«Свій серед чужих...»

Тарас Чорновіл — одна з суперечливих і специфічних постатей у сучасній українській політиці. Син В’ячеслава Чорновола став відомим вже після смерті батька, зарекомендувавши себе спочатку як представник радикального крила правої опозиції. Однак після парламентських виборів 2002-го Т.Чорновіл все частіше вступає в полеміку з соратниками по блоку Віктора Ющенка, а з півроку тому й зовсім дистанціюється від них. Рішення Тараса Чорновола підтримати кандидата в президенти Віктора Януковича, між яким та Віктором Ющенком він, за його власними словами, вже не вбачає принципової різниці, стало політичною сенсацією для націонал-демократів. Не так давно депутати- «нашоукраїнці» Тарас Стецьків та Володимир Філенко написали своєму колишньому другові та соратникові Тарасові Чорноволу відкритого листа, в якому відверто звинуватили його у зраді. «Ти перейшов межу, яку не мав права переходити. З критика Ющенка ти перетворився на прислужника режиму... Тому твій вчинок ми називаємо зрадою. Останньою краплею, яка підштовхнула нас написати цього листа, був той «камінь», який, за твоїми словами, влучив у голову Януковича під час поїздки до Івано-Франківська. Так і хочеться запитати: почім «камінчики», Тарасе?» — говориться в листі. Що чекає Україну в разі приходу до влади людей, з якими Тарас Чорновіл ще кілька років тому будував барикади «проти Кучми»? Яка з двох команд кандидатів у президенти більш схильна до «помсти» опонентам? Версії Тараса Чорновола — в інтерв’ю «Дню».

— Команди обох кандидатів на вищу посаду в державі заявляють про впевненість у перемозі. Однак перемога буває тільки одна, комусь доведеться поступитися. У зв’язку з цим постає проблема визнання результатів виборів переможеною стороною. Наскільки, на ваш погляд, вона є серйозною?

— У цьому випадку варто подивитися на реакцію людей, які перебувають в тій та іншій команді. Прихильники Віктора Януковича достатньо спокійно реагували на висновки ЦВК, згідно з якими Ющенко зайняв перше місце в першому турі. Іти на якийсь силовий сценарій у разі програшу команда Януковича не буде, та й не може. У цьому не зацікавлений діючий Президент Леонід Кучма, якого прихід Віктора Ющенка зовсім не лякає. Але наслідком такого розвитку подій може бути самоізоляція Східного регіону. Бо тамтешні еліти владу Ющенка над собою можуть визнати хіба що номінально.

Що ж стосується можливої поведінки в разі необрання їхнього лідера команди Віктора Ющенка, то тут справа дещо інша. На психологічному рівні ці люди не здатні допустити, що Ющенко може програти. Культ неминучості президентства пана Ющенка триває вже кілька років. Я пригадую, як під час сходження Віктора Ющенка із соратниками на Говерлу в 2001 році лунали вигуки на зразок: «Мойсей на землю зійшов!» Я думаю, що провал Ющенка на президентських виборах викличе неймовірну внутрішню паніку в його блоці.

— Останнім часом окремі члени команд кандидатів закликають ледь не до розправи над опонентами після перемоги. Як запобігти цьому?

— Мене тут можна запідозрити в суб’єктивізмі, бо все ж таки належу до штабу Януковича. Але мушу сказати, що не чув від політиків, близьких до Віктора Януковича, тим більше — від нього самого слів, які б могли викликати підозру, що плануються якісь розправи. У дусі широкої донецької душі — навпаки, перемігши, махнути на все рукою та сказати: «Живіть, благословляю! Тільки працювати не заважайте». Проблеми можуть виникнути в деяких ющенківських бізнесменів — пов’язані, наприклад, зі сплатою податків.

Що може бути в разі перемоги Ющенка, демонструє зміст окремих львівських інтернет-форумів. Обіцянки «перевішати», «перерізати» — на кожному кроці. І це все пише інтелігенція — хто ж іще у форумах спілкується?! Віктор Ющенко розбудив пристрасті, а рецепта їхнього гальмування в нього немає. Похмілля від перемоги може бути надто довгим і небезпечним. Уже окремі депутати з «Нашої України» кажуть, що «Чорновіл перетворився на комуніста, якого не можна перевиховати, а можна тільки вбити».

