«Шокуючий звіт»

Днями у ЗМІ з посиланням на Телерадіокомпанію Туреччини TRT, з’явилось повідомлення про те, що турецький президент Реджеп Тайіп Ердоган під час зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним у Баку передав йому доповідь турецької делегації про проблеми кримських татар у Криму. «День» звернувся з проханням до депутата Верховної Ради Рефат ЧУБАРОВА з проханням прокоментувати факт передачі цього документа особисто під час зустрічі обох лідерів.

— Справді в Криму з 27 по  30 квітня перебувала неофіційна турецька делегація. До її складу входили професори, колишні дипломати, політики, експерти, яким уряд Туреччини доручив місію з підготовки цієї  доповіді. Питання щодо направлення такої делегації обговорювалось протягом декількох місяців із залученням Меджлісу кримськотатарського народу.

Ми підтримали цю ідею і при цьому ми висловили побажання, щоб делегація заздалегідь затвердила протокол перебування, який передбачав би зустрічі зі всіма категоріями суспільства, зі всіма людьми, які представляють ситуацію в Криму. Більше того, ми сказали, що такий візит не може жодним чином давати підстави для того, щоб Росія могла стверджувати, що, мовляв, Туреччина визнає Крим у складі Росії і спрямувала туди делегацію. Такі наші побажання були прийняті та реалізовані.

І в результаті турецька делегація попрямувала до Криму маршрутом Анкара—Київ—Москва—Сімферополь. Тим самим були дотримані всі тонкощі, щоб не дати можливості Росії спекулювати з направленням цієї делегації.

Турецький уряд дуже хотів знати про ситуацію в Криму власне очима своїх експертів. І вони отримали цей результат. Я можу сказати точно, що уряд Туреччини не втручався жодним чином у цей текст.

І я також разом з Мустафою Джемільовим спілкувався з членами цієї неофіційної делегації. Ми мали з ними також тривалу зустріч-інтерв’ю. Вони дотримувались рівної відстороненності від усіх, у тому числі від свого уряду. І думаю, що сформульовані у звіті оцінки певною мірою були неочікуваними для деяких турецьких урядовців. Вони думали, що там ситуація краща, ніж те, про що ми їм розказували раніше. Думаю, що деяким турецьким урядовцям хотілось повірити в те, що їм навішують на вуха з Москви.

З іншого боку, цей звіт максимально стриманий, не охоплює всі аспекти життєдіяльності у Криму, зокрема там практично немає інформації щодо ситуації з підприємництвом, з бізнесом. А там є таке жахливе явище як націоналізація і проста конфіскація власності, як міжнародних інвесторів, так і українських. Попри те, що цей звіт є дуже стриманим і майже дипломатично витриманим, але він усе одно є шокуючим за своїми висновками. Як би я писав цей звіт, він був би набагато жорсткішим. А це звіт турецьких експертів, які там побули всього три дні, але вони за цей час змогли схопити тенденції і явища, які є дуже загрозливими для майбутнього кримськотатарського народу та його безпеки.

— Якими є ваші очікування у зв’язку з передачею Ердоганом цього звіту особисто Путіну?

— Що стосується особистої передачі президентом Туреччини цього тексту Путіну. Не думаю, що Путін не знає, що відбувається в Криму, на сході України, де зараз є терористи, бойовики, яким допомагає Росія. Але в будь-якому випадку сам факт передачі такого документу з таким змістом  не може не залишитися зовсім не поміченим з боку Путіна. Я передбачаю, на декілька місяців можливо відбудеться деяке послаблення тиску репресій. Але Путін не сприймає на сьогодні жодних ні попереджень, ні звернень, не нагадуванням щодо порушення Росією норм міжнародного права і в тому числі щодо прав людини. Просто цей документ, це вже я кажу як історик, ляже до стосу багатьох інших документів на столі судді Міжнародного суду в Гаазі.

Разом з тим я не думаю, що кримське питання приведе до розриву відносин між Туреччиною та Росією. Ні, такого не буде. Але, знаєте, крапля камінь точить. І кримськотатарське питання в тому варіанті як показувалось Путіним і в тому числі під час особистої зустрічі з Ердоганом в їхніх відносинах актуалізувалось з подачі Туреччини. І тепер м’яч на боці Путіна. Я передбачаю, що особливих висновків не буде, оскільки неможливо вирішення кримськотатарського питання без кардинального вирішення всього комплексу питань, які привели міжнародну спільноту до кризи.