Слова пам’яті з передвиборними інтонаціями
16 вересня виповнився рік від дня зникнення журналіста Георгія Гонгадзе. Минулої суботи, напередодні цієї дати в Києві пройшов ряд приурочених до неї акцій.
Так, зокрема, на будинку, в якому розташована Національна спілка журналістів України, була відкрита меморіальна дошка «Пам’яті журналістів, що віддали життя за правду». Серед імен, вигравіюваних на дошці, імена Вадима Бойка, Мар’яни Чорної, Бориса Дерев’янка, Ігоря Александрова, Георгія Гонгадзе (всього 18 прізвищ журналістів, які загинули за роки незалежності).
А ось ще одна акція, проведена за ініціативою партії «Батьківщина», УНСО, Соцпартії України і ряду інших українських партій, хоча також була присвячена річниці від дня зникнення Гонгадзе, насправді виявилася чимось зовсім іншим. Марині Цвєтаєвій належить фраза: «Наши лучшие слова — интонации». На мітингу-реквіємі, організованому вищезазначеними політичними силами на майдані Незалежності, інтонації були, як це не сумно, надто часто передвиборними. Проте, прямим текстом також декілька разів пролунало, саме які блоки потрібно підтримувати на парламентських виборах.
І річ навіть не в тім, що така агітація, побудована лише на антипрезидентських гаслах і загальних словах про те, що Україна має бути демократичною і т.ін., — дешева. І не в тому, що слова «мітинг» і «реквієм» дуже погано поєднуються одне з одним. Просто дуже важко було повірити в щирість намірів організаторів цієї акції вшанувати пам’ять загиблого журналіста, коли її супроводжували роздача листівок із вкрапленнями політичної реклами, злегка істеричне періодичне скандування гасел і інші елементи політичного шоу, а хвилині мовчання передувала «оптимістична нота» — жартівлива пісенька під назвою «Глобус України».
Схоже, що в наш час для того, щоб не бути дальтоніком, вже недостатньо розрізнювати кольори. Важливіше розрізнювати відтінки. А для того, щоб не бути глухим, мало розрізняти слова (якими б переконливими вони не здавалися). Важливіше відчувати інтонації, з якими їх вимовляють.
