Що би ви спитали у Президента?

25 вересня Президент Петро Порошенко планує вперше дати широку прес-конференцію. Досі це були формати взаємозв’язку з суспільством у вигляді спілкування з журналістами провідних українських телеканалів, окремі інтерв’ю західним виданням, звернення до народу... На відміну від своїх попередників, які збирали ЗМІ біля Адміністрації Президента (Ющенко) чи в Українському домі (Янукович), у Порошенка, схоже, буде «своє місце» — «Мистецький Арсенал». Там базувався виборчий штаб нинішнього Президента. Тема прес-конференції звучить так: «Стратегія-2020». На початку заходу запланована її презентація.

Об’єктивно треба визнати, що в такій складній ситуації, в якій опинився Петро Порошенко, не знаходився ще жодний його попередник. Для вирішення проблем, особливо після Євромайдану й російської агресії, суспільство дало великий карт-бланш, обравши чинного Президента в першому ж турі. Але за сто днів президентства Порошенка запитань накопичилося дуже багато. Особливо ситуація загострилася після підписання Мінських домовленостей. Далеко не всі наші громадяни позитивно сприйняли їх результат. Тема війни, а особливо реформування існуючої системи, чого, власне, і вимагають люди, — на першому місці серед запитань. Отже, що хвилює суспільство?

Iрина БЕКЕШКIНА, соціолог, директор Фонду «Демократичні ініціативи імені Iлька Кучеріва»:

— Чому не понесли відповідальності військові керівники, винні за провальну операцію в Іловайську? Чому волонтери більш вправні й оперативні у забезпеченні АТО (в тому числі й військовим спорядженням, яке можна купити), ніж штатні структури МО, які за це отримують зарплату? Чому досі відсутня Ставка головнокомандуючого, яка б координувала спільні дії усіх військових та структур, що їх забезпечують? За яким принципом висувалися кандидати у список та на мажоритарні округи від «Блоку Петра Порошенка», адже там чимало кандидатів, якими обурені громадські активісти? Де і коли хоч якась демократична партія висувала від себе трьох братів (троє Балог, та ще плюс родич Петьовка)?

Назар ЛИТВИН, аспірант Київського національного університету імені Вадима Гетьмана:

— 1) Не повторюйте помилок попередніх президентів! Не давайте другого життя колишнім корупціонерам, злочинцям і зрадникам, призначаючи на різноманітні посади або закриваючи на це очі в інших відомствах, тому що все-одно всю відповідальність народ покладе на вас. І пам’ятайте, що в Україні ви нікому нічого не винні, крім народу. Тому досить цих квот, друзів, кумів, недоторканності олігархів і політиків та врахування їхніх інтересів.

2) Ситуація з курсом долара та відповідно від нього катастрофічне збідніння населення є загрозливими. Знаю про ваші зустрічі з банкірами та бізнесом і розумію, який стан економіки. Але вже в короткостроковій перспективі потрібно приводити курс до рівня не більше 12 (це і так 50% девальвація), але не штучно, коли цих доларів зовсім немає! Інакше народ знову ж таки буде всю відповідальність покладати на вас. Якщо наші спеціалісти не справляються — запросіть іноземців.

Віталій ШАБУНIН, голова правління Центру протидії корупції:

— Чому Порошенко продавив через Раду закони по Донбасу і провалив голосування за Антикорупційне бюро?

Олександр КРАВЧУК, юрист:

— Коли вбивці бізнесменів сходу й організатори війни будуть нести кримінальну відповідальність, а не насолоджуватися життям у Києві?

Олексій ПАНИЧ, філософ, культуролог, перекладач:

— Петре Олексійовичу, що особисто для вас за ці 100 днів на посаді Президента було найлегшим і що — найважчим?

Денис КАЗАНСЬКИЙ, донецький блогер:

— Я би спитав, чому в Києві живуть сепаратисти та злочинці Клінчаєв та Голєнко і чому досі не карають Єфремова як організатора ЛНР?

