Спокуса євразiйством

З його слів, держави-учасники СНД незадоволені загальним станом багатосторонньої економічної взаємодії — він явно не відповідає потенціалу Співдружності. Як сказав Л. Кучма, «оптимізм буде виправдано лише в тому випадку, якщо ми зуміємо нарешті перейти від слів і лозунгів до узгодженого вирішення конкретних завдань». Нескладно передбачити, що на пострадянському просторі далеко не відразу почнуть працювати механізми вільної торгівлі, про які дуже багато і майже одностайно говорили на саміті СНД у Києві. У результаті, як повідомив Л. Кучма, «ми повинні на (наступному, вересень 2003 р. — Авт. ) саміті у Ялті підписати цю угоду». До речі, Росія підписала й попередню угоду про вільну торгівлю в рамках СНД, але потім — єдина з усіх країн Співдружності — не ратифікувала його.

Проте поки немає підстав вважати, що Росія змінить свою позицію. Цими днями у Києві з вуст президента РФ Володимира Путіна прозвучала пропаганда переваг, якими, на відміну від України і Росії, користуються члени Європейського Союзу, котра досить ясно вказує на інший «Союз» — ЄврАзЕС. Саме там, як неодноразово вже говорили російські чиновники, легко реалізуються повною мірою «вільноторговельні» перспективи.

19—20 лютого в Москві планують провести Міжнародний економічний форум ЄврАзЕС, а наприкінці лютого там же зберуться на чергове засідання міждержавної ради співтовариства глави уряду країн, які до нього входять. Україна, а також Молдова, як відомо, мають у цьому об’єднанні статус спостерігачів. Президент Леонід Кучма переконаний, що Україна не стане повноправним його членом, передусім через економічні причини. На його думку, участь України в ЄврАзЕС була б вигідною, якби Росія поширила свої внутрішні ціни, передусім на енергоносії, на все співтовариство. Iнакше «ми не будемо конкурентоспроможними», — зазначив Л. Кучма (Президент, мабуть, мав на увазі діючі в Росії надзвичайно низькі внутрішні ціни на газ, що коливаються навколо $20, тоді як російський газ, отримуваний українськими електростанціями, коштує їм $50, а в Європі він взагалі продається бiльш як за $100, причому нічого не чути про наміри Росії знижувати газові та й нафтові ціни для колег по вибудовуваному єдиному економічному простору; ні про те, щоб підтягувати свої внутрішні ціни до рівня світових, що створювало б умови для рівноправної конкуренції).

Суть питання полягає в тому, на який ринок Україні орієнтуватися, — ЄС чи ЄврАзЕС. Свої плюси є й у тому, і в другому випадку. ЄС — це ємний, багатий ринок, де діють високі стандарти технологій і якості життя. ЄврАзЕС більш підходить саме для нинішніх кондицій української економіки. Та й «морочити голову» вимогами розвитку інститутів демократії, свободи преси, дотримання прав людини у разі «євразійського вибору» нам ніхто не буде. Отримання Україною повноправного членства в ЄврАзЕС (на відміну від ЄС) не потребуватиме великих зусиль — досить лише заяви. Не уявляється надзвичайно складним і створення на просторах СНД спільного економічного простору. І спокуса звернути з продекларованого євроінтеграційного курсу в нинiшнiх умовах наявна.

Експерти Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова зазначають, що у разі вступу до ЄврАзЕС Україна потрапить під вплив складного комплексу позитивних і негативних чинників. Гіпотетичними перевагами «євроазіатського вектора» можна вважати певне покращання умов збуту на ринках ЄврАзЕС української продукції, вважають аналітики УЦЕПД. Вони також не виключають скасування експортного митного збору на найважливіші сировинні товари з Росії, який сьогодні є досить відчутним. Як наслідок, може подешевшати і стати більш конкурентоспроможною як на ринках ЄврАзЕС, так і за їхніми межами, продукція вітчизняного виробництва. На думку експертів центру, у разі зміни порядку стягування ПДВ на російські товари можуть збільшитися надходження до держбюджету України. Крім того, можна сподіватися на впровадження більш ефективного механізму вирішення торгових спорів із державами-учасниками співтовариства і припинення спеціальних і антидемпінгових розслідувань стосовно українських виробників; покращання умов виробничої кооперації і наукової співпраці з країнами ЄврАзЕС.

