«Україні потрібна «сильна рука»

Хочу звернути вашу увагу на дві неточності в обговоренні виборчого гасла кандидата в президенти Євгена Марчука, яке запропонувала п. Софія Котелянська. Перше: всі чомусь говорять лише про «диктатуру закону», тоді як авторка пропонує: «демократія — це диктатура закону». Різниця мені здається суттєвою. Я мрію хоч трохи пожити в країні, в якій диктатура закону є засобом охорони демократії, а не чимось іншим (наприклад, засобом оборони награбованих капіталів). У Саддама Хусейна також діє «диктатура закону», але такого «закону», який запровадив той Хусейн для збереження свого режиму.

Друге: висловлюючи свої міркування з приводу цього гасла і його втілення в життя, пишуть про «генерала Марчука». І правильно пишуть, бо ні хитрість ідеолога Кравчука, ні директорська прямолінійність Кучми виявилися неспроможними. Але важливо не забувати, що Євген Кирилович не просто генерал, а такий генерал, служба якого пов'язана з органами державної безпеки. У президентських газетах на цьому спекулюють за принципом «не знаю, що Марчук робив у СБУ, але, мабуть, щось погане». Хоча сліпому видно, а глухому чути, що якби був хоч найменший привід звинуватити пана генерала в якихось конкретних зловживаннях, про це вже б сурмили на всіх перехрестях. Та головне не в тім.

Особисто мене колишня посада Євгена Марчука не лякає, а радує. І можу сказати, що багатьох людей, з якими я про це говорив, радує також. Чи треба нам «сильна рука»? Безперечно — треба. Але разом з розумною головою. Оце й буде та демократія, яка спирається на диктатуру Закону. Обговорюючи майбутнього президента і його виборчі гасла, мусимо вимагати розуму й совісті, але не маємо підстав мовчати й про «сильну руку». Зрештою, про це й написала п. Софія Котелянська в газету «День», лист якої викликав жваве обговорення.

З повагою Микола САМОПЛЯС, інженер, Київ