Світлана МАШАРОВСЬКА: «Технологічною помилкою мітингів опозиції є саме їхня видима штучність...»
Про результати суботніх мітингів, можливість столичних виборів мера, вихід Юлії Тимошенко з в’язниці та стан демократії в Україні говоримо з політологом Світланою МАШАРОВСЬКОЮ.
«НЕ ЗУМІЛИ ПРИВАБИТИ «ПОЗАСИСТЕМНИХ»
— Пані Світлано, як гадаєте, чому замість заявленої опозицією та регіоналами кількістю мітингувальників на обидві акції прийшло набагато менше людей, ніж очікувалося?
— Погана та політична сила, що не вірить у підтримку мільйонів (усміхається). Однак із медійної логіки все було зроблено правильно: потужні гравці акумулюють серйозні цифри, картинка в телевізорі та соцмережах буде все одно велелюдною, а основні повідомлення матимуть емоційний характер.
Із суто організаційної точки зору, звісно, виконавцям поставили певні завдання, і не факт, що з тих чи інших причин усі вони були виконані. Більше того, оця штучність мітингів зовсім не дозволила розраховувати на ефект емоції (сніжного кому) та приєднання до них «позасистемних».
— У «Фейсбуці» дотепер «гуляють» фото про те, що на початку травня замість роботи в комітетах і фракціях ряд народних депутатів прогулювали, зокрема опозиційних. Виходить, в одні дні депутати відпочивають, а в інші — повстають. Таке собі повстання з перервами на курорти. Як ви це прокоментуєте?
— Патологічна традиція українського суспільства до надмірного відпочинку бере своє. Винятком не стають і народні депутати, власне, як породження цього суспільства.
Тепер із приводу «повстань». Технологічною помилкою цих подій є саме їхня видима штучність, що відчувається навіть на ментальному рівні. Мова навіть не про те, чи за гроші та в якій кількості приходять на ці заходи. Справжнє повстання, велелюдний мітинг etcetera наповнений емоціями і триває на певному пориві. Наразі ж бачимо штабний графік, рознарядку, мобілізацію регіональних партійних осередків та кураторів областей. А в перервах між подіями не гріх і відпочити.
Алхімія мотивуючого протесту складається з багатьох факторів і, на жаль, у опозиції не всі з них є в наявності.
«РЕЄСТРАЦІЯ ОПОЗИЦІЄЮ ЗАКОНОПРОЕКТІВ ПРО ВИБОРИ МЕРА КИЄВА МАЄ РИТУАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР»
— Нещодавно один із лідерів фракції «Батьківщина» — Микола Томенко — заявив про те, що переговори щодо принципів визначення єдиного кандидата на посаду міського голови завершуються. Раніше схожі заяви вже неодноразово робили його колеги-опозиціонери, але на суботньому мітингу дива так і не сталося — єдиного кандидата не назвали. Із чим це пов’язано?
— Заява Миколи Томенка може бути пов’язана з його власними амбіціями. А те, що на мітингу опозиції не пролунало прізвище єдиного кандидата в мери Києва, — більш ніж очікувано. Зараз називати будь-які імена було б фальстартом не лише в неіснуючому виборчому процесі, а й внутрішньому протистоянні всередині Об’єднаної опозиції. Тому опозиції не залишалось нічого кращого, як вдатись до того самого прийому, який раніше вже робив Віталій Кличко.
— Відомо також, що проект постанови щодо призначення позачергових виборів мера Києва та Київради Верховна Рада вже неодноразово провалювала. Минулого місяця опозиціонери зареєстрували чергові законопроекти щодо цього питання. Коли, на вашу думку, все-таки можливе проведення виборів мера в столиці?
— Реєстрація цих законопроектів має виключно ритуальний характер. Опозиційні депутати так захопилися процесом, що доходить до смішного. Проект, про який ви говорите, призначає дату виборів мера та Київради на 16 липня — самісіньку середину літа. Враховуючи, що такий похід буде очевидним електоральним провалом «Батьківщини», «УДАРу» та «Свободи», щось не дуже віриться у щирість цієї постанови. У даному випадку має місце превентивна гра, розрахована на цільову аудиторію, на випадок, якщо вибори все ж таки буде призначено цього року.
Враховуючи той факт, що київський бюджет є банкрутом, проблематичною є й подальша господарницька діяльність очільника адміністрації, що могла б додати балів опозиції. Утім, питання виборів у Києві завжди було особливим, і минулого разу — під час виборів районних рад — усе закінчилося тривіально. Побачимо, як буде цього разу.
«НАРАЗІ ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА ЩЕ НЕ ЗДАТНА СИНТЕЗУВАТИ НОВИХ ГРАВЦІВ»
— У цілому доводиться спостерігати, що опозиція фактично програє владі у стратегічних і тактичних питаннях і виглядає достатньо кволо на її тлі. Чому так відбувається?
— У опозиції немає того тонізуючого нерва і м’яза в завданні вижити й утриматися. Немає конкуренції, їх ніхто не жене з п’єдесталу та не дихає в потилицю. Гадаю, головна причина саме в цьому. Абсолютна монополія уповільнює реакції. Але це — вади політичної системи, що наразі ще не здатна синтезувати нових гравців.
— Нещодавно влада зробила крок назустріч Європі — випустила Юрія Луценка з в’язниці. Далі Європа вимагає звільнення Юлії Тимошенко. Чи піде на це влада та взагалі, яким чином може бути вирішене це питання?
— Щодо цього особливого питання з упевненістю можна сказати лише те, що наразі проробляються різні варіанти й умови звільнення Юлії Тимошенко.
— Наприклад?
— Можливості лікування за кордоном, про які писала преса, вірогідно, можуть бути одним із таких варіантів.
— Чи можливе досягнення згоди в питанні щодо Тимошенко найближчим часом?
— Оскільки уповноважені перемовники від ЄС не припиняють переговорний процес, можливо, компроміс із цього питання буде досягнуто. У підписанні асоціації в листопаді цього року зацікавлені обидві сторони, й це вселяє надію.
«РОЗДРАТОВАНІСТЬ РОСІЙСЬКОГО КЕРІВНИЦТВА ШТОВХАЄ ЇХ НА СТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ СВОГО РУХУ»
— Не так давно скандально відомий Костянтин Затулін заговорив про створення в Україні проросійського руху як конкурента Партії регіонів. Наскільки реальним і перспективним є створення та подальше функціонування в Україні «другого фронту» проти Януковича?
— Фінансовий потенціал і політична роздратованість російського керівництва дають підстави говорити про можливість створення такого руху. Але провокативність заяв і відверто іноземне походження привернуть на бік подібного «франкенштейну» лише маргіналів. Найбільша роль, на яку може розраховувати таке утворення, є технологічною, — як додаток до проросійського кандидата на посаду президента. Імовірно, саме такою є реальна мета цих виконавців.
— За останніми соціологічними опитуваннями Фонду «Демократичні ініціативи» понад половину українців не задоволені тим, як функціонує демократія в Україні. Раніше про свою стурбованість щодо її стану в нашій державі заявляло й чимало представників із Європи. Як оціните сьогоднішній рівень демократії в Україні?
— У цілому, сама наявність демократії в будь-якій із держав сучасного світу є дискусійною. Але якщо у вашому питанні ставити акцент на таких атрибутах цивілізованого політичного режиму, як дотримання прав і свобод людини, повага до майнових прав тощо, то, звісно, ми ще, даруйте на слові, не злізли з пальми.