Разом із тим в УЦЕПД зазначають, що «практика функціонування ЄврАзЕС не дозволяє розраховувати на такі ефекти як на гарантовані». Так, президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв нещодавно висловив думку, що розширенню ЄврАзЕС заважають різні тарифні ставки країн-учасниць. Із його слів, «як тільки нафта по трубі виходить із Казахстану на російську територію, то відразу стає у два з половиною рази дорожчою. Поїзд виїжджає з однієї країни до іншої — відразу тарифи на перевезення зростають удвічі. Все це, природно, позначається на кінцевій ціні товару». «Виходить, що нам дешевше купити в Німеччині, ніж везти через Росію», — підсумовує Н. Назарбаєв.

Серед можливих негативних наслідків вступу України до ЄврАзЕС аналітики відзначають також і політичні ризики: обмеження самостійності країни у формуванні економічної, фінансової, митної, валютної політики. «Зважаючи на домінуючу роль Росії у співтоваристві, може значно збільшитися ступінь підкорення політики України виробленим у РФ основам», — зазначають в УЦЕПД. У разі вступу до ЄврАзЕС, на думку експертів, загальмується процес вступу України до СОТ і Євросоюзу. «Сам факт вступу України до ЄврАзЕС, швидше за все, буде сприйнято керівництвом Європейського Союзу як кардинальну корекцію Україною її геоекономічної і геополітичної орієнтації, що унеможливить постановку питання про членство України в ЄС навіть у віддаленій перспективі й може значно зменшити шанси навіть для отримання статусу асоційованого члена Євросоюзу», — вважають в УЦЕПД. Експерти також не виключають можливості виникнення конфлікту між зобов’язаннями щодо адаптації українського законодавства до законодавства ЄС і його уніфікацією в рамках ЄврАзЕС. Це, у свою чергу, може ускладнити налагодження зв’язків із компаніями країн Євросоюзу, що є важливою передумовою інтеграції України в європейський економічний простір. Аналітики також зазначають, що «входження до менш конкурентного і менш розвиненого, з інституційного погляду, середовища порівняно з тим, що сформувалося в Євросоюзі, не забезпечуватиме аналогічні західноєвропейські механізми стимулювання нововведень і передачі технологій, що може негативно позначитися на довгострокових тенденціях економічної модернізації в Україні».

Втратить від вступу України до ЄврАзЕС і Росія. Посол РФ у Києві Віктор Черномирдін наприкінці минулого року навіть назвав конкретну цифру — $700 — 800 млн. на рік. Чим Москва має намір компенсувати свої збитки? Відповідь поки складається iз загальних фраз про необхідність тісної співпраці й підштовхує до пошуку «другого дна» всіх цих євразійських ініціатив. Одна з них: чи не допомагає таким чином російський уряд своїм транснаціональним компаніям остаточно і безповоротно осідлати український ринок? Російська газета «Ведомости», обговорюючи тему «російських втрат», цитує експерта Центра торговельної політики та права Володимира Ільїчова, який сумнівається в тому, що чисто економічні вигоди для россійських підприємств від створення зони вільної торгівлі перекриють збиток для бюджету РФ. Згода Росії на створення зони вільної торгівлі експерту здається несподіваною, оскільки раніше російські чиновники та політики пов’язували перехід до стягування ПДВ за місцем призначення товару (від чого й мають утворитися втрати Росії. — Авт. ) не з вільною економічною зоною, а з вступом України до ЄврАзЕС.

Тим часом реальні перспективи російсько-української співпраці легко проглядаються в підсумках минулого року — Року України в Росії (товарообіг РФ з Україною в січні — листопаді 2002 року становив $8,1 млрд., знизившись на 2,6% у порівнянні з аналогічним періодом 2001 року, при цьому експорт України скоротився на 8,4%, а імпорт із Росії виріс на 6,6%). Чи було це продуманою політикою? Принаймні вона дала привід послу РФ назвати таку ситуацію «провалом», говорити про необхідність його ліквідації й озвучити небувалі цифри можливого зростання товарообігу в майбутньому (до $50 млрд.). Точкою відліку «перелому» в торгово-економічній співпраці/суперництві при цьому називали нинішній візит до України В. Путіна, після якого повинні прозвучати нові ініціативи.

Очевидно, цього разу йшлося саме про реанімацію і реалізацію зони вільної торгівлі в СНД, за що вже давно ратувала й Україна. Але чи зуміє вона протипоставити російській економічній експансії і свою, не менш агресивну, створити і свої могутні транснаціональні компанії? Адже ми не тільки партнери, а й конкуренти. І це просто зобов’язує адекватно реагувати на «спокусливі «тут і зараз» і пропозиції про вступ до ЄврАзЕС, який навіть президенту Білорусі Олександру Лукашенку уявляється не дуже життєздатним.