Справа ще не у суді...

На Дніпропетровщині поминали бійців 25-ї повітряно-десантної бригади, які рік тому загинули в Луганському аеропорту. У ніч на 14 червня 2014 року військово-транспортний літак Іл-76 із 40 десантниками на борту та 9 членами екіпажа під час посадки було збито російськими найманцями. Сумна дата залишилася в пам’яті дніпропетровців, оскільки в літаку було багато хлопців, призваних в армію з міст і районів Дніпропетровської області.

І хоча тіла перших загиблих почали надходити на Дніпропетровщину ще у травні, саме із загибеллю десантників війна по-справжньому «постукала у двері». Родичі загиблих уже рік добиваються розслідування обставин загибелі десантників, проте кримінальна справа досі не дійшла до суду.

Траурні заходи розпочалися на Алеї Героїв у Дніпропетровську, де відкрили меморіал, присвячений пам’яті бійців. На їхню честь встановили гранітні плити з іменами загиблих десантників і льотчиків. Прізвища всіх 49 загиблих витаврував на двох гранітних плитах один із демобілізованих бійців АТО. Ще одна плита присвячена пам’яті перших дніпропетровців, загиблих на Донбасі, — бійців 20-го батальйону територіальної оборони Сергія Демиденка й Олега Ейсманта, полеглих 9 травня в Маріуполі під час штурму міського управління міліції. Вшанувати пам’ять загиблих зібралися їхні рідні, друзі, волонтери і просто жителі міста. Вони поклали квіти до меморіалу, а священики відслужили панахиду.

Родичі загиблих збиралися на Алеї Героїв і днем раніше. Вони розгорнули великий баннер із фотографіями бійців, які летіли в збитому літаку. На імпровізованій «стіні пам’яті» поряд із портретами загиблих десантників вивісили «скривавлені» тільники і фотографії посадових осіб, які мають бути покарані за той трагічний політ. Одним із загиблих був 37-річний Юрій Ковальчук. Його сестра Ірина згадує, що сім’я довго повірити не могла у смерть брата і сина. Прощалися з героєм у закритій труні, тому й зараз не віриться, що його поруч немає. «Перед трагедією, у п’ятницю, мама їздила в частину, возила їм їжу. І вона бачила автобуси, які вирушали в аеропорт. Вона продовжує себе звинувачувати: чому відпустила сина. У його розумінні честь і совість — передусім. Він сказав, що виїжджає на десять діб: «Я повинен! Я ж мужчина!» — розповідає Ірина.

Десантник Андрій, військовослужбовець 25-ої бригади, прийшов вшанувати пам’ять своїх побратимів. Він говорить, що душа й зараз не на місці. Тоді він повинен був також летіти на цьому літаку, але в останню мить доля розпорядилась інакше. «Ілля Гайдук Майдан пройшов, такий «безшабашний» хлопець був. Наші ліжка поруч стояли. Веселий був хлопець. Я в той час у звільненні був. Він за мене полетів, сам просився, йому і мій автомат дали. Ось так доля розпорядилась», — пригадує Андрій.

Родичі загиблих говорять, що ведуться кримінальні справи за двома статтями — «тероризм» і «службова недбалість». Ще на початку березня слідство за однією з них закінчили, але головний підозрюваний затягував ознайомлення з матеріалами справи. «Було встановлено термін на ознайомлення, і завтра цей термін уже закінчується. Є надія, що ми все-таки нарешті дійдемо до суду», — говорять рідні загиблих. Вони стверджують, що до справи про катастрофу Іл-76 досі не залучено важливі документи, які свідчать про те, що виліт десантників було погоджено з керівництвом держави.

Тетяна Ільїна, сестра загиблого 25-річного десантника Артема Санжаровця, говорить, що основні претензії — до генерал-майора Назарова. «Останнє повідомлення про те, що літак можуть збити, від Служби безпеки України лягло йому на стіл о 20:05. І все одно він відправив борт. Про небезпеку упродовж місяця його попереджали хлопці, які були в Луганському аеропорту. Їх було мало, і вони не могли забезпечити півторакілометрову смугу безпеки для посадки літака. Нічого з того, що повинні, не було зроблено. Хлопців просто відправили в один кінець», — вважає сестра загиблого десантника.

Родичі загиблих сподіваються, що найближчим часом справу про катастрофу Іл-76 привезуть до Дніпропетровська. «Справу повинні доправити сюди, і за це велика подяка прокуратурі. Вона складається з 25 томів, і розгляд проходить уже тут. У цілому дуже важко, хоча в день катастрофи Президент обіцяв, що винні будуть покарані», — говорять рідні. Вони розповідають, що місцевим чиновникам не сподобався формат поминання на Алеї Героїв, а особливо — «тільники» в крові. «Ми два тижні випрошували лавки для матерів. Лавки доставили на наше прохання буквально за півгодини», — зазначають родичі.

