Україна — не Річ Посполита

Лише політичний консенсус між Віктором Януковичем та Віктором Ющенком здатний забезпечити подальший розвиток та становлення демократії в Україні на нинішньому етапі максимального загострення виборчого протистояння. Так вважають російський експерт Станіслав Бєлковський та вітчизняні політологи Костянтин Бондаренко та Дмитро Видрін. На думку С.Бєлковського, жоден із фаворитів перегонів у разі своєї перемоги не зможе повністю реалізувати інтереси виборців та задовольнити потреби різношерстих політичних еліт, зокрема регіональних. Наприклад, Ющенку «не вдасться сформувати ефективну владну машину». Бєлковський пояснив це тим, що нині Віктор Ющенко, мовляв, більше відповідає ролі «обличчя нації». Проте, на думку російського політолога, лише Віктор Янукович зможе «примусити бюрократію працювати, створити тверду виконавчу вертикаль», управлінські здібності чинного прем’єр-міністра, як ніколи, необхідні для ефективної трансформації держави. За теорією Станіслава Бєлковського, серед можливих варіантів розвитку подій найкращим виходом із ситуації може стати підписання своєрідного пакту між Ющенком, Януковичем та їхнім оточенням.

Позиція російського політолога викликала жваву дискусію за участю його українських колег. Підтримуючи ідею підписання пакту, український політолог Костянтин Бондаренко наголосив на тому, що «кандидати повинні шукати взаєморозуміння», а В.Ющенко «мусить не їздити по країні, а домовлятися про прем’єрство, і навпаки». Політолог упевнений, що обом кандидатам необхідно звернути увагу на регіони, шукати союзників у оточенні опонентів. Головною перешкодою, що ставить під сумнів можливість створення пакту Ющенка — Януковича як такого, Костянтин Бондаренко вважає відсутність консенсусу й бажання йти на переговори. «Якщо не буде взаєморозуміння, хоч би хто переміг, вибори будуть програні», — підкреслив він. Політолог Дмитро Видрін наголосив на тому, що сьогодні опозиція максимально дистанціювалась від влади, протиставивши її народові. І це зводить усі перспективи порозуміння до мінімуму. Таким чином, при перемозі однієї із сторін іншій доведеться, скоріше за все, підписувати пакт про капітуляцію. Адже нинішні вибори президента проходять під гаслом «Переможець отримує все».

Водночас Олександр Литвиненко, Віктор Небоженко, Вадим Карасьов не підтримали ідею російського експерта. Вадим Карасьов зазначив, що у разі практичної реалізації теорії Бєлковського Україна отримає систему влади зразка Речі Посполитої часів козаччини, де президент, як і тогочасний король, буде символом нації, фігурою номінальною; прем’єр керуватиме усією вертикаллю влади, а регіональні еліти — за прикладом тогочасної шляхти — тиснутимуть на прем’єра в намаганні реалізувати свої інтереси. Така система, на думку В.Карасьова, буде вкрай неефективною. Майбутнє України — за парламентсько-урядовими коаліціями, а від того, хто переможе на виборах президента, залежатиме, на основі якої з політичних сил групуватиметься решта. Віктор Небоженко у свою чергу заявив, що ідея пакту не є чимось радикально новим, адже за всю сучасну історію незалежності України таких пактів вже існувало декілька. Одним з прикладів консолідації, на думку Небоженка, є оформлення України як незалежної держави на початку 90-х, коли націонал-демократи на чолі Руху та українські комуністи проголосували за незалежність України. Говорити ж про небажання Ющенка та Януковича йти на переговори взагалі недоцільно, адже такі комунікації наявні, просто в обох команд цілі вже давно визначено, надто багато ресурсів задіяно, тому ніхто не зупинятиметься на шляху до перемоги.

Напевне, теорія та судження С.Бєлковського, як кажуть, мають право на існування. Водночас важко уявити, щоб напередодні виборів президента Росії на «круглому столі» в Москві хтось із українських політологів висловлював своє власне бачення сценаріїв майбутнього розвитку РФ, а тим більше — визначав, хто й чому найкраще підходить на посаду президента чи прем’єра. Наступного дня Україну вже звинуватили б у втручанні у внутрішні справи сусідньої держави. У надрукованій нещодавно на шпальтах нашого видання статті «Навіщо ж так переживати?..» перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Олександр Литвиненко проаналізував правові можливості нейтралізації зовнішнього впливу на українські вибори. Отже, маємо ще один приклад актуальності порушеного «Днем» питання...