Тимошенко — Ющенко: розділ політичного «майна» триває
Те, що колишній прем’єр- міністр Віктор Ющенко і колишній же віце-прем’єр Юлія Тимошенко братимуть участь у парламентських виборах окремо один від одного, поставив значну частину опозиційно та національно налаштованих політиків перед вибором — з ким бути? До цього народні депутати і голови малочисельних партій воліли по можливості класти свої політичні яйця до різних кошиків аби не програти у будь-якому разі. Тепер настав час визначатися.
Почнемо з Юлії Тимошенко. Ії політичний темперамент явно не задовольняють рейтинги особисто очолюваних партії «Батьківщина» та «Форуму нацпорятунку». Вже зараз ясно, що жодна із цих вивісок не здатна принести своїм керівникам успіху на виборах за партійними списками. Тому більшість спостерігачів схиляється до думки, що обидва названі партійні ярлики поступляться місцем назві «Блок Юлії Тимошенко». Що в такому разі робити партіям та політикам, які увійшли було свого часу до ФНП? Одна справа — цілувати ручки пані Юлі як керівнику ніби об’єднання партій, інша — як культовому лідеру однієї із опозицій. Видається, що вибору у цих політиків не залишилося. Йти до Олександра Мороза національно-свідомим Левку Лук’яненку чи Степану Хмарі не випадає. Ющенко ж остаточно обрізав останні нитки можливої співпраці заявою про небажання йти в опозицію, підкріплену особою Романа Безсмертного в ролі координатора блоку.
З «Нашою Україною» справи виглядають дещо не так, як у тимошенківського ФНП в тому сенсі, що втрата рейтингу до одного-двох відсотків блоку не загрожує. Проте, проблеми у Ющенка схожі. Пов’язані ці проблеми із національно налаштованими партіями, котрі хоч і не мають структур і рейтингу, зберегли гучні не забуті досі назви. Достеменно невідомо, що краще — мати ту ж саму Республіканську партію чи Конгрес українських націоналістів у вигляді скромних союзників, чи відмежуватися від них, аби не псувати стосунки із широким електоральним степом сходу та півдня країни.
Здавалося б, які можуть бути проблеми у харизматичного українця Ющенкa із націоналістами? Йдеться не про стосунки з Рухами та ПРП, це тема іншої розмови. Йдеться про ту ж саму Славу Стецько, до чиєї думки прислухається не одна тисяча сільських виборців на Прикарпатті. Пожертвувати ними, аби на сході не боялись націоналістів? Поки Віктор Ющенко із консультантами вирішує цю проблему, навіки вірні Юлії Тимошенко групи (зареєстровані як партії) Лук’яненка та Хмари роблять спроби відбити у «Нашої України» частину прихильників. Навіть заяви з’явилися, що ніби в окремих районах окремих регіонів прихильники «НУ» почали висловлюватись за приєднання до «блоку Тимошенко». Чи так це було насправді, перевірити важко. Тому що структури ці подекуди представлені однією-двома особами. До того ж «Нашої України» поки офіційно немає, тому і йти до Тимошенко немає звідки.
Тим часом і провідника «Нашої України» мучать сумніви щодо того, чи не краще було б, якби прізвище Ющенка звучало в назві блоку. Бо ж «Україн» у назвах блоків може бути скільки завгодно, а Віктор Ющенко — один. Тому й ходить кулуарами майбутніх ющенкiвських штабів проект чорнової назви блоку, що звучить як «Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» — Народний Рух, Український Рух, Реформи і порядок та інші». Дещо задовго, але ідентифікація — повна! Бо ж знають пильні політтехнологи, що за бажання лише у київському телефонному довіднику можна знайти кілька десятків людей на прізвище Ющенко, аби потім схилити одного із них очолити блок хоча б із двох із ста двадцяти зареєстрованих партій.
Найефективнішими технологіями зазвичай виявляються найпростіші. Але й вони не допоможуть Ющенку повернути на свій бік протестно налаштованих виборців. Важко уявити масштаб піару, який би масово переконав симпатиків опозиції, що можна бути вірним чинному Президенту і залишатись в опозиції. Тільки таким чином можна зупинити перетік бажаючих змінити владу із табору Ющенка до табору Тимошенко. І нехай би «перетікали», однак при цьому остаточно знекровлюються і без того послаблені чварами останніх років місцеві структури обох Рухів, де є дві позиції: позиція керівного рухівця, котрий розуміє, що без рейтингу Ющенка до влади — зась, і позиція рухівського виборця, якому до влади не треба.
Судячи із публічних заяв, ні Ющенко, ні Тимошенко не збираються взаємно послаблювати блоки одне одного. Тоді залишається лише домовлятися: Лук’яненко — тобі, Стецько — мені, Хмара — тобі, Стретович — мені. І так до самого низу. Цей процес обіцяє бути як цікавим, так і повчальним.
