Соціологічне «гетто»

Багато років тому американець Самуель Клеменс, відомий широкому загалу як Марк Твен, писав: «Є брехня, є зухвала брехня, а є статистика». І уїдливо додавав, що якщо один джентльмен з’їв дві курки, а другий — жодної, то за статистикою кожен із них з’їв у середньому по курці.

В умовах електорально-виборчої України час перефразувати Твена та стверджувати, що: «є брехня, є зухвала брехня, а є соціологія».

Президентська кампанія- 2004 продемонструвала нам досить непривабливе обличчя нашої «соціології». Усі ці сумнівні «екзит-поли», де одна соціологічна контора спростувала іншу, дивні прес-конференції соціологів, на яких розумні люди та безумовні професіонали зненацька, ховаючи очі, починали говорити дурниці. Судячи з виразів їхніх облич, вони явно переживали якийсь моральний дискомфорт, їм було соромно, проте соціологи повідомляли нам свої дивні висновки.

Сьогодні в нас знову є можливість спостерігати щось подібне. Але я не маю на увазі надзвичайних виявів. Нині все робиться набагато тонше, вкрадливіше, але суть від цього не змінюється. У фахівців є чудова відмовка: мовляв, якщо вам не подобаються публіковані нами рейтинги, то що ми можемо зробити? Ми лише тільки дзеркало, ми лише відображаємо ситуацію. А ось із цим категорично не погоджуся. Рейтинги різних політичних сил переслідують нас у пресі починаючи з весни 2005 року, коли ще не так просто було визначитися з фаворитами й аутсайдерами парламентських перегонів. Але виникло враження, що комусь «у верхніх шарах атмосфери» вже все ясно, що вже все вирішене, і це рішення послідовно впроваджується в життя. Хтось підрахував, що в новому парламенті будуть представлені оці політичні партії та блоки: Партія регіонів, Блок Юлії Тимошенко, «Наша Україна», Соціалістична партія, комуністи, блок Наталії Вітренко, блок Литвина. З дивовижною постійністю, з дня у день тільки ці фігуранти й потрапляли на очі виборцям, які цікавляться поточними рейтингами. Повільно, але вірно виборцям втовкмачували (і продовжують це робити й зараз), що всі, хто не потрапив до цього списку обраних (не електоратом, звісна річ), не мають жодних шансів, і віддавати їм свої голоси безглуздо та безрозсудно. Подібне навіювання ще більше зміцнювало стабільність нав’язуваної схеми. Тобто спершу людям навіюють якусь ідею, втовкмачують її невпинним повторенням, а потім соціологічно заміряють результати власних же пропагандистських зусиль.

Будьмо чесними самі з собою! Наша «соціологія» давно вже перетворилася на важливу (а можливо, й найважливішу) складову маніпулятивних виборчих технологій. Дійсно, не кожен наважиться проголосувати за партію, якій соціологи виголосили «смертний вирок», виключивши зі своїх рейтингів.

Тому багато виборців, бажаючи віддати свій голос одній політичній силі, голосують за іншу, оскільки соціологи їх переконали, що перша є неперспективною. Було б цікаво подивитися, які результати ми отримали б на цих виборах, якби протягом усієї виборчої кампанії заборонили оприлюднювати рейтинги.

Зрозуміло, соціологи були б вельми обурені таким замахом на свої заробітки. Але, до речі, «розбір польотів» на тему про те, що відбувалося з нашою соціологією та з нашими соціологами під час президентських виборів, так і не був проведений, принаймні гласно та публічно.

І соціологи знову вимагають, щоб ми вірили їхнім рейтингам. А чому, власне? Є прислів’я про ставлення до того, хто одного разу збрехав, а тут же не один раз...

Думаю, що на цих виборах, як парламентських, так і до місцевих органів влади, матимемо деякі несподіванки, що можуть примусити вкотре пригадати відому істину: «камінь, викинений будівельниками, став в основу кута». Деякі партії, загнані в соціологічне «гетто», можуть подолати 3-відсотковий бар’єр. А багато осіб, які оплатили «хороші» рейтинги, будуть вельми розчаровані.

Так, серед тих, хто може порушити виборчі розпорядження нашої «соціології», цілком можуть опинитися Народний блок Костенка — Плюща, який у потоці взаємних обвинувачень учорашніх союзників по помаранчевому табору, мабуть, єдиний зумів зберегти своє обличчя. А також блок «Євген Марчук — «Єдність», який чи то випадково, чи то не випадково замовчують соціологічні «жерці» рейтингів.

А над ідеєю про припинення оприлюднення соціологічних рейтингів у ЗМІ під час виборчої кампанії варто подумати. Тобто відповідні дослідження кожна партія (для себе) провести може, але от давити на психіку виборців уже ні. Автор усвідомлює всю неоднозначність запропонованої ідеї, але, можливо, щось у цьому все-таки є?