Угорську мову відтепер вивчають школярі... Волновахи

Попри певне загострення українсько-угорських відносин на урядовому рівні, наших дипломатичних представництв в Угорщині минулого року побільшало — у жовтні 2018-го в місті Шіофок розпочав свою діяльність Почесний консул України пан Золтан ХОРВАТ. З першого дня отримання екзекватури він активно взявся за виконання своєї місії. У першій декаді лютого він знову відвідав Україну.

«СПІВПРАЦЯ МОГЛА БИ БУТИ І ТІСНІШОЮ»

— Пане Почесний консул, на дипломатичній ниві ви — нова особистість. Нашим читачам буде цікаво довідатися ваш життєпис.

— Народився і проживаю я в місті Шіофок — невеликому, але дуже затишному й мальовничому місті південно-західної Угорщини поблизу озера Балатон. Мій тато угорець, а мама — українка.

Шіофок уже багато років є газопромисловим центром Угорщини. Коли в 1970-х роках країни тодішньої соціалістичної співдружності спільно будували газопровід із Сибіру до Центральної Європи, угорським будівельникам трапилась можливість зводили об’єкти трансконтинентального газогону в Україні, на території Тернопільської області. В Україну поїхали переважно молоді, ще не одружені хлопці. По завершенні будівництва багато з них привезли з України додому не лише гарний заробіток, а й... дружин. Серед таких був і мій батько. Так у Шіофоку виникла локальна українська діаспора. Під час канікул я часто їздив у Тернопільську область до родичів по маминій лінії. На жаль, моя мама померла півтора роки тому, батько — пенсіонер. Усе своє життя він працював керівником у будівельних організаціях, тож мою зацікавленість цією сферою можна вважати спадковою. Щоправда, батько ніколи не був підприємцем і дуже не хотів, щоб я ним ставав. Але я не завжди слухався батька...

— Ви відомий в Угорщині бізнесмен, маєте свою справу і в Україні.

— Так, понад 15 років тому я заснував у Шіофоку будівельну компанію Мagasepito-99, яка за короткий час стала першою за прибутковістю серед компаній будівельної галузі нашого регіону. Зі зростанням фірми зростали і мої можливості. 2013 року я придбав фірму, яка займалася торгівлею будматеріалами в Угорщині. Я почав шукати для неї можливості співпраці на теренах України, і так розпочалася моя співпраця тут. Досі Україна асоціювалася у мене лише з сімейними зв’язками, а після цього стала ще й бізнес-партнером.

Нині в Києві я маю офіс консалтингової фірми, основним завданням якої є сприяння налагодженню зв’язків між українським та угорським бізнесом або ж бізнесом Європейського Союзу. Коли 2013 року я вперше приїхав в Україну з бізнес-метою, мені дуже не вистачало людини, яка розповіла б мені про закони та нормативи ведення бізнесу в Україні. Можливо, завдяки цьому моя київська фірма тепер займається якраз такими послугами.

— У яких сферах економічна співпраця між нашими країнами може бути найефективнішою?

— Україна та Угорщина за останні роки розбудували дуже міцні економічні відносини. Але з огляду на той факт, що ми є близькими сусідами, співпраця могла б бути й тіснішою. Гадаю, найбільша можливість для бізнесу між двома країнами — це обмін послугами і товарами. Обмін послугами — набагато важливіша справа, ніж просто продавати товар. Я дуже хочу і докладаю багато зусиль, щоб український продукт був у достатній кількості присутнім на ринках Угорщини та ЄС.

— Як вам далося рішення, попри зайнятість бізнесом, займатися також дипломатією?

— Це була не моя ідея. Оскільки з Україною пов’язують сімейні зв’язки, мені зробили таку пропозицію, і я прийняв її зі щирою душею.

«НАШІ КРАЇНИ УЖЕ ОРІЄНТОВНО 1000 РОКІВ ЖИВУТЬ ПОРУЧ»

— Зараз українсько-угорські відносини переживають, на жаль, не найкращі часи...

— Те, що відносини між нашими країнами переживають не найкращі часи, є політикою. Якщо твоя бізнес-ідея життєздатна, вона не залежатиме від політики і зможе реалізуватися незалежно від того, в яких відносинах перебувають країни. Я дуже вдячний приписам Віденської конвенції, в якій чітко прописано, що завданням Почесного консула є підтримка і розвиток економічних, гуманітарних, культурних зв’язків між країнами, але в жодному разі не політика!