На початок заходу міліції було більше, ніж тих, хто прийшов вшанувати пам’ять десантників. Можливо, чиновникам не хотілося бачити не лише обагрені яскраво-червоною фарбою десантні тільники, але й плакати з запитаннями до керівництва держави та генералітету. «Ми збираємося не лише заради пам’яті. Хочеться знову запитати у влади: за що ці хлопці віддали свої життя, скільки ще триватиме ця війна?! Винних у загибелі наших хлопців досі не покарано, а на наші листи Президент не відповідає...» — говорять родичі. Траурні заходи вшанування пам’яті загиблих десантників проходили в багатьох населених пунктах Дніпропетровщини, зокрема і в гарнізонному селищі Гвардійське, де розташована база 25-ої повітряно-десантної бригади. Увечері в неділю багато людей зібралося на набережній Дніпра біля пам’ятника легендарному командувачу десантних військ, уродженцеві Дніпропетровська Василю Маргелову. Сюди прийшли учасники АТО і представники команди І.Коломойського, які укріпили оборону України в трагічні дні весни і літа 2014 року. Панахиду за загиблими відслужив священик УПЦ Київського патріархату отець Дмитро, який у минулому служив у десантних військах України. Після служби він і сам одягнув голубий берет і звернувся з промовою. Багато дніпропетровців прийшли на набережну з квітами вшанувати пам’ять загиблих героїв. Люди мовчки покладали вінки і букети, кланялись портретам воїнів і запалювали поминальні свічки. У вечірнє небо піднялися десятки повітряних куль зі свічками, символізуючи душі загиблих бійців. «Десантники не помирають, вони йдуть у небо», — звертаючись до присутніх, говорив священик.

P.S.: У неділю прес-служба Генерального штабу Збройних сил України через сторінку штабу у «Фейсбуці» повідомила щодо катастрофи Іл-76: «Зараз триває слідство, яке має не лише визначити обставини трагедії, а й з’ясувати, чи можна було її уникнути та встановити винних у ній. Остаточні причини і винуватці катастрофи Іл-76 буде встановлено судом після завершення слідства».

«На жаль, у ЗМІ триває кампанія з дискредитації генерал-майора Віктора Назарова, який на той час виконував обов’язки начальника штабу АТО, під чиїм керівництвом проходила розробка більшості операцій. Допоки триває слідство, коментування цієї події є компетенцією виключно Генеральної прокуратури України, яка здійснює відповідні процесуальні дії. Ми ж можемо лише повідомити, що нині генерал-майор Віктор Назаров продовжує нести службу заступником начальника Генерального штабу Збройних сил України. За його безпосередньої участі було сплановано низку успішних військових операцій, наслідком яких стало звільнення багатьох територій та населених пунктів Донецької та Луганської областей від проросійських незаконних збройних формувань та російських терористичних військ... Відповідно до вимог законодавства, генерал-майор Віктор Назаров за викликом слідчого ГПУ бере участь у всіх необхідних процесуальних діях», — йдеться у повідомленні.

ГОЛОС IЗ FACEBOOK

Геннадій КОРБАН, політик, бізнесмен, екс-заступник голови — керівник апарату Дніпропетровської обласної державної адміністрації:

«...Ми пам’ятаємо всі подробиці цієї трагедії, і як могли намагалися її попередити. Так, я розумію, що за минулий рік загинули тисячі людей, і кожна смерть — це трагедія. Але рік тому ще не було тисяч загиблих, і цей теракт став першим масштабним. Стався він через помилку певних людей із генштабу, які рано чи пізно будуть відповідати за злочинні накази. Відкрию одну деталь: ми як влада наполягали, щоб десантники були відправлені пізніше, після того, як будуть перевірені розвіддані, які були на той момент і після того, як особовий склад буде належним чином укомплектований. Крім того, в літак із особовим складом завантажили бронетехніку, яка була повністю забита пальним. Але з цим, як і з генералом Віктором Назаровим, якого чомусь випустили під заставу і знову працевлаштували в генштаб, нехай розбирається військова прокуратура. Я знаю, там є порядні люди, які вникають у суть справ. Знаєте, це блюзнірство, що жодна сволота з генштабу і міністерства оборони не вшанувала пам’ять загиблих. Лише одне скромне повідомлення з’явилося на сайті Міноборони і те, з помилками — щодо кількості загиблих. Учора спілкувалися з родичами десантників — жодна родина до цих пір не отримала ні однієї земельної ділянки або обіцяної квартири. І взагалі нічого з того, що повинна була зробити держава. І навіть простих людських слів співчуття. Прошу вибачення у родин загиблих за цих «полководців», і за те, що ми не змогли попередити трагедію. Вічна пам’ять десантникам 25-ї бригади і забуття тим, хто винен у їхній смерті».