Туга за спільною сохою

Звичайно ж, автор «Слова о полку Ігоревім» цитувався на підтвердження того, до чого призводять міжусобиці: «Вороги по Русі мчать хмарою, і всюди біда й горе народу». «Ми відчуваємо гіркоту літописця, що проходить через віки, який закликав російських князів до єднання», — поділився Олександр Ткаченко. — Як же схожа з тим лихим часом наша нинішня доля — доля спадкоємців Київської Русі!».

«Спадкоємці» з трьох братських республік активно ностальгували. Росія була представлена більш ніж відомою галереєю осіб: товариші Строєв, Селезньов, Горячева... А український спікер, тим часом, говорив і про необхідність взаємопроникнення капіталів, транснаціональних промислово-фінансових груп та інші економічні прикмети програм Кучми раннього періоду... Хоча загалом у настрої переважали ритуальні наспіви, у яких солістом був спікер російської Держдуми, що мріє бачити Україну в російсько- білоруському Союзі... А представник Сербії додавав високим зборам остаточно антизахідного іміджу.

Але всім було зрозуміло, що в міждержавному заході, нульовому за зовнішньополітичними наслідками, всі вирішують свої внутрішні завдання, що мають передвиборний характер. Рухівець Юрій Ключковський повідомив пресі у ВР: «Початок передвиборної кампанії голови ВР відбувається з характерними для нього натиском і нахабством. Безцеремонно без згоди ВР проводити таку конференцію у приміщенні парламенту».

У зв'язку із цим цікава позиція виконавчої влади. Президент приймає керівників делегацій братських народів у Маріїнському палаці — йому не можна нехтувати зв'язками з російським керівництвом будь-якого рівня й забарвлення, навіть якщо ті прибули в Україну «створювати» єдину державу. У цей час міністр закордонних справ, ніби прокинувшись, висловлює здивування й невдоволення цим заходом і сварить лівих, при цьому заявляючи, що нічого не знав напередодні про конференцію. Що, в державі вже ніякі служби не функціонують, «всі пішли на вибори»? А коли виконавча влада зривала підготовку цієї конференції в Чернігові — хіба було незрозуміло, що вона все одно відбудеться, але таємничості буде більше? В оперативній заяві прес-служби партії «Реформи і порядок» зазначається: «Конференція, що могла відбутися 23—24 квітня в Чернігові й мала стати однією з рядових міждержавних конференцій на просторах СНД, сьогодні, у зв'язку з висуненням Олександра Ткаченка кандидатом на пост президента України, перетворюється в рекламний і відверто пропагандистський трюк одного з претендентів на найвищу посаду в державі». Так, звичайно, але кому докір? Банкова знову хотіла як краще... Хіба тоді прозвучала виразна державна позиція — вголос, відкрито, чітко й визначено? І що, це вперше, коли виконавча влада боязко ховає голову в пісок? І нещодавня історія з вступом до МПА — це не є підтвердження політики «і рибку з'їсти»?

«Ми б хотіли почути позицію Президента, — сказав Олександр Ємець на прес-конференції у ВР, — але ми мало віримо в те, що ми її почуємо. Тому що всі вже звикли до того, що в найвизначальніші моменти для становлення українською незалежності, ми цієї точки зору або не чуємо, або чуємо в такому вигляді, що її можна тлумачити як завгодно».

Таким чином, різниця між «державником» Кучмою й парламентськими лівими тільки в тому, що останні діють відкрито, дотримуючись своїх відкрито заявлених цілей, на відміну від виконавчої влади, яка під декларативні заяви про «європейський курс», заглядає в рот тим же «братам». Утім, після обрання прем'єра Пустовойтенка головою Ради глав урядів СНД, куди Україна нібито повноцінно й не входить, які ще питання до парламентських інтеграторів? Вибори — вони в усіх напередодні...

І ще інформація до роздумів, яку засвітила одна колега: «Відкрито приїжджають Строєв, Горячева... Але таємно щомісяця їздить і Березовський. І це також відбувається в контексті президентської передвиборної кампанії».

P.S. Олександр Ткаченко був надзвичайно обурений висловлюванням п. Тарасюка, назвавши це на підсумковому засіданні «хуторянською заявою приватної особи». І додав на прес-конференції: «Не міністрові закордонних справ давати оцінку зустрічі керівників трьох парламентів. Я гадаю, що міністр після таких заяв повинен подати у відставку».

ДО РЕЧI

Микола СЛЮСАРЕВСЬКИЙ, кандидат психологічних наук, директор Інституту соціальної й політичної психології АПН України:

«Важко втратити те, чого немає. За радянських часів критерії національної ідентичності було зруйновано. Розмита ідентичність є грунтом для розмов про створення слов'янського союзу. Масова свідомість перебуває в досить невизначеному стані. Щоправда, впродовж п'яти років кількість людей, які виступають за незалежність, стабілізувалася — близько 60 відсотків. Здавалося б, обнадійливий факт. Але водночас одна п'ята частина дорослого населення виступає й за незалежність, і за відновлення Радянського Союзу. За такої ситуації у нас можна виграти будь-який референдум. Загалом, якщо дивитися правді в очі, то 1991 року не відбулося нічого надзвичайного — перевороту в суспільній свідомості не сталося. Суперечливий стан масової свідомості є грунтом для постійних намагань реанімувати Радянський Союз. Про еліту важко сказати однозначно. Є така частина, яка повністю сформувалася за часів радянської системи, мала від неї все потрібне й ніколи не була прихильником української держави. Це факт незаперечний. Є частина еліти, яка коливається — але вже не з лінією партії — а відповідно до масових настроїв.