Механізмом захисту від насилля в цьому випадку здатна бути лише мудра влада. Але влада, яка ймовірно прийде з Ющенком, зацікавлена, в основному, в самій владі. Коли почнеться гризня за «портфелі» — а при тому, що кожну посаду вже пообіцяли чотирьом-п’ятьом претендентам, гризня буде страшна, пошук ворогів виявиться, напевно, найефективнішим громовідводом. Тому прихід Ющенка мене тривожить.

— Коли ви йшли з «Нашої України», то казали, що не працюватимете проти Ющенка. Однак потім подалися в табір Януковича...

— За цей час багато що змінилося. Ще на початку вересня, зустрічаючись з Віктором Януковичем, я казав, що хочу з ним співпрацювати як консультант. Однак я відразу зауважив, що моїх фотографій на бігбордах не буде. Коли людину, яка лише в чомусь, в неполітичній сфері, співпрацює з опонентом, оголошують зрадником — це психологічний зріз, який є для мене абсолютним збоченням. Це підштовхнуло мене до усвідомлення того, що люди, які мислять подібним чином, все-таки не повинні дорватися до влади. І я вибрав іншу команду.

— Ви почуваєтеся своїм у команді Януковича, поміж так званих «донецьких»?

— Команда Віктора Януковича — це не лише «донецькі». Серед його соратників немало представників центральноукраїнських, київських еліт, за плечима яких певне осмислення. Перспективи тут є й для багатьох інших. Серед цих людей мені дійсно комфортно. Я можу з ними розмовляти спокійно, і вони набагато адекватніше реагують, ніж представники середовища Ющенка, де абсолютне неприйняття іншої думки — це норма. Так, є багато речей, щодо яких я відчуваю дискомфорт. Скажімо, я противник другої державної мови, дуже обережно ставлюся до питання подвійного громадянства. Та загалом я не бачу для себе в цій команді моральних, а тим більше — психологічних проблем.

Вже давно у Львові чи Києві можна почути думку, що Чорновіл — політичний труп. Я не здивуюся, якщо пройде кілька місяців, і дехто почне аналізувати, чому Чорновіл досі політично не помер. Я думаю, моє політичне життя припиниться тоді, коли я захочу цього сам. Втома від того, що відбувається в українській політиці, в мене дійсно є достатньо сильною. Я не виключаю, що в 2006 році залишу політику та перейду на аналітичну чи письменницьку роботу.

— Чим ви збираєтеся займатися відразу після президентських виборів?

— Може, стану позаштатним радником Януковича. Особливих кар’єрних планів, тим більше стосовно виконавчої влади, у мене немає.

— А якщо президентом стане Ющенко, а не Янукович?

— Просто буду депутатом. А місяців через три в мене обов’язково з’явиться робота. До мене ж почнуть дзвонити люди зі Львова, з заходу України загалом, які розказуватимуть, який Ющенко поганий. Зокрема, й ті, хто сьогодні обзиває мене «політичною проституткою».

— У четвер у програмі «Закрита зона» на «5-му каналі» було продемонстровано вашу заяву з проханням про позбавлення ваших дітей українського громадянства — як приклад підготовки можновладців до втечі з України. Прокоментуйте, будь ласка, цей документ.

— На превеликий жаль, моя перша сім’я розпалася ще на зорі 90-х. Перша дружина разом з дітьми виїхала в Німеччину, вийшла там заміж і зараз постійно проживає в Мюнхені. Діти закінчують німецьку школу, хоча на кожні канікули приїжджають в Україну, і я з ними регулярно спілкуюся. Але загалом діти адаптовані до німецького суспільства. І зараз у них виникли просто колосальні проблеми з продовженням навчання. У певних навчальних закладах прямо заявляють, що емігрантів вони не приймають. За наполяганням першої дружини та дітей я написав таку заяву. Хоча це було для мене й не дуже приємно. Бо хотілося б, щоб діти могли в будь-який момент без проблем повернутися в Україну. Що ж до моєї другої сім’ї, то вона живе в Києві, в мене росте син, якому шість років, і ніхто нікуди не збирається виїжджати.