Страх не-рішення — і ви проскакуєте між рядків історії

Тема уроків досить цікава — оскільки, як не дивно, ми всі ще навчаємося, і це за такої історії країни. Ярославна — королева Франції — найвродливіша й єдина грамотна жінка в Парижі.

Сікорський — фундатор, творець нового напряму в літакобудуванні — вертольота.

А поруч!..

«Під кого, браття, підемо?» Б. Хмельницького — й пішли під Росію. Князь київський у битві на Калці не виступив із усіма разом — і померли ті князі страшною смертю під ногами бенкетуючих.

Можливе усвідомлення головного — що з такою «історгенетикою» ні під кого йти не треба, що ми не провінційна частина (вже) СРСР, тим більше, (ще) Європи. Усвідомлення себе не комплексною провінцією, а цілісністю державною — найважливіше, що мало б прийти до нас.

Провінційність — це страх обивателя, провінційність — це ущербність і комплекс заздрості, який необхідно подолати в собі, особливо в момент майбутніх рішень. Це вже потім,розмовляючи на кухні або кричачи в електричці, ти будеш виправдовувати свій страх не-рішення, що від тебе нічого не залежить, що все вже вирішено!

Але, як говорили древні, якщо ти нічого не можеш — нічого тобі тут робити! Невже історія так і не навчила, що головне — виховати у населення визнання непохитності влади.

Однак на Україні влада ніколи не була сильною — оскільки завжди трималася на підпорі ззовні. Хто ж її зараз захистить? Армія, міліція, силові служби, на жаль, втратили свій авторитет і фінансові пільги. Капітал заривається в «тінь», що чиновнику з мізерною зарплатою вигідно — з «тіні» йому капає. А «підпора» ззовні зайнята своїми проблемами — війна та хвороби. Так, може, час наважитися й обирати, не так як треба — це вже робили, а так, як ти хочеш — від душі!

І тоді...

Прийде розуміння, що ти не частина, а ціле, що обиватель в історії проскакує між рядків, а ти — її громадянин — її пишеш!

P.S. Бажаю усім не залишитися зі старою програмою ще на один рік!

Олексій МИХАЙЛИК, інженер
Київ