Уряд ні з ким не радиться,

Президент АУБ підкреслює, що практика ухвалення рішень урядом про проведення конверсії без попереднього обговорення цих питань з АУБ і комбанками, без урахування їхніх можливостей, суперечить не лише законним інтересам комерційних банків, а й загалом інтересам економіки України, оскільки, як свідчать останні події, Україна уникла тотального обвалу економіки тільки тому, що вистояла її банківська система, повідомив Інтерфакс.

Леонід ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ, народний депутат, голова Ради «Правекс-банку»:

— У принципі я не знаю жодного випадку в історії економік інших країн — ринкових країн, де така реструктуризація, яку пропонує сьогодні Кабінет Міністрів, мала б місце.

Якщо йдеться про реструктуризацію боргів, наприклад приватної структури, то на це можна йти тоді, коли дана структура життєздатна, якщо збільшити термін кредиту або зменшити відсотки чи додати якихось грошей, — тоді вона зможе «піднятися». Тобто можна чекати, що після допомоги (реструктуризації) структура матиме конкретний результат у підйомі своєї економіки. І тоді ми (інвестори, кредитори) можемо розглядати проект реструктуризації.

Сьогодні жодного такого плану в держави, яка не має чіткої економічної програми, немає. Основна «програма», на превеликий жаль, і не тільки нашого уряду, а й урядів усіх посткомуністичних країн, зводиться до того, щоб, як у відомій приказці, день прожити та ніч простояти... Тобто це спроби утриматися за будь-яку ціну сьогодні, ще тиждень, ще місяць... Це якраз і є головною проблемою економік посткомуністичних країн — відсутність ідеології в управлінні економічними процесами, «шарахання» в різні боки.

Як всерйоз можна вести мову про реструктуризацію, коли економіка без руля і вітрил перебуває у стані глибокого занепаду? Стан занепаду — це тривожна й надто небезпечна тенденція. Тому ніхто із приватних інвесторів ні на які поступки з реструктуризації добровільно не піде, оскільки це рівносильне втраті коштів взагалі. Але є підприємства та інвестори, які залежать від держави. Є й цілий ряд суб’єктів підприємницької діяльності — банків, великих компаній, які обслуговують якісь державні програми. Вони, природно, внаслідок своєї залежності будуть першими, хто піде на реструктуризацію, оскільки їм все одно нікуди подітися. Їх можуть завтра взагалі примусити розформуватися, і для них це абсолютно неістотне — віддати гроші, викинути їх чи вчинити з ними якимось іншим неефективним чином.

Щодо структур, які не пов’язані з державою і в засновницьких капіталах яких немає державних грошей, вони, природно, не сприймають всерйоз подібні програми реструктуризації, тому що ні до чого доброго це врешті-решт для них, а головне — для держави, не приведе...

№211 04.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»