«Україну» можна було врятувати, якби не...

Тим часом, як правило, весь цей час у центрі уваги були найгострішi проблеми, що виникли внаслідок банкрутства «України», позиції відносно банку і, відповідно, поведінка провідних українських політиків, робота слідчих комісій і правоохоронних органів та ін. При цьому, у цій чехарді сенсацій і звинувачень, мовби у тіні, залишився сам банк «Україна», а точніше, думка самого менеджменту банку щодо цих проблем. З метою виправити це серйозне упущення (очевидно, що позиція керівників банку може пролити світло на ряд питань) «День» звернувся до начальника управління проблемних кредитів банку «Україна» Віктора ГОРДІЯ:

— Вікторе Миколайовичу, кажуть, що кризові явища у банку «Україна» почали виявлятися з 1998 року. До цього банк працював досить прибутково. Наскільки слушне це твердження?

— Так, дійсно, до 1998 року банк працював прибутково. Однак кризові тенденції почали виявлятися вже у 1995 році.

— Які ж причини такого стрімкого падіння одного з найбільших українських банків?!

— Причин досить багато. Найбільш важливою, звісно, є проблемний кредитний портфель. Який, до речі, було сформовано в 1995—1998 рр. Заборгованість перед банком по кредитах, які видавалися на виконання державних програм, становлять більше 500 млн. грн. Також однією з причин є політика НБУ і колишнього Кабміну України щодо банку. З 1999 року банк було обмежено у проведенні більшості банківських операцій і він не міг працювати досить ефективно. Крім того, рішення і постанови, що приймаються урядом, про погашення боржниками своїх боргів перед «Україною», систематично не виконувалися. Банк було втягнуто у тривалі процедури претензійно-позовної та судової роботи, які тривають роками (270 справ на 85 млн. грн.).

— Останнім часом багато провідних українських політиків звинувачують у банкрутстві центральний менеджмент банку, стверджуючи при цьому, що регіональні дирекції працювали досить прибутково. Прокоментуйте, будь ласка, такі твердження.

— Такі заяви дійсно існують. Однак високий рівень методології активних операцій і безпосередньо кредитної діяльності банку «Україна» відзначені не раз фахівцями НБУ та іноземними консультантами. Завдяки цьому більшість дирекцій банку працювали прибутково. Але, на жаль, ці збитки, які поніс банк через кредитування стратегічних програм із забезпечення села у періоди посівної роботи і зібрання врожаю паливом, засобами захисту рослин, мінеральними добривами, запчастинами і т. iн. у великих об’ємах, досить важко було перекрити прибутком прибуткових дирекцій. Звичайно, найбільше у проблемах банку можна звинувачувати колишнє керівництво. Однак рішення приймалися правлінням банку, в яке входили багато-хто з директорів. Стверджувати можна також і те, що без впливу окремих політиків і уряду багато кредитів не були б видані.

— Чи не пов’язане банкрутство «України» з виконанням ряду державних програм?

— Протягом значного часу банк розглядався державою як основний «провідник» своєї кредитної політики в АПК, у зв’язку з цим багато кредитів у 1994— 1998 рр. були виділені на виконання прямих, або таких, які малися на увазі, директив уряду. Заборгованість з таких кредитів, які видавалися банком «Україна» під гарантії уряду і на виконання державних програм, на 1 липня 2001 року становила 533,5 млн. грн., у тому числі заборгованість, яка має прямі гарантійні зобов’язання уряду — 24,7 млн. грн. Без «урядової підтримки» кредити, звичайно, ніколи б не були надані.