Безумовно, політика має дуже багато можливостей, але майбутнє між двома країнами завжди визначатиме співпраця між малим та середнім бізнесом і стосунки між людьми. Якщо вони тісно співпрацюють і в інтересах народів цих держав, тоді все буде гаразд і в політичних відносинах.

Наші країни уже орієнтовно 1000 років живуть поруч. Дружиною угорського короля Андраша І була донька київського князя Ярослава Мудрого. Очевидно, що в ті часи політичні рішення втілювалися у шлюбах, щоб розв’язати певні протиріччя. Напевно, це було правильне рішення, але й підкріплене справжнім коханням, адже у королівського подружжя було п’ятеро дітей. Майбутній руський король Данило Галицький шість років свого дитинства провів у резиденції угорських королів у Вишеграді. Наші країни мають славну спільну історію. У минулому між нами були й нелегкі часи, але вони не затьмарюють добросусідства.

— Недовіра й неприязнь як між людьми, так і між державами зазвичай є наслідком непоінформованості, відсутності знань. Що знають угорці про сучасну Україну?

— Звісно, угорці добре знають про те, що ось уже чотири роки відбувається на сході України. Люди, яким я розповідаю про свої поїздки на схід України, погоджуються зі мною, що ми повинні підтримувати тих, кому сьогодні дуже важко. Я це кажу не лише стосовно угорців, адже й українцям подеколи не завадило б знати, як насправді живуть їхні співвітчизники.

«Я БАЧУ ДВА ШЛЯХИ ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ ВІДНОСИН — ЕКОНОМІКУ І ГУМАНІТАРНУ СФЕРУ»

— Існують певні стереотипи, що українсько-угорські відносини можуть розвиватися між Києвом і Будапештом, Закарпаттям і Саболоч-Сатмар-Берегом. Ви очолили Почесне консульство України в місті Шіофок, яке розташоване далеко від кордону. Які першочергові завдання стоять перед вами як представником української дипломатії саме в цьому регіоні?

— Для того щоб реальні відносини існували не лише між столицями та прикордонними областями, я бачу два шляхи для зміцнення відносин — економіку і гуманітарну сферу. Як керівник консалтингової фірми докладаю зусиль, щоби потрібний в Угорщині український продукт був присутнім не лише в Будапешті, а по всій країні, і сприяю наведенню особистих контактів між бізнесменами наших країн.

— Почесним консулом ви є лише чотири місяці, а вже встигли провести кілька благочинних акцій на Закарпатті та сході України.

— Так, це, власне, ще один головний вектор моєї дипломатичної місії — розвиток гуманітарних контактів. Коли я здійснив свою першу поїздку до міста Волноваха Донецької області, я ще не був Почесним консулом. Тоді разом з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Угорщині пані Любов Непоп ми провели нашу першу соціальну акцію — привезли для діток цього прифронтового містечка сучасний ігровий майданчик, аналогічний тим, які я встановлюю в містах Угорщини. Кошти на його придбання та перевезення давав не тільки я, а й інші угорські підприємці, до яких звертався з відповідним проханням.

Цією акцією угорські підприємці відкрили для себе східний регіон України. Відтоді я уже чотири рази побував у Волновасі. Під час однієї з поїздок запитав школярів, чого вони найбільше потребують. Вони попросили комп’ютерний клас. В Угорщині соціальні проекти я реалізовую за допомогою власного благодійного фонду. Цю справу ми успішно зробили й у Волновасі — наприкінці року учні однієї зі шкіл отримали комп’ютерний клас.

Місцеві дітки щоразу тепло приймали мене, але без перекладача нічого не розуміли, що я їм розповідаю. Тоді мені прийшла ідея запропонувати школярам вивчати угорську мову як іноземну. На мою пропозицію зголосилося десять діток. Ми закупили і привезли для них угорськомовні підручники і після новорічних канікул спільно з пані Л. Непоп провели перший онлайн-урок. Під час літніх канікул я запросив усю цю групу разом з двома учителями на відпочинок та практичне оволодіння угорською в Шіофоку на Балатон. Переконаний: що жвавіше й активніше молодь наших двох країн спілкуватиметься між собою сьогодні, то міцнішими і прозорішими стануть відносини між нашими державами і народами завтра.