«Успішні» та Україна
Один дуже нехороший політик минулих років у своїй книзі зазначив, що партія, яка складається з успішних людей, дуже небезпечна за часів державного становлення тієї чи іншої нації і в кінцевому підсумку приречена на політичну смерть.
Таке враження, що Юлія Тимошенко чи то не читала того політичного бестселера, чи то вважає себе більш масштабним політиком, ніж той «великий і жахливий». Головним принципом формування керівних структур її партії і виборчих списків БЮТ до Верховної Ради віднедавна стала виключно успішність у житті тієї чи іншої людини.
При цьому «успішні», як правило, потрапляли на партійні посади і до партійних списків одночасно зі своїм вступом до БЮТ. І були серед них далеко не одні лишень «полум’яні борці з режимом Кучми», але й обласкані свого часу останнім. Чи це не свідчення того, що блок цей складається з людей дуже різних і практично не має своєї ідеології, якщо не рахувати ідеологічні ярлички високооплачуваних політтехнологів на зразок теорії того ж солідаризму.
І приходили ці «успішні» до Юлії Володимирівни, природно, не внаслідок якихось своїх переконань, а головним чином для того, щоб примножити свою успішність або, принаймні, залишити її на колишньому рівні. І партійна патронеса давала їм подібного роду гарантії.
До недавнього часу все це могло здатися банальним пасквілем невдахи щодо гаряче улюбленої в народі партії та успішних людей, що становлять її ядро. Однак сьогодні, коли лідери «помаранчевої» коаліції ніяк не можуть домовитися з опозицією про розподіл владних повноважень у парламенті, для лідера БЮТ настали нелегкі часи.
Адже аж ніяк не випадково Тимошенко змушена сьогодні робити хорошу міну при поганій грі, заявляючи про те, що дев’ятнадцять перших заступників голів парламентських комітетів — це небачена розкіш для Партії регіонів. Однак навіть прості виборці, довірою яких, з відомих причин, Юлія Володимирівна так дорожить, чудово пам’ятають, що комітет свободи слова і преси очолював у прокучмівському парламенті опозиціонер, а з певного часу її партійний соратник Микола Томенко. А бюджетний комітет очолював інший опозиціонер — Петро Порошенко...
Вже хто-хто, а лідер БЮТ чудово розуміє, що парламентська криза дуже легко в цьому випадку може перерости на загальнодержавну з усіма наслідками, що випливають звідси для молодої української незалежності.
Але в тому й річ, що той-таки парламентський контроль над свободою слова, що традиційно дістається опозиції в європейських демократіях, Тимошенко пообіцяла дуже успішному журналістові Андрію Шевченку. Можливо, що це було навіть умовою входження до партійного списку останнього. Комусь може здатися, що в цьому випадку Юлія Володимирівна чинить вельми патріотично, даючи Шевченкові таким чином карт-бланш для створення суспільного телебачення в нашій країні. Змушений розчарувати цих оптимістів.
Колись Віктор Ющенко вже давав таку можливість Андрієві. І до нього, як до потенційного керівника суспільного телебачення, потяглося багато журналістів з усіх куточків України, в тому числі й автор цих рядків. Їхня думка після спілкування з віце-президентом НТКУ Андрієм Шевченком була одностайною: не за роками цинічний чиновник, зовсім не схожий на образ того новатора-ентузіаста, який він старанно експлуатує перед телекамерами.
Після моєї телефонної розмови з Шевченком я подумав, що ця метаморфоза пов’язана з можливим прослуховуванням його службових телефонів недоброзичливцями по роботі. Спеціально пішов на зустріч з Андрієм Віталійовичем у Луганську, щоб розставити всі крапки над «і». На цей раз полум’яний борець за створення суспільного телебачення, якому немає ще й тридцяти, вразив мене цинізмом досвідченого політикана, який без докорів сумління уникав відповідей на поставлені йому запитання. Так що ілюзії щодо створення суспільного телебачення європейського рівня в Україні можуть залишатися лише в людей, далеких від журналістики.
І річ тут не лише в Шевченку. Доповнюючи великого Конфуція, можна з упевненістю сказати, що в убогій країні аморально бути не лише багатим, але й успішним. І дуже шкода, що деякі політики врівноважують таку ось успішність самим існуванням такої ось країни.
