Відлуння «справи Гонгадзе – Подольського»

Віталій Касько в понеділок зранку оприлюднив свій рапорт на ім’я генпрокурора Віктора Шокіна про звільнення з посади заступника за власним бажанням. «Воно обґрунтоване тим, що нинішнє керівництво прокуратури остаточно перетворило її на орган, де панує корупція і кругова порука, а будь-які спроби змінити цей стан речей всередині прокуратури відразу і показово переслідуються. Тут працює не право і закон, а свавілля і беззаконня, а ключові позиції в ГПУ з кожним днем обіймає все більше вихованців і послідовників сумновідомого Пшонки», — заявив Касько.

Поки Захід на закритих зустрічах з представниками влади наполегливо натякає на необхідності звільнення Шокіна, з Генпрокуратури вже йдуть люди, з якими пов’язували можливе реформування ГПУ. Свою відставку Касько також пояснив тим, що «Шокін забрав у мене всі функцій та інструменти вести і контролювати справи, в тому числі так званих «діамантових прокурорів».

«Касько був призначений після Євромайдану, але за ці два роки він не побачив можливості щось змінити в ГПУ, відповідно, щоб не самознищуватися, вирішив звільнитися, — коментує «Дню» експерт Центру політико-правових реформ Олександр Банчук. — Тут є очевидним блокування будь-яких змін в ГПУ з боку тих, хто керує сьогодні Генпрокуратурою. На публіку Шокін робить заяви про бажання проводити реформи, але насправді це лише гра і обман. Так, в Генпрокуратурі є люди, які прагнуть проводити реформи, навіть той департамент, який був створений під Каська, але їм не дають працювати. Тому поки можна говорити про перемогу противників реформ в ГПУ, але це перемога в битві, але не у війні».

Показово, що Касько, пояснюючи своє звільнення, додав: «Причини того, чому у Генеральній прокуратурі більше неможливо і безглуздо працювати — вони є значно глибшими». Власне, на глибших причинах і хотілося б зупинитися. Адже «орган, де панує корупція і кругова порука» — це не новаторство нинішнього керівництва ГПУ, про що каже Касько. І навіть не новаторство Пшонки. Причина в тому, що всі генпрокурори за багато років, включаючи президентство Ющенка, Януковича і зараз Порошенка, крім того, що виконували волю президентів, користувалися самою системою, не дуже прагнучи щось в ній змінити. А от основу цієї системи було закладено в часи президентства Леоніда Кучми, символом якої давно вже стала резонансна справа «Гонгадзе — Подольського».

Віталій КАСЬКО : Мені відомо, що в Головному слідчому управлінні ГПУ все ще триває якесь розслідування, — розповів у нещодавньому інтерв’ю «Дню» Віталій Касько (№14—15 від 28 січня 2016 р.). — Але, крім Пукача, нікого іншого досі не притягнули до відповідальності. І, судячи з усього, цього робити не планують. Можу висловити свою думку: на Пукачі цю справу не закінчено. І те, що в цій справі не поставлено остаточну крапку, є чорною плямою на репутації правоохоронної системи України. Суспільство не почуло, чому не притягнуті до відповідальності ті особи, щодо яких виникають підозри. Погоджуюсь, що «справа Гонгадзе» є наріжним каменем для української правоохоронної та судової системи. Ця справа ще з давніх часів демонструє проблеми прокуратури — її залежність від політичної кон’юнктури. Це те, з чого голосно заговорили про проблеми у прокуратурі, і до цього часу ситуація серйозно з місця не зрушила

Згадаємо, як генпрокурор Потебенько після вбивства Гонгадзе, заявляв, що журналіста бачили живим. Так починалася фальсифікація цієї справи. Після цього змінилося дуже багато генпрокурорів, але до замовників злочинів проти Георгія Гонгадзе, громадського діяча Олексія Подольського, народного депутата II та III скликань Олександра Єльяшкевича так по суті і не дійшли. Немає поступу, що дуже показово після двох майданів, і сьогодні. Прокурорська-суддівська система відмовилася запросити до суду Леоніда Кучму та Володимира Литвина навіть в якості свідків.

