Спочатку весілля...

Путін їде до Меркель. Прийматиме російського президента канцлер Німеччини 18 серпня в урядовій резиденції Мезеберг, що неподалік Берліна. Останнього разу вони зустрічалися тет-а-тет рівно три місяці тому в російському Сочі. Тоді Меркель своїми заявами справила не дуже гарне враження. Путін благородно розповідав, що транзит газу через Україну збережеться, а канцлер Німеччини підтримувала і запевняла, що «Північний потік-2» у жодному разі не спрямований проти України. Хоча експерти давно вже підкреслюють, що це більше політичний ніж економічний проект. 

Про що говоритимуть цього разу? Напередодні зустрічі представник німецького уряду Штеффен Зайберта повідомив, що Меркель і Путін говоритимуть про врегулювання конфлікту в Сирії, ситуації на сході України та обговорять питання енергетики. Пізніше речник Кремля Дмитро Пєсков, додав: «Це звіряння годинників з усіх найважливіших проблем. Це, звісно, і міжнародне коло питань, і Україна, і Сирія, це й рестрикції, із якими так чи інакше стикається багато країн. Крім того, буде порушено питання «Північного потоку-2».

«Спочатку Меркель абсолютно безрезультатно літала до Путіна в Сочі, а тепер вони зустрічаються під Берліном. Мотиви в сторін абсолютно різні, — коментує «Дню» міністр закордонних справ України (2007—2009 рр.) Володимир Огризко. — Для Меркель це чергова спроба переконати Путіна «повернутися до здорового глузду», що стосується України та Сирії. А для російського президента це спроба знайти вихід з глухого кута, куди він дедалі більше заходить. Особливо це стало зрозуміло на тлі оголошення про американські санкції, які в разі їх запровадження, будуть надзвичайно негативно впливати на російську економіку. На цьому тлі Путіну зараз потрібна до певної міри навіть допомога, щоб вийти з цієї катастрофи, яка наближається, бодай не сильно «общипаним».

Відомо, що відносно реалізації нової гілки «Північного потоку» існує протистояння низки країн: з одного боку — США, Україна, Польща, Данія, балтійські країни, а з іншого — Росія, Німеччина, Австрія, Франція, Нідерланди. Зупинити будівництво газопроводу поки не вдається, а це значить що вразі його повної реалізації, слід чекати довготривалих наслідків.  

«Не виключаю, що «Північний потік-2» задуманий Росією для того, щоб розвалити Європейський Союз, — заявила «Дню» заступник голови Верховної Ради Оксана Сироїд (№146 за 15 серпня 2018 р.). — Фактично між Росією та Німеччиною будується транзитна потужність, якої разом з першою гілкою «Північного потоку» буде досить для того, щоб не качати газ через Україну. Після побудови нової гілки Росії нічого не заважатиме просто закрутити кран і нічого не прокачувати, в тому числі Україні. Поки вона не може цього зробити, адже через нас іде газ у Європу. Тому наша газотранспортна система та її функціонування — це як ще один «ядерний арсенал». Його втрата, після Будапештського меморандуму, буде ще однією втратою гарантій безпеки. Що може зупинити цей проект? Тільки жорсткі американські санкції. У Європі поки немає сили об’єднатися в єдиному рішенні проти Північного потоку. Україна, у свою чергу, вже має шукати рішення, як не потрапити у яму, в яку заганяє Європу будівництво «Північного потоку-2».

