«В умах і душах рухівців призначення Тарасюка вже відбулося»

— У НРУ наближається зміна керівництва. Ще два місяці тому Геннадій Удовенко офіційно заявив про наміри залишити пост глави партії під час з’їзду, що відбудеться в травні. Днями стало відомо, що Борис Тарасюк, якого називають найбільш імовірним наступником, став членом Народного руху. Чи означає це, що рішення про відставку Геннадія Удовенка та висунення Бориса Тарасюка, як i прогнозував «День»,ї можна вважати остаточним?

— У партійному середовищі рішення Геннадія Йосиповича завершити свої повноваження не було новиною, він говорив про це вже давно. З Борисом Тарасюком питання про його лідерство обговорювалося ретельно як в офіційній, так і в неофіційній обстановці. В умах, душах рухівців це призначення вже відбулося. Тому сподіваюся, в нас буде гарний з’їзд, де ми достойно подякуємо Геннадію Йосиповичу Удовенку та оберемо головою Бориса Івановича Тарасюка.

— Борис Тарасюк — не перший «варяг» на посту глави вашої партії. Чому Народний рух — партія з таким потужним корінням, виявляється не в змозі виростити нового лідера у своїх власних рядах?

— Серед давніх членів партії зараз є принаймні три фігури, гідні того, щоб її очолити. Це народні депутати Ярослав Кендзьор, Юрій Ключковський, В’ячеслав Коваль. Кожна з цих кандидатур обговорювалася. Але Рухові сьогодні потрібно дати нові сили, новий поштовх. Тому ми зупинили свій вибір на Борисові Тарасюку. Чому саме він? Незалежна Україна вже знала багато талановитих, порядних та щирих політиків. Однак, на жаль, вона знала буквально декілька першокласних урядовців. Міністр закордонних справ Тарасюк — один з цієї нечисленної когорти. Сподіваємося, справи на посту лідера Народного руху в Бориса Івановича йтимуть не гірше, аніж в МЗС. Та й не «варяг» він для нас, рухівців, а давно своя людина.

— Як в НРУ була сприйнята звістка про перейменування УНР в УНП? Ви відчуваєте себе переможцями?

— Ні, вона була сприйнята абсолютно спокійно.

— Геннадій Удовенко днями заявив, що НРУ та Українська народна партія й далі прагнутимуть до об’єднання, однак на цьому етапі цей процес знаходиться на стадії консервації. Що заважає об’єднанню? Можливо, час визнати, що це вже нездійсненне завдання?

— На все свій час. Думаю, після 2004 року, на позитивний результат якого для націонал-демократичних сил я дуже сподіваюсь, ми обов’язково повернемося до цього питання. І тоді об’єднатися буде значно простіше, бо на порозі стоятимуть парламентські вибори. Зараз настав період консервації, тому що зусилля спрямовані на інше — ми розгортаємо штаби, готуємось до президентських виборів.

— У одному з недавніх інтерв’ю член «Нашої України» Тарас Чорновіл заявив, що у фракції близько 30% депутатів незадоволені непослідовністю та незрозумілістю політики лідера блоку Віктора Ющенка. 9 березня в розмові з журналістами Геннадій Удовенко назвав таку інформацію плітками. Що ви думаєте з цього приводу?

— Хоч би як хотілося комусь, жодних серйозних непорозумінь у нас немає. Просто в кожній політичній силі — навіть у крихітній, а тут iдеться про фракцію в сотню «штиків», завжди є дещо радикальніше крило і дещо поміркованiше. І це нормально. Я не бачила жодних документів, які б свідчили про існуюче незадоволення, а чула лише інформаційні приводи. А хто їх створює — це ще питання. Тараса Чорновола я дуже шаную, але його проблемою, мабуть, є те, що він спочатку скаже, а потім думає. Втім, пан Тарас — це людина, дуже віддана національній ідеї. Я переконана, що в необхiдний момент він чи не перший рішуче захищатиме позицію Віктора Ющенка. А стосовно того, що з Віктора Андрійовича роблять нерішучого, хочеться сказати — люди добрі, гляньте ж, який масштаб! У нього ж за спиною не якась там партійка! Його дії мають бути відповідальними. Права на суб’єктивні емоції, на якісь етапажні дії та висловлювання Віктор Ющенко просто не має. І запевняю вас — його послідовності та рішучості можна позаздрити, бо все це врівноважується дуже великою відповідальністю.

— Простий приклад. На з’їзді опозиційних депутатів, що відбувся 2 березня, «Наша Україна» була лише гостем. А на акціях 9 березня Віктор Ющенко закликає опозиційні сили до об’єднання. Це послідовність?

— Одне з найголовніших надбань, яке ми, українці, здобули за останні 11 років, — це політичний досвід. Його відсутність в 1991 році не дала націонал-демократам можливості висунути єдиного кандидата. Брак досвіду завадив i в 1999 році. Але зараз ми вже не ті. Я не знаю, що повинно трапитися, щоб ми і втретє наступили на ті ж самі граблі. Переконана, комуністи будуть для нас на виборах певними тактичними партнерами. Але консолідуватися ми з ними не будемо. Я просто впевнена, що Петро Симоненко завжди ходив і ходитиме на вибори самостійно. Бо ж зрозуміло, що коли КПУ з’єднається з «Нашою Україною» і БЮТом на президентських виборах, на наступних парламентських комуністи взагалі не потраплять до Верховної Ради. Відносно ж блокування «Нашої України» з БЮТ та СПУ, то останнім часом складається враження, що в середовищі керівництва трьох сил нарешті визріває розуміння: якщо домовитися, портфелів вистачить всім.