«Справа Лутьєва»: необхідні гарантії

Микола КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, депутат ВР Криму:

— Стаття «Справа Лутьєва: версії, логіка, сумніви. Чи замовляв редактор убивство депутата?», опублікована у газеті «День» 7 грудня, однозначно зіграла позитивну роль. Я дуже задоволений, що Президент помітив цю статтю, побачив цей факт. Я думаю, що цю справу справді повинен контролювати Президент, адже вона є дуже серйозною, може вплинути на імідж України і самопочуття кожної людини.

Я хочу сказати людям, що у мене не було зацікавленості зводити наклеп на Лутьєва: виборів немає, його газета вже не виходить, у мене все добре. У 1997 році ми були депутатами міськради Євпаторії і не мали жодних конфліктів. Тоді Лутьєв був лікарем і мав намір стати журналістом... Хіба людина стає журналістом, якщо вона випустить кілька номерів скандальної газети? Але на виборах мера 1998 року (Євпаторії. — Ред. ) Лутьєв почав друкувати і поширювати наклепницькі листівки, суд визнав його винним і Лутьєва покарали. Він визнав свою провину. На виборах я набрав голосів удесятеро більше, ніж він. Із цього моменту Лутьєв, на мою думку, почав мстити «усьому світу». У 2001 році він почав видавати газету «Евпаторийская неделя», яку роздавав безплатно, але багато матеріалів у ній було присвячено мені. На мій погляд, вони були наклепницькими. Я подавав позови до суду, багато які з них ще не розглядали, оскільки Лутьєв до суду не йде. Але я думаю, що суд рано чи пізно ухвалить рішення стосовно цих статей. Лутьєв у газеті вдавав із себе борця з корупцією, злочинністю, публікував статті про міліцію, про прокуратуру, а це дуже діяло на людей. Багато хто повірив Лутьєву, почали його поважати... Сьогодні багато з тих, кого він критикував, виграли в суді справи про захист честі і гідності, але оскільки у нього немає майна, то ніхто не отримав відшкодування. Він не постраждав, а тому далеко пішов…

Вибори до ВР Криму були складними. Я написав заяву про перевірку всіх бюлетенів, а під час перерахунку пропало два бюлетені, але результат виявився на мою користь. Відбулося одинадцять судових засідань. Думаю, що голову окружної комісії Венеру Владимирову справді можуть звинуватити в підробці документів, бо вона полінувалася обійти всіх членів комісії і зібрати підписи, і вони підроблені. Але цифри кількості бюлетенів і кількості голосів співпадають.

Але коли у мене все склалося добре, Лутьєв зрозумів, що не може зі мною нічого зробити, він пішов на цей крок. Це неправда, що Лутьєв з УБОЗом не товаришував. Понад півтора року він був вхожий до них і давав інформацію. Але проведену УБОЗом операцію з його викриття я розцінюю як унікальну. Просто ми ще не все можемо сказати. Лутьєв мав намір «замовити» мене ще півроку тому, але це сприймали як жарт. Та коли він серйозно найняв виконавця, колишній співробітник УБОЗ зробив усе, щоб його викрити. Він поспішав, оскільки думав, що пізніше вбити мене буде складніше. Після того, як працівник и УБОЗ взяли санкцію в Апеляційному суді на проведення операції, кілька розмов Лутьєва з потенційним виконавцем замовлення записали на магнітофон, зняли на відеокамери і показали мені. Лутьєв там детально розповідає, як саме потрібно виконати його замовлення. Я зрозумів, що це реально. І тільки після того, як він уже заплатив за мене аванс, я погодився на проведення операції з імітації мого вбивства. Планували спочатку мене покласти до лікарні, начебто «у непритомному стані», начебто пораненого, і щоб я через кілька днів «помер», була версія просто покласти мене у морг, але генерал Семків розробив найбільш оптимальний варіант операції з моїм зникненням. Операція вдалася. Планували, що вона повинна закінчитися протягом доби, але у Лутьєва для остаточної розплати чомусь не виявилося грошей, він почав відтягувати, і я вже звернувся до міліції з проханням, щоб дозволили мені з’явитися на людях, оскільки у мене справи. У міліції зробили висновок, що доказів і так вистачає, і Лутьєва заарештували.