«Мені відомо, що в Головному слідчому управлінні ГПУ все ще триває якесь розслідування, — розповів у нещодавньому інтерв’ю «Дню» Віталій Касько (№14—15 від 28 січня 2016 р.). — Але, крім Пукача, нікого іншого досі не притягнули до відповідальності. І, судячи з усього, цього робити не планують. Можу висловити свою думку: на Пукачі цю справу не закінчено. І те, що в цій справі не поставлено остаточну крапку, є чорною плямою на репутації правоохоронної системи України. Суспільство не почуло, чому не притягнуті до відповідальності ті особи, щодо яких виникають підозри. Погоджуюсь, що «справа Гонгадзе» є наріжним каменем для української правоохоронної та судової системи. Ця справа ще з давніх часів демонструє проблеми прокуратури — її залежність від політичної кон’юнктури. Це те, з чого голосно заговорили про проблеми у прокуратурі, і до цього часу ситуація серйозно з місця не зрушила».

Оце, власне, і є ті глибинні причини, про які йдеться.

З останнього. Як відомо, спеціально під Різдво 6 січня 2016-го (щоб громадськість менше звернула увагу), Апеляційний суд Києва виніс рішення, залишивши в силі вирок Печерського суду столиці, яким головний виконавець злочинів проти Гонгадзе і Польського — Олексій Пукач має відбувати довічне покарання. Вирок для придворного ката часів Кучми справедливий. Але суд навідріз відмовився досліджувати мотиви злочину, тобто шукати замовників. Тому сторона потерпілого у справі Подольського не визнала цей рішення, заявивши, що буде і далі боротися за покарання замовників злочинів.

І от днями трапився дуже показовий інцидент. «Під час судового розгляду справи «Гонгадзе-Подольського» а Апеляційному суді Києва ми заявили багато різних клопотань, і не було такого, щоб нам щось повертали, — розповідає «Дню» представники потерпілого Подольського в суді Олександр Єльяшкевич. — І ось минулої п’ятниці мені вперше прислали додому клопотання, яке стосувалося долучення до матеріалів справи доказів, які свідчать про оцінку українським суспільством дій головуючого судді Степана Гладія та суддів Миколи Ященка та Миколи Худика під час розгляду цією колегією суддів справи про викрадення Подольського та вбивства Гонгадзе. Зауважу, що разом з клопотанням судді повернули також два екземпляри газети «День» і дві роздруківки фото (були долучені до клопотання)».

Тут потрібні пояснення. Нагадаємо, що газета «День» щороку проводить Міжнародний фотоконкурс, куди кожен бажаючий може надіслати свої роботи для участі. В 2015-му цей конкурс відбувся в 17-й раз, куди було надіслано 3 тисячі 200 світлин, серед яких обрано — 350. І дуже показово, що за результатами конкурсу, гран-прі розділили між собою два фото: перше — «Батьки системи» авторства Михайла Марківа, на якому зображені три президенти України — Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко, друге — фото Руслана Канюки під назвою «Феміда опустила очі», яке було зроблене на судовому засіданні Апеляційного суду Києва під час розгляду «справи Гонгадзе-Подольського». І ось захист потерпілого Подольського вирішив скористатися шансом, підготувавши на основі матеріалів газети «День» і результату Фотоконкурсу-2015 відповідне клопотання.

«Під час засідання до матеріалів справи воно так і не було долучено, але клопотання все одно мало б знаходитися там, — продовжує Єльяшкевич. — Тим не менш, судді порушивши закон вирішили через майже півтора місяці повернути його нам, хоча сама справа вже закрита. А порушили вони закон тому, що бояться цього клопотання як вогню. Це, зокрема, сила «Дня» і вашої фотовиставки. Я вже не кажу про те, що всупереч нормам закону нам досі не прислали рішення суду. Знову ж таки, бояться, що ми проаналізуємо всі їх фальсифікації. Результати фотоконкурсу «Дня», дві роботи, які стали переможцями та отримали гран-прі, однозначно вказують на те, що всьому українському суспільству очевидно, відомо