Справедливість є. Запитання — хто за неї бореться?
«Справедливість є, і за неї треба боротися», — з таким гаслом ішов БЮТ на ці вибори. Сильне гасло та дуже самовпевнене. Хоч би з того погляду, що у ньому використане таке багаторівневе та неоднозначне слово, як «справедливість».
Дії БЮТ у Київраді, напевно, можна охарактеризувати так: демонструє добро, зваблює благом. Коротше — займається тим, що журналісти називають популізмом, причому з азартом і веселощами. Щоб і «своїм» не нудно було. Тобто якщо припиняти голосування — то з таким пафосом і за такими «недоприводами», щоб звеселити весь депутатський корпус Київради, присутніх журналістів і, звісна річ, зажурених біля екранів телевізорів виборців.
А от питання, які наші багатослівні політики люблять нагороджувати такими епітетами, як «складні», «неоднозначні», «неузгоджені», але від цього чомусь не менш важливі та насущні для столичних жителів, — взагалі краще ігнорувати. Або принаймні знайти привід, щоб по них не голосувати.
От приклад. З’явилися в столичному бюджеті «зайві» гроші. Таке за останні 20 років сталося вперше, тому як із цим жити — одразу стало невтямки. Інтуїція начебто підказує, що гроші вимагають ліку, обліку, розподілу, цільового використання (особливо якщо це — бюджетні гроші). Вирішити цю проблему можна тільки за особистої участі Київради. Однак у бютівців філософія своя. Вони, певно, вважають, що місто не має на що витратити близько 500 млн. грн., тому вони провалюють голосування про «видобування» грошей...
Або згадаймо минулотижневий «цирк» у Київраді. Ініційована бютівцями інтенсивна «розминка» у боротьбі за депутатські місця в сесійному залі розгорталася як за сценарієм і під овації глядачів. Про питання «порядку денного» забули в перші же хвилини, — ні бюджет, ні земля, ні соціальні гарантії з дитячими спортклубами — депутатів уже ніщо не хвилювало. На арені — головний конферанс’є в особі Михайла Бродського. Публіка раділа...
Складається враження, що БЮТ у міській раді вирішив поводитися так само, як і у Верховній Раді. Але якщо там подібна тактика зрештою виявляється виправданою, то в Київраді вона не має жодного змісту: тут на порядку денному більше соціалка, а не політика. А де соціалка — там завжди велика відповідальність. А навіщо бютівцям відповідальність?
Днями БЮТ вирішив «поспівпрацювати» із фракцією «НУ». Це мало такий вигляд: депутати від «Нашої України» на всіх перехрестях заявляють про необхідність зберегти ВАТ КБ «Хрещатик» у власності міста, бютівці мовчки підтримують. Домовилися, що близько 150 млн. грн., необхідних для викупу частки акцій, що належать міській громаді, будуть виділені із коштів від продажу землі. Щодо питання — викуповувати чи не викуповувати — і ті, й інші узгоджено голосують «викуповувати». Потім щодо питання — виділяти гроші чи не виділяти — удвох голосування провалюють. А «на додачу» ще й блокують питання продажу землі — одне з головних джерел поповнення міської скарбниці. Отже, щонайменше півмільярда гривень недоотримані в бюджет, не спрямовані на потреби міста та не виділені у формі соціальних виплат.
Загалом, якщо напружити пам’ять, то не дуже давно, кілька місяців тому, фракція «Нашої України» спокійно, тихо та без особливо запеклих конфліктів працювала в Київраді під чуйним керівництвом Леоніда Черновецького, цей чудовий союз особливо яскраво «проявлявся» після виборів: ділилися комісії, розподілялися керівні посади в тих же комісіях і районних радах тощо. Хто тоді взагалі щось чув про діяльність «Нашої України» в Києві? І зненацька — бурхлива діяльність й активна позиція. Прокинулися. Начебто й вибори не скоро... Мер Черновецький із кращого друга перетворюється мало не на «класового ворога», а в блоку з’являється чітка позиція з усіх питань. Коли була можливість після виборів з тим же БЮТ і його «попутниками» — ГАКом і ПРП, — створити опозиційну більшість, з’ясовувалося, що «принципові» партійці не в стані цього зробити.
Підсумок. Фракція БЮТ нараховує 29 осіб, хоча після виборів до неї прийшов 41 депутат. Протягом останнього часу цю політичну структуру залишили понад 30% депутатів, рейтинги БЮТ і «Нашої України» невблаганно знижуються, як і рейтинги довіри їхнім лідерам. Наприклад, згідно з результатами одного з недавно проведених соцопитувань (із 16 по 23 жовтня компанія «R&B Group» провела соціологічне дослідження, в якому взяли участь 2200 респондентів з усіх регіонів України, похибка вибірки не перевищувала 1,1%), якби вибори до парламенту відбулися найближчої неділі, то за «Нашу Україну» проголосували б 7%, тобто вдвічі менше, ніж на виборах піврічної давнини (13,95%), а за Блок Юлії Тимошенко проголосували б не більше 20% виборців, що майже на 2,5% менше, ніж ті самі кілька місяців тому.
Осмисливши все вищесказане, саме час поставити запитання: а чи все гаразд із нашим столичним представницьким органом? Кого ми обрали? Кого вони там представляють? Чиї інтереси захищають? Чи ж лобістські замашки їхніх членів у сумі з прагненням «поюзати» партійні інфраструктури й електоральний ресурс із власною метою — і надалі «розкладатимуть» цей орган зсередини?