Керівництвом банку неодноразово ставилося питання перед урядовими структурами про сприяння в погашенні боргів по кредитах, які надавалися під гарантії уряду і на виконання державних програм. З метою ліквідації негативних явищ у діяльності банку «Україна» та захисту інтересів його вкладників і кредиторів Кабінетом Міністрів і Нацбанком 28 грудня 2000 року було прийнято спільну постанову №1903 «Про діяльність АКБ «Україна». Постановою передбачалося проведення заходів із погашення прострочених боргів банку по кредитах, які були надані на виконання держпрограм, викуп державних цінних паперів, які знаходилися у портфелі банку, надання всебічної підтримки центральними і місцевими органами виконавчої влади тимчасовiй адміністрації банку «Україна».

Терміни виконання більшості пунктів цієї постанови давно закінчилися, але гроші для погашення боргів по кредитах банку на суму 252 млн. грн. не надійшли. НБУ не викупив державні цінні папери, які знаходяться в портфелі «України» на суму 109,2 млн. грн. Державною скарбницею не погашена заборгованість на суму 4,6 млн. грн. за зроблене установами банка «Україна» розрахунково-касове обслуговування Держбюджету.

— Назвіть, будь ласка, основних боржників банку? Чи слушна наявна думка, що багато кредитів «України» видані їм були явно безповоротними?

— Список основних боржників ГОУ (м. Києва) банку «Україна» вже публікувався у пресі. Сума тільки одинадцяти з них дорівнює більше 450 млн. грн. (ЗАТ «Нафта-До», ТОВ «Україна-нафта», ЗАТ «УкрРос», ЗАТ ДКЦ «Інтерагросистема», ТОВ «Технопарк» («Інтерагро»), ЗАТ «Атланта», підприємство «Валді», ДП «Валді-Виробництво», ВАТ «Надвірнянський лісокомбінат», ВАТ «Львівський завод гумово-технічних виробів» та ін.).

Проте боржник від боржника відрізняється. З окремими позичальниками (ЗАТ «УкрРос») узгоджені графіки повернення кредитів, виплати за якими здійснюються своєчасно. Однак недосконалість законодавчих актів щодо захисту інтересів кредиторів дала можливість багатьом позичальникам різними способами піти від повернення кредитів. Наприклад, банком порушена справа про банкрутство ДАК «Хліба- України» ще у квітні 1998 року. Згідно з розпорядженням Кабміну справа припинена. Борг перед кредиторами ДАК «Хліба-України» досяг 1,8 млрд. грн., серед них також і великі позичальники банку, які проавансували через нього безпосередніх сільськогосподарських виробників, на загальну суму 118 млн. грн. «Україна» очолила раду кредиторів «ДАК Хліба-України» і в результаті виявився крайнім банк, банк ліквідований.

— Яка ймовірність того, що ці борги (за офіційними даними, близько 1 млрд. грн.) перед банком «Україна» будуть повернені?

— На даний момент виконавчою дирекцією ліквідатора та його регіональними уповноваженими проводиться інвентаризація боржників банку. Для повернення більшості боргів банку необхідно завершити претензійно-позовну роботу, що вимагає значного часу і певних грошей. Відносно деяких боржників банку (як юридичних так і фізичних осіб) вже порушені кримiнальні справи. Але керівництво фактично неіснуючих підприємств знаходиться у розшуку. Звичайно, такі борги є безнадійними для повернення. На мій погляд, за допомогою уряду і правоохоронних органів більшість цих кредитів все ж можна повернути.

— На ваш погляд, якби це все-таки відбулося, «Україну» вдалося б врятувати?

— Звичайно. Якби половина кредитів була повернена вчасно, то банк працював би прибутково. Проблема полягає в тому, що банк своєчасно виконував зобов’язання перед клієнтами, вкладниками, не компенсуючи своїх витрат за рахунок прибутків від кредитної діяльності.

— Чи правда, що ряд кредитів банку «Україна» був спрямований на фінансування політичних кампаній окремих партій?!

— Банк кредитував позичальників. Політичні партії не можуть виступати такими, оскільки не ведуть сільськогосподарської діяльності. На мій погляд, такі заяви роблять ті, хто хоче перевести проблему з банком «Україна» в політичне русло.