Володимир РОЖКОВ, харківський волонтер-підприємець:

— Президент — це людина, яка гарантує наші конституційні права. Тому хочу запитати, чому на останньому засіданні ВР не ухвалили закон, який надав би статус переселенця? Дав би можливість отримувати держкомпенсації? Якби його було ухвалено,  я б міг далі працювати з переселенцями, яких взимку, напевно, стане більше, і вимагати, щоб мені компенсували витрати електроенергії в таборі, витраченої на потреби переселенців. А так — немає рядка в законі, немає рядка в бюджеті, сам плати. Цей закон значно полегшив би життя самим переселенцям і тим, хто організовує їхній прийом. Розгляд перенесли на 14 жовтня, а нам хочуть відрізати світло вже 1 жовтня. Таке відчуття, що закон не ухвалено із садистських міркувань, на такому економити не можна.

Iгор ГУЛИК, журналіст, політичний експерт, Львів:

— Як Президент може пояснити очевидну невідповідність передвиборчих обіцянок (завершення АТО впродовж кількох днів, зміна виборчої системи) з тим, що маємо насправді? Чого більше в причинах цієї невідповідності — об’єктивних обставин чи суб’єктивної незацікавленості еліт? Чи невиконані обіцянки стануть уроком для глави держави з тим, щоб не повторювати такої практики?

Оксана ЦИГАНОК, голова громадської організації «Черкаський блокпост»:

— Коли нормально функціонуватиме забезпечення нашої армії та що наше керівництво робить для того, щоб українські військові отримали сучасне озброєння і підготувалися до зими? Хочеться, нарешті, дізнатися, коли наших військових забезпечать сучасною зброєю? Є інформація, що на вітчизняних заводах лежить озброєння, але на передовій у зоні АТО немає її, утім, часто я зустрічала муляжі. Чому сьогодні фактично все лежить на плечах волонтерів, зокрема й забезпечення військових теплими речами?

Анатолій КИЧИНСЬКИЙ, поет, художник, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, Херсон:

— У шановного пана Президента я б поцікавився: який, на його думку, пепрший закон має прийняти Верховна Рада нового скликання? Мається на увазі такий закон, який би найефективніше міг змінити ситуацію, пов’язану із затяжною кризою, яка дійшла до воєнного конфлікту. Цей закон буде знаковий, він буде першим голосом народу, який обере собі нових представників у Раду.

Віктор ПУШКIН, директор Iнституту гуманітарних проблем Національного гірничого університету, Дніпропетровськ: 

— По можливості я б хотів запитати Президента про те, яка роль у перспективних планах розвитку України відводиться вищій школі? Серед найбільш болючих проблем, які вимагають свого вирішення, я б виділив відсталу матеріально-технічну базу вишів, морально застарілі студентські гуртожитки, низьку заробітну плату професорсько-викладацького складу. На мій погляд, ці проблеми не знайшли свого вирішення в недавно ухваленому законі про вищу школу. Тепер більше часу має відводитися на самостійні заняття студентів, але де їм займатися, якщо в гуртожитках немає таких умов? Нелегко доводиться й молодим викладачам. Більшість із них не може придбати собі житло, їм доводиться винаймати квартиру або тулитися в гуртожитках. Крім того, молодому вченому потрібно купувати книжки, оплачувати наукові публікації та брати участь у конференціях. Усе це доводиться робити здебільшого своїм коштом при дуже скромній заробітної платі.

Василь IЛЬНИЦЬКИЙ, журналіст, Закарпаття:

— Цієї п’ятниці лідер Угорщини — прем’єр Віктор Орбан — спеціально приїздив на Закарпаття, щоб офіційно відкрити новий навчальний рік в Угорському інституті у м. Берегове, чим засвідчив рівень підтримки Угорською державою етнічних інтересів своїх кровних братів за межами країни. Коли, на ваш погляд, Українська держава реально почне надавати допомогу українській діаспорі хоча б сусідніх із нами країнах?

