Сила на морі
Дії Росії в Приазов’ї — це лише етап подальшої військової та економічної експансії
Чим відповість Україна?
Чотири роки триває збройна агресія РФ проти України. Чотири роки окупований Крим і частина сходу України. Чотири роки лунають заяви про необхідність відновлення наших військово-морських сил, тим більше, що Україна зазнала величезних втрат в цьому секторі внаслідок окупації не лише її території, але й акваторії.
Перед початком нового року в інтерв’ю газеті «День» віце-адмірал Військово-Морських сил Збройних сил України, командувач ВМС Ігор ВОРОНЧЕНКО заявив: «Для нас важливим є момент якнайшвидшого формування оборонного інструменту на морі. Це, безумовно, «москітний флот», який може адекватно відреагувати на загрозу з морського напрямку. Швидкість, мінімальний ресурс — це базові чинники для такого флоту, який має розгорнутися в короткостроковому періоді. Це не означає, що ми відмовляємось від більш масштабного флоту». Тоді Ігор Воронченко також повідомив, що триває розробка стратегії реформування ВМС України до 2035 року.
Як бачимо, дії Росії в акваторії Азовського моря лише підкреслили значення максимального посилення українського флоту. Поки що втрачений Крим — це не лише втрата півострову. Це втрата левової частки своєї присутності і впливу в Чорному морі. Для миролюбивої України Крим був більше дотаційним регіоном. Для імперської Росії він є воєнним плацдармом. Більше того, окупація Криму для України є фактичним колапсом використання Азовського моря, яке опинилось «закупореним» в наслідок згаданих дій РФ. А це означає блокування українських портів і зокрема Маріуполя. Можна пригадати спекуляції російської пропаганди щодо «блокади Донбасу». Так ось ми маємо не пропагандистську, а реальну блокаду Росією українського Приазов’я.
І тут варто пригадати нещодавню заяву американського експерта, президента Джеймстаунського фонду у Вашингтоні Глена ХОВАРДА виданню «Апостроф»: «Вважаю, що ситуація — дуже серйозна. Україна вже втратила Крим і зараз ризикує повністю втратити контроль над Азовським морем — я маю на увазі не військові, а комерційні втрати. Якщо Україна залишиться без торгівлі сталлю з Маріуполя, це стане «землетрусом» для економічної системи Донбасу. Це дуже серйозно».
Слушна думка, адже, як відомо, Росія свою військову силу активно застосовує для придушення українського потенціалу у всіх сферах — перш за все економічних та гуманітарних (тотальна русифікація окупованих територій). В цьому плані очевидним є те, що блокада українських приазовських портів — це лише етап для подальшої російської експансії, як військової так і економічної. І тут вкрай необхідно звернути увагу не лише на розбудову власного флоту, але й на дипломатію, тобто стосунки з країнами Причорномор’я. В цій сфері, варто визнати, у нас так само не все гаразд — Румунія з її амбіціями в Дунаї, латентно проросійська Болгарія, Туреччина, яка періодично дивиться в бік Росії... Все це величезний вузол проблем, який мають розв’язувати дипломати. Натомість ми з одного боку маємо явно кволу політику свого представництва в ключових країнах (роками не призначались посли, Україна тривалий час навіть не мала свого офіційного представника в НАТО), а з іншого очевидне гальмування розбудови власних військово-морських сил на існуючій базі. Поки Україна розробляє стратегії до 2035 року, Росія на практиці демонструє активний тиск і домінацію не лише на суші, а й у морі.
Продовження теми: ВМС України: що маємо?
