Три висновки...

Загадкова втеча підозрюваного у хабарництві екс-ректора Національної податкової академії Петра Мельника з-під домашнього арешту прямо з-під носа міліціянтів вже п’ятий день резонує вітчизняний інформпростір. Утім, замість серйозного розслідування ганебного інциденту, справа Мельника чимраз більше набуває ознак фарсовості. Чудо-браслету одіозного високопосадовця вже встигли приписати цілющі властивості (диво техніки зуміло миттєво перетворити хворого літнього чоловіка в передінфарктному стані, яким Мельник постав напередодні в суді, у бадьорого втікача), а до його пошуків, крім силовиків, підключили навіть екстрансів. За браком даних, всі охочі займаються конспірологією, висуваючи найнеймовірніші версії: від елементарної недбалості з боку міліціянтів, які з запізненням відреагували на сигнал тривоги (за цим фактом прокуратура вже розпочала кримінальне провадження) до фантастичних історій із викраденням колишнього ректора Податкової академії, яку назвав адвокат підозрюваного.

Ще більшої трагікомічності ситуації надає заява захисника Мельника Олексія Назаренка, який у ефірі телеканалу ТВІ заявив, що його підопічний вже встиг зв’язатися зі слідчим і сказав тому: «Коли все заспокоїться, я з’явлюся». Натомість втечу свого підзахисного адвокат Петра Мельника пов’язав насамперед із поганим станом здоров’я VIP-підозрюваного і тиском надокучливих журналістів (?!), які проявляли надто активний інтерес до його справи.

На втечу Мельника на своєму профілі у Фейсбук доволі флегматично відреагував прем’єр-міністр України Микола Азаров. Він повідомив, що вже доручив очільнику МВС Віталію Захарченку «вжити всіх необхідних заходів, які вживають органи внутрішніх справ у подібних ситуаціях», а також назвав поведінку пана Мельника «недопустимою».

Інтернет-спільнота на подібні заяви відреагувала досить скептично. Мовляв, колишній ректор Мельник вже давно перетнув український кордон і невдовзі випливе інформація, що він вдало облаштувався в сусідніх Росії чи Білорусі. У той же час, в торжество справедливості та ефективності роботи вітчизняних правоохоронних органів мало хто вірить. У мережі навіть з’явилася серія тематичних фотожаб у стилі «Доббі вільний!!!», «Втеча із Шоушенка-2», «Біжи, Петя, біжи!», «Втеча параолімпійця», «Цьом-цьом, я пішов. Мені пора!» та «Віталій Захарченко «Міністр року» за версією Петра Мельника». А ЗМІ оперативно склали рейтинг країн, куди українські чиновники найчастіше втікають від правосуддя. Однак експерти переконують, історія з Мельником вивела на поверхню щонайменше три проблеми, на які зараз необхідно звернути увагу.

По-перше, реакція людей на втечу Мельника демонструє весь масштаб рівня недовіри населення до влади. Здавалося б, впіймавши «на гарячому» відомого хабарника, влада власними діями оголосила хрестовий похід проти корупції в колі «своїх», проявила «невибірковість» українського правосуддя, але, в той же час, продемонструвала весь масштаб недієвості таких кроків. Звідси і скептицизм суспільства і зневіра в те, що Петра Мельника таки знайдуть. «Пікантна ситуація полягає в тому, що всі розуміють чи принаймні здогадуються — втеча Мельника не схожа на випадковість, — заявив у коментарі «Дню» колишній працівник служби дотримання прав людини у МВС, член правління Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів Володимир БАТЧАЄВ. — Цілком очевидно, що Мельник є фігурантом не того масштабу, аби просто взяти і втекти з-під домашнього арешту. А отже, політичну складову цього інциденту видно неозброєним оком».

«Щоб якось «відбілити» себе в очах суспільства влада повинна довести до кінця розслідування даної справи. Причому це повинно відбуватися із залученням незалежних експертів та з широким висвітленням у пресі ходу та проміжних результатів розслідування», — зауважив експерт.

Друге — неймовірне зникнення екс-ректора найбільш корумпованого навчального закладу країни є черговою, після подій у Врадіївці, жовтою карткою суспільства до правоохоронних органів, в цілому, та голови МВС Віталія Захарченка, зокрема. «Міліція своєю бездіяльністю, в будь-якому випадку, вкотре сіла в калюжу. Адже дотримання прав людини в міліції полягає не тільки в тому, щоб невинні не опинилися під дією міліцейського пресу, а й у тому, щоб злочинці, хабарники, корупціонери теж несли відповідне покарання. Це також проблема, і в її вирішенні зацікавлене як суспільство, так і кожен із нас», — каже Володимир Батчаєв.

«Очевидно, що, перш за все, втеча Мельника відіб’ється на ставленні до правоохоронних органів, — розповіла «Дню» очільниця Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина БЕКЕШКІНА. — Я ще після Врадіївки прогнозувала, що ці події вплинуть на рівень довіри суспільства до міліції. Зараз же, спираючись на свіжі результати опитувань Інституту соціології, які відбувалися після врадіївських, подій можу сказати, що на рівень недовіри людей до правоохоронних органів це не вплинуло ніяк. Проте рівень довіри різко впав більш, ніж наполовину: якщо до подій у Врадіївці він дорівнював 16—18%, то зараз становить 7%. Інша річ, що тут вже немає чому падати. Тобто цілком очевидно, що довіра вже не зросте, а рівень недовіри вже й так знаходиться на грані»

Однак експерт переконана, що «частково ситуація з довірою до правоохоронних органів залежатиме від того, знайдуть Петра Мельника, чи ні. Якщо реалізується другий варіант, то суспільство тільки впевниться в тому, що показове затримання і неймовірна втеча Мельника були заздалегідь спланованими». «Якщо ж Мельника таки знайдуть, то не думаю, що втрати стосовно довіри людей до міліції будуть настільки значними», — впевнена Бекешкіна.

По-третє, інцидент з Мельником здатний підірвати авторитет нового Кримінального процесуального кодексу, прийняттям якого так пишаються в Адміністрації Президента. «Я завжди вітав такий запобіжний захід як домашній арешт. Адже чим менше людей «гниють» у слідчих ізоляторах, тим краще, як для суспільства, так і для цих осіб», — розповів «Дню» Володимир Батчаєв. — Однак зараз я дуже занепокоєний тим, що через цю безтолковість і халатність міліції суди будуть приймати менше рішень про взяття громадян під домашній арешт. Тому що судові органи, посилаючись на цей феномен зникнення Мельника, у подальшому можуть визнати неефективним такий запобіжний захід як домашній арешт і відмовляться від його масового застосування. Як наслідок, знову почнуть «трамбувати» СІЗО людьми, які не представляють небезпеки для суспільства. Утім, про це ми зможемо судити винятково в динаміці. Це нам покаже лише час».