Міліція попросила мене на прес- конференції нічого не говорити, оскільки це було ще таємницею слідства. Журналісти, які почали висвітлювати події, не мали всієї інформації про цю справу, а міліція не могла їм все розповісти. Сьогодні Лутьєв відмовляється що-небудь свідчити, і це правильна з юридичного погляду позиція, бо він не знає всього, що є у слідства на нього. Він заговорить тільки тоді, коли дізнається, що має у своєму розпорядженні слідство. Але докази, які зібрано, — унікальні, й операція була унікальною, ми впевнені, що від суду він нікуди не дінеться і суд визнає його провину. Йому змінили запобіжний захід, оскільки вважали, що Лутьєв не ховатиметься від суду, але коли він зрозуміє, що йому загрожує, що йому нічого втрачати, я думаю, він може піти на все. Адже він обіцяв, коли вийде з СІЗО, надасть усі неспростовні докази своєї непричетності до справи, та поки нічого не дав. Я стверджую, що таких доказів у нього немає і бути не може. Єдине — він хоче зібрати інформацію про те, що має слідство, залежно від цього він будуватиме свою версію.

Я звертався до Генеральної прокуратури, розмовляв із Генеральним прокурором Святославом Піскуном, посилав свої документи Президенту України Леоніду Кучмі, звертався до голови Верховного Суду України Василя Маляренка, і я вважаю, що моєму життю загрожує реальна небезпека. Я думаю, що його знову повинні арештувати, його газета вже давно не виходить, він випускав її тільки на вибори.

Олександр ГНЄЗДОВ , адвокат В. Лутьєва:

— Це цікаве рішення Президента, і хотілося б, щоб у роботі міліції і прокуратури стосовно розслідування справ, пов’язаних із журналістами, завжди було стільки ж уваги, і щоб справи доводили до кінця. За нашою версією, справу Лутьєва спеціально сфабрикували правоохоронні органи в зв’язку з тим, що Лутьєв у своїх публікаціях підіймав проблеми незаконності їхніх дій і корупції серед чиновників Євпаторії і Криму. Відомо, що за цими справами ідуть ще суди та деяким УБОЗівцям загрожує покарання, а за одним із чиновників уже приїжджав співробітник Верховної Ради України і проводив перевірку для доповіді на одному з комітетів Верховної Ради. Якщо Генеральна прокуратура візьме слідство у справі Лутьєва під свій контроль, то слід сподіватися, що не припустяться грубих порушень законності і прав мого підзахисного. Я сподіваюся, що все закінчиться об’єктивним розслідуванням. Принаймні всьому нашому суспільству нині особливо необхідні гарантії об’єктивності слідства. Стаття в «Дні» зіграла тут роль каталізатора, контроль Президента — це саме те, чого потребує ця справа.

Я можу сказати, що мені невідомі версії міліції. Порушуючи вимоги статті 48 КПК України, слідчий, незважаючи на мої неодноразові звертання, не надає всіх документів, які послугували підставою для затримання Лутьєва і висунення йому обвинувачення. Мені дали тільки кілька постанов про порушення кримінальних справ і жодного документа, що підтверджує передачу грошей, наявність цих грошей узагалі. Документів про фіксацію розмов між Лутьєвим і потенційним кілером мені не показали, і я маю всі підстави сумніватися взагалі в їхнiй наявності. Чи є вони? А якщо і є, то, можливо, шиті білими нитками, і з них видно, що ситуацію штучно створено, і відбувається насправді не те, що хоче представити міліція. Ці документи побачити й оцінити слід усім фахівцям. Але якщо вони є, чому міліція їх приховує? Я стверджую, що після того, як прокуратура УРСР стала прокуратурою України, ми спостерігаємо, що наша правоохоронна система взагалі деморалізована і розвалена, і крім обіцянок представити «чемодани компромату», все це підтверджують якимись несусвітнiми записами, як у Мельниченка, але нічого істотного не відбувається. А тут я думаю, що на тлі дискусій стосовно необхідності існування УБОЗ, які сьогодні тривають і у Верховній Раді, і в МВС, їм потрібен гучний скандал, який би підтверджував необхідність існування цієї служби. Для цього і створено справу Лутьєва, яка одразу вирішує ще одну проблему, —помститися йому за все те, про що він писав у своїй газеті про міліцію і про начальство. Якщо подивитися, в структурі МВС є кримінальний розшук, УБЕЗ, які «успішно» борються з організованою злочинністю. За спинами цих структур для УБОЗ просто не залишається функцій, і вони роблять, що хочуть.

Я Миколу Котляревського не бачив жодного разу, і читав про нього тільки у цікавій книзі «Бандитський Крим», знаю про скандал із його виборами, про що нині слухається справа в Євпаторійському міському суді. Я бачив усі ці документи, вони свідчать, що на його окрузі підрахунок бюлетенів проводився двічі, перший раз переможцем виявився Ткач, а потім кілька бюлетенів зникли і переможцем виявився Котляревський. Суд, я думаю, знайде істину. Котляревському це загрожує багато чим. Це цілком може бути причиною його конфлікту з Лутьєвим, який у своїй газеті «Евпаторийская неделя» і боровся з порушенням законності у місті.

Ми сподіваємося на об’єктивність і неупередженість слідства…