кричущу суперечність із заявою того ж Нестеренка під час самої передачі, де факт прихованої зйомки не тільки визнавався, а й подавався як якесь геройство...

«День» сподівається на реакцію в зв’язку з цією публікацією всіх зацікавлених осіб. І готовий до публікації всіх точок зору.