Тарас ВОЗНЯК, головний редактор культурологічного часопису «Ї», громадський діяч:

— Як ви вбачаєте перспективу співпраці України з НАТО — чи зосередитися на процесі формального членства в НАТО, чи максимально наповнити реальною співпрацею ті формати співпраці, які вже Україна має з НАТО?

Олег ОНИСЬКО, шеф-редактор інтернет-ресурсу «Західнет»:

— 1) Якими міркуваннями керувався Президент, приховуючи інформацію про досягнуті в Мінську домовленості? Він сам неодноразово казав, що не довіряє Путіну, однак чомусь укладає з ним угоду, нібито він застрахований від обману. Якщо Путін порушить формальні й — особливо — неформальні домовленості, це буде лише обман Президента України — з усіма наслідками. Якщо ж Президент попередньо заручився б національним консенсусом, розповівши всі подробиці угоди, це був би обман усієї країни. Чи відчуває Президент цю різницю?

2) Як Президент має намір використати час цього хиткого «перемир’я» з Росією, щоб продовжити євроінтеграцію? Адже, навіть добившись відкладення на рік введення ЗВТ з ЄС, Москва не зупиниться — Путін прямо попереджає, щоб українська влада навіть не починала впроваджувати необхідні закони і стандарти, що ми могли б робити й у такій «урізаній» формі угоди з ЄС. Інакше кажучи, тепер на кожен намір (!) української влади йти шляхом нормального розвитку суспільства (у будь-якій сфері — чи то політичній, економічній чи культурній, не кажучи уже навіть про військову) Москва казатиме нам «Цить! Або введемо танки». Чи розуміє це Президент Порошенко, і яким чином він бачить вихід із цієї ситуації?

3) Чи розуміє Президент, що боротьба з корупцією в Україні просто відсутня? Інакше де її результати?

4) Чому Президент вважає за доцільне платити терористам із «ДНР» і «ЛНР» фактично контрибуцію у вигляді дотацій із держбюджету, хоча жодним чином не впливатиме на ситуацію у цих районах і не контролюватиме розподіл цих коштів? Чому б не оголосити ці райони тимчасово окупованими територіями (за прикладом Криму) і не покласти відповідальність за життєзабезпечення цих районів безпосередньо на Росію?

Дмитро МАРУНИЧ, співголова Фонду енергетичних стратегій:

— Мене зараз найбільше цікавить питання як звичайного громадянина, а не експерта. Мої гривневі вклади знецінюються на очах. І дуже примарними виглядають способи, як їх зберегти. Звичайно, я розумію, що є об’єктивні фактори. Але ж ніхто нічого фактично не робить, щоб це зупинити. Тому питання такі: що буде з валютним ринком? Коли це припиниться? І хто за це відповідатиме?

Андрій НОВАК, голова Комітету економістів України:

— До якого обвалу гривні має перебувати на посаді голови НБУ його ставлениця Гонтарєва? І чому в його списку політичної сили числиться колишній голова НБУ Степан Кубів: це що, винагорода за девальвацію та рефінансування, видана окремим банкам?

Анатолій ГУЛЕЙ, голова правління Української міжбанківської валютної біржі:

— Петро Олексійович був головою ради НБУ, тому було б цікаво послухати його бачення п’яти основних кроків для виходу з банківської кризи.

Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ, екс-уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки:

— Чи будете ви звертатися до Європейської комісії з проханням направити її спостерігачів на українські газоперекачувальні станції, щоб убезпечитися від претензій Росії про несанкціонований відбір газу взимку?

Михайло ГОНЧАР, директор Центру глобальних досліджень «Стратегія XXI століття»:

— Чому Президент як голова РНБО досі не призначив секретаря РНБО? Оскільки енергетичний фронт — один із напрямів ведення гібридної війни РФ проти України, може, поясните, чому ви досі не призначили уповноваженого з питань енергетичної безпеки? Президент цурається військового та енергетичного компонентів, надаючи перевагу лише дипломатичному?