Тиждень під знаком «справи Гонгадзе–Подольського»

Гостросюжетний серіал, який заснований на реальних подіях, триває сьогодні на наших очах. Тут трагедія, доля людей, впливи, кар’єри, боротьба... Тут пишеться справжня історія нашої країни. І все це про резонансну «справу Гонгадзе—Подольського». Останній тиждень пройшов саме під її знаком. В Апеляційному суді Києва щоденно, починаючи з понеділка, тривало судове засідання щодо головного виконавця вбивства журналіста Георгія Гонгадзе і побиття громадського діяча Олексія Подольського — екс-генерала Олексія Пукача.

Основне протистояння в судовому процесі наразі триває між: з одного боку — стороною потерпілого Олексія Подольського і підсудного Олексія Пукача, а з іншого — представника Мирослави Гонгадзе в суді Валентини Теличенко, представників Генпрокуратури та суддівської колегії на чолі з Степаном Гладієм. Можливо, на перший погляд це сюрреалізм, коли потерпілий і підсудний, або представниця потерпілої і представники державного обвинувачення мають схожі позиції. Але сюжети і лінія поведінки сторін процесу настільки переплелися, що потребують пояснення.

«Не Пукач мене бив, а Пукачем мене били, не Пукач убивав Гонгадзе, а Пукачем вбили Гонгадзе — ті, хто давав йому команду, — коментує «Дню» Олексій Подольський. — Так, Пукач злочинець і вбивця, який має понести покарання. Я його не захищаю, він обов’язково буде сидіти. Але покарати потрібно тих, хто віддавав йому накази, хто замовляв йому ці злочини. Пукач — це знаряддя злочинів. Моя задача — не просто, щоб Пукач сидів у в’язниці, де його можуть вбити, а — покарання замовників. Тому всі ті журналісти, громадські діячі, а з ними і Валентина Теличенко, які кажуть, що я мовляв захищаю Пукача, роблять це свідомо, захищаючи таким чином змовників цих резонансних злочинів».  

Що ж стосується позиції Валентини Теличенко, то відкликаючи нещодавно апеляційну скаргу сторони потерпілої, що дуже показово, вона заявила: «Сьогодні, розуміючи що відтоді як досудове слідство закінчилося і відтоді як було взято Пукача під варту у липні 2009 р., а також зважаючи на те, що вирок винесений на основі правильно встановлених обставин і покарання призначене належно, ми вважаємо за недоцільне наполягати на цій стадії на розширенні обвинувачення Пукачу. У нього і так покарання — довічне позбавлення волі. Для журналістів же я хочу підкреслити, що відсутність пункту про замовний характер вбивства не позбавляє необхідності слідчі органи розслідувати справу щодо замовників».

Але слідчі органи протягом вже 15 років не бажають розслідувати цю резонансну справу в частині замовників. Всі ми є свідками того, що змінюються президенти і генпрокурори, а замовники і досі на волі. Була спроба за часів президентства Віктора Януковича — навіть порушили кримінальну справу проти екс-президента Леоніда Кучми, але до реального розгляду справи по суті в суді так і не дійшло. Як виявилося, для Януковича порушення справи проти Кучми було лише способом тиску на цю родину, а за словами екс-першого заступника генпрокурора Рената Кузьміна, носило ще і комерційний характер. В результаті, ми отримали ситуацію, коли Янукович проявив себе як кращий учень методів Кучми, що привело країну до трагедії — втрата територій і тисяч життів.

На жаль, після Євромайдану ситуація в цій резонансній справі не змінилася. Досі сторона Подольського, громадськість і журналісти (далеко не більшість) ведуть боротьбу не тільки в самому процесі, а і проти старої правоохоронно-суддівської структури, проти всієї системи «Кучми—Януковича». Про це свідчить ті процеси, які наразі тривають в судовому засіданні. Під час підготовки номеру стало відомо, що судове засідання, яке тривало в четвер, знову було перенесено на 11.00 12 червня. За цей тиждень в суді відбулося багато подій, подробиці яких вмістити в одну статтю — нереально. Відмітимо окремі важливі нюанси.

Перше. Генпрокуратура вкотре раз відмовила Апеляційному суду, який направив клопотання потерпілого Подольського в ГПУ для перевірки неправової поведінки судді Печерського райсуду Києва Андрія Мельника. «Генпрокурор Віктор Шокін брутально ігнорує доручення суддів, — заявив Подольський. — Але і ви, панове судді, не виконуєте свої обов’язки і не змушуєте ГПУ розслідувати цей злочин, який чинив суддя Мельник, прокурори і Валентина Теличенко. Ви всі разом покриваєте замовників».