«Меркель висунула ідею, що Путін має гарантувати прокачування через українську ГТС певної кількості газу. Мені здається, що це абсолютна відмовка, — каже Володимир Огризко. — Путін ніколи в житті не буде нічого гарантувати Україні. Він уже гарантував нам недоторканість кордонів. Тому вірити в ці запевнення може хіба що дуже наївна людина і не думаю, що на це взагалі треба реально реагувати. Обговорення, безумовно, торкатиметься перспектив цього проекту. Якщо американці по-справжньому почнуть тиснути та введуть санкції проти фірм, які задіяні в будівництві, це означатиме, що цьому проекту передбачено дуже поганий кінець і він не буде втілений. Не виключаю, що Путін буде гратися на тому, що «американці поводять себе стосовно вас не по-союзницьки і не по-товариськи». Він це використовуватиме для того, щоб посіяти недовіру між Європою і США. Це його дуже важливий аргумент, яким він завжди користується. Але попри все це не думаю, що з цього питання будуть якісь остаточні та стовідсоткові рішення, адже Єврокомісія теж ще не сказала свого останнього слова. Тому це просто перетвориться на черговий обмін думками».

З усього видно, що головними під час зустрічі Путіна і Меркель будуть геополітичні та економічні питання. Окрім «Північного потоку-2», це скоріше вироблення спільної позиції у протистоянні американському протекціонізму. А як з приводу питань України та Сирії? Чи не укріплюють Москва та Берлін свої відносини за рахунок українських інтересів?

«Справа в тому, що за нормальних обставин партнери, коли хочуть отримати якийсь результат, знижують напругу або взагалі намагаються навіть не спілкуватися на цю тему, — відповідає Володимир Огризко. — А у Путіна все виходить навпаки: він не лише не зменшує протиріччя, які сам створив із Заходом, а навпаки збільшує. Якщо поглянути на останні події, які провокує Росія, вони явно не створюють більше довіри Заходу. Але логіка росіян дуже проста: чим сильніше тиснеш, тим, на їхню думку, тобі більше дадуть. Це те, що на Заході нарешті зрозуміли та не прийматимуть. Тому я не думаю, що нас чекають якісь проривні новини з Берліна з приводу України та Сирії».

Важливим моментом стала новина про те, що перед зустріччю з канцлером ФРН президент РФ планує відвідати весілля міністра закордонних справ Австрії Карін Кнайссль (увійшла до складу уряду за квотою правопопулістської Австрійської партії свободи. — Авт.). За словами помічник Путіна Юрія Ушакова, під час останнього візиту Путіна до Відня очільниця МЗС Австрії сама «запросила президента». Тож тепер, завдяки поїздці до Берліна, випала така нагода. «Ми заїдемо і привітаємо», — сказав Ушаков.

«Серед гостей на весіллі глави Австрійської дипломатії буде й Путін — той, чиє місце на лаві підсудних, — пише у себе голова комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганна Гопко. — Його участь у весіллі дискредитує Австрію як нейтральну державу, яка може бути посередником в Україні. Присутність Путіна на церемонії весілля — це ще один сигнал-удар по європейських цінностях: коли під ризиком смерті через голодування знаходяться політв’язні Кремля як Сенцов, Балух; щодня відбуваються тортури над українцями на окупованих територіях і міжнародні експерти, у тому числі Червоний Хрест, не мають доступу до них; коли на сході України щодня тривають обстріли, бо Путін не виконує домовленостей і нема перемир’я. Путін мав би сидіти на лаві підсудних також і через злочини як MH-17, Алеппо, Солсбері».

Нижче в коментарі до посту представник Президента України в Автономній Республіці Крим Борис Бабін додає: «Професор Alexander Merezhko пише, що під час приватних візитів голів держав у країні перебування нібито можуть не діяти їх стандартні імунітети від переслідування. Зробити б формальний запит на екстрадицію... але він можливий якщо є більш-менш фіналізоване провадження СБУ, ГПУ чи ГВП ГПУ... Було б цікаво побачити як мінімум політичні наслідки...»

Від правоохоронних органів України поки є заяви про те, що винні Путін і його оточення. Але якогось «фіналізованого провадження», тим більше рішень українських судів поки немає. Подібна гібридна реакція української влади на російську гібридну агресію, яка триває щодня, не може не провокувати інші країни, зокрема західних партнерів, домовлятися з Росією за рахунок українських інтересів. Хоча стримування Кремля — це завдання не тільки для України, а й виклик для Заходу.