Ціна помаранчевої єдності
За місяць до річниці помаранчевої революції та через два місяці після розколу колись єдиної команди переможців лідери Майдану заговорили про необхідність об’єднання. Одним із найбільш активних провайдерів цієї ідеї виступив екс-секретар Ради безпеки Петро Порошенко. Зокрема, таку заяву він зробив у ході круглого столу, який відбувся днями, «Помаранчева революція: надія та результати». До речі, там відбулася й перша від дня викривальної прес-конференції Олександра Зінченка зустріч Порошенка з колишнім держсекретарем, а нині лідером партії Патріотичних сил України. «Об’єднання команди Майдану має відбутися до виборів до Верховної Ради, — сказав П. Порошенко. — І якщо цьому заважають окремі політики, то це повинно бути ціною, яку вони заплатять». При цьому екс-секретар РНБО виразно подивився на екс-держсекретаря. Під час виступу П. Порошенко ще кілька разів давав зрозуміти присутнім (й натяками, й поглядами), хто саме, на його думку, має відповідати за розкол, який стався в команді, й кому не місце на «історичному Майдані».
Колишній держсекретар не залишився в боргу. Він заявив, що не хоче тиснути руку Порошенку, тому що, за його власним переконанням, «цього не треба робити до проведення відповідних дій». Яких — здогадатися неважко. Оскільки відразу ж після цих слів Зінченко заявив, що закриття кримінальної справи проти Порошенка — «це одна з фундаментальних основ, яка не дозволяє об’єднатися нашим командам».
Порошенко ж свою «ціну об’єднання» визначив словами «будь-які умови». Саме так він відповів на запитання, чи може бути умовою об’єднання помаранчевої команди до виборів невнесення Порошенка до передвиборного списку. (Неначе неприсутність у партійному списку виключає можливість призначення кого-небудь на високу посаду, наприклад, у виконавчій владі.) Загалом, ціна, яку готовий заплатити Порошенко, може виявитися дуже невисокою. Водночас ціна Зінченка (поновлення справи проти екс-секретаря Ради безпеки) — просто нереальна.
І все-таки, чи можливе об’єднання помаранчевої команди? Політолог Віктор Небоженко оцінює таку перспективу скептично. За його словами, головною умовою можливого об’єднання для Юлії Тимошенко є гарантія її прем’єрства, як це було й під час президентської кампанії. «Просто наявність у Кабміні представників «Батьківщини» ніяк не задовольнить Тимошенко», — вважає політолог. «Вона погодиться не бути прем’єром кілька місяців, можливо, лише тоді, якщо їй віддадуть Раду національної безпеки, СБУ, посаду міністра МВС, ФДМ», — говорить Небоженко.
Разом із тим політолог помітив: «Усі політичні та соціологічні дослідження показують, що разом вони (НСНУ і БЮТ. — Ред.) набирають набагато більше відсотків на виборах». Тому, з погляду електорального успіху, таке об’єднання було б позитивом для обох команд. Але «проблема в тому, що й та, й інша політичні сили які вже обросли і своїми політиками, і своїми бізнесменами, і як їм бути разом, щоб не загнати в могилу спільний політичний проект, не зовсім зрозуміло», — говорить Небоженко. Думку ще одного експерта з приводу можливості об’єднання розколотої команди читайте нижче.
Залишається відкритим також іще одне важливе запитання. Як бути із святкуванням річниці революції, заявка на проведення якого вже подана представниками Народного союзу «Наша Україна» в Київську міськадміністрацію? Хто вийде до людей, які зберуться цього дня на Майдані, якщо про своє бажання та право бути цього дня «з народом» заявили всі без винятку лідери революції? Чи Майдан поділять на прихильників Ющенка й Тимошенко, і представники обох команд звертатимуться кожен до «своєї» аудиторії? А якщо врахувати, що цього дня на Майдані можуть зібрати своїх прихильників іще 17 політичних сил, які не мають жодного відношення до акцій протесту річної давності? Й ПСПУ Н. Вітренко, які вже відрізнилися та «Братство» Корчинського, які також подали заявки в міськадміністрацію на проведення 20 листопада різних заходів на Майдані. Абсурдна ситуація складається. Хоч як би за таких умов річниця Майдану не стала його поминками.
КОМЕНТАР
Василь СТОЯКІН, директор Центру політичного маркетингу:
— З технологічного погляду, таке об’єднання було б корисним для команд Ющенка і Тимошенко. Досягнути старого рівня популярності їм, звичайно, не вдалося б, але в переддень виборів підняти рейтинги це допомогло б. Однак, саме тому що сили ці провладні, чекати від них хоча б теоретичної можливості якогось об’єднання абсолютно нереально. Це при Кучмі можна було об’єднати провладні сили, головним чином, тому що була людина, яка здатна була їх об’єднати. А Віктор Ющенко, на жаль, такою людиною не є. То ж лаялися, лаються і лаятимуться. Тим більше, що з’явився цілий ряд інших проблем, які серйозно заважають хоч якомусь примиренню, — і політичних, і міжособистісних. Наприклад, з’ясувалося, що комусь соромно з кимось стояти на Майдані (хоча раніше було не соромно). Тобто я абсолютно не вірю в таке об’єднання. Скоріше за все, нинішні провладні сили підуть на вибори чотирма різними колонами: окремо НСНУ, окремо БЮТ, окремо Литвин і окремо Мороз.
— Якщо очевидно, що об’єднання неможливе, чому П. Порошенко зробив таку заяву? Яку мету він переслідував?
— Він розумна людина. Один із найздібніших політичних тактиків і стратегів у цій команді, принаймні з яскравих політичних діячів. Він абсолютно чітко розуміє, що особисто його політичне майбутнє та майбутнє Президента Ющенка залежить від результату цих виборів. І що найкращим варіантом для всіх був би похід у владу єдиним блоком. Таким чином вдалося б досягнути максимального результату на виборах, і головне, навести хоч якусь дисципліну в правлячій команді за рахунок того, що з набуттям чинності політичною реформою запроваджується імперативний мандат. А це означає, що всі незгідні з «генеральною лінією» змушені будуть або мовчати, або писати заяву про складання із себе депутатських повноважень. Загалом, я б, скоріше, здивувався, якби Порошенко з такою заявою не виступив.
— Якщо примирення неможливе, то як, на ваш погляд, буде виглядати святкування річниці революції на Майдані, куди виявили бажання прийти всі його лідери?
— Всі й прийдуть. Але стоятимуть один до одного спиною і знеславлюватимуть у своїх виступах один одного. Гадаю, що на особистісному рівні — це буде суцільний скандал. У тому числі, і серед рядових учасників Майдану, які з’ясовуватимуть один у одного, навіщо вони рік тому тут стояли і що зараз тут роблять.