Друге. Суд відмовив у задоволенні 8-ми клопотань сторони Подольського, які стосувалися виклику до суду для допиту в якості свідків колишнього президента Леоніда Кучму, екс-спікера Верховної Ради Володимира Литвина, колишнього главу Адміністрації Президента Віктора Медведчука, суддю Печерського районного суду Андрія Мельник і колишнього народного депутата Григорія Омельченка. Крім цього, потерпілий вимагав допитати в суді в якості свідків політиків при владі — Президента Петра Порошенка, прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, генерального прокурора Віктора Шокіна. «Після такого рішення ви остаточно перетворили цей суд на фарс, — заявив під час засідання представник Олексія Подольського в суді — Олександр Єльяшкевич. — Дуже прикро, що нинішня влада прикриває колишнього президента Кучми від відповідальності. Таким чином, вона також бере на себе цей тягар».

Третє. Втім, пізніше суд задовольнив клопотання Подольського, яким доєднав до його апеляційної скарги необхідність допиту в якості свідків вищезазначених осіб. Це вже буде можливо на стадії розгляду апеляційних скарг по суті. «Важливе рішення, тому що потім ми ще зможемо повернутися до питання цих свідків, — коментує Олексій Подольський. — Але хочу зазначити, що коли судді зачитували попереднє рішення про відмову на даній стадії викликати в суд в якості свідків перерахованих осіб, вони також вписали туди, що мовляв Подольський не має права взагалі торкатися епізоду, який стосується Гонгадзе — начебто у нього свій епізод. Ну знаєте, це взагалі поза всяких рамок. У нас одна справа, як це я не маю права? Тим більше, сценарій злочинів проти мене і Гонгадзе ідентичний, тільки я залишився живий. Здається, ті, хто готував таке рішення, втратили не тільки знання в праві, але і будь-яке відчуття моралі».

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЄВА. 9 ЧЕРВНЯ 2015 р. / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Всі ці дні судовий процес супроводжувався палкими дискусіями. Часто градус напруги перевищував прийнятну норму. Сторона потерпілого Подольського неодноразово заявляла відвід суддівській колегії, але всі вони були відхилені. «Я вчора мала нагоду говорити зі своєю довірителькою, — заявила під час засідання Валентина Теличенко. — Вона в курсі того, що тут відбувається, і тому просить суд вжити необхідних заходів аби забезпечити правосуддя у цій справі. А від себе я прошу роз’яснити потерпілому та його представникам про те, що перешкоджання правосуддю може бути розцінене не тільки як адміністративне правопорушення, а і таке, що містить склад злочину».

Звичайно, можна звинуватити Подольського в певному радикалізмі, але його емоційну поведінку можна пояснити. «Проти цієї людини був скоєний жорстокий злочин, — каже Олександр Єльяшкевич. — Більш того, всі ці роки його справу брутально фальсифікують, а реальних замовників відбілюють. І найголовніше все це продовжується відбуватися зараз в Апеляційному суді. Як він може реагувати? Так, він емоційно поводиться в судовому процесі, але вже 15 років Подольський не може домогтися справедливості. Суспільство це має розуміти». 

В минулих номерах ми вже писали, що судовий процес у справі «Гонгадзе—Подольського», який наразі триває в Апеляційному суді Києва, має всі підстави стати показовим прикладом для вивчення у вищих навчальних закладах, де готують майбутніх юристів, адвокатів, суддів. І ось, здається, є перший результат. «Дізнавшись, що в Апеляційному суді проходить цей судовий процес, я попросилася бути присутньою на ньому, адже це дуже резонансна справа, — коментує «Дню» студентка Тетяна з Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, яка наразі проходить практику в Апеляційному суді. — Звичайно, я раніше чула і знала про цю кримінальну справу. Особливість цього процесу в тому, що він розглядається за Кримінально-процесуальним кодексом 1960 року, а зараз студентів навчають новому КПК. Тому деякі моменти мені важко сприймати. А так в цілому цей процес є дуже пізнавальним. Він дає можливість студентам побачити як насправді відбувається діяльність правників — суддів, адвокатів, прокурорів, які складнощі виникають під час суду».

Суспільство і журналісти мають не просто розуміти ситуацію, як це зазначив Олександр Єльяшкевич, а вимагати від нинішньої влади розкрити цей злочин, поставивши таким чином кінець давнім політичним хворобам. «Ситуація навколо позбавлення недоторканості Клюєва показала: надто сильно топові гравці пов’язані, надто багато вони один про одного знають, надто подібні, — коментує «Дню» політолог Остап Кривдик. — Тому бояться відкривати один одного — тому що так відкриють самі себе. «Справа Гонгадзе» зачіпає дуже серйозний пласт всередині сильних світу цього, котрі, якщо відчують себе під ударом, будуть валити всіх решта. І докази знайдуться. У цьому трагедія. Але журналісти і громадськість мають поводити себе більш наполегливо та солідарно. Треба дотискати, щоб замовники були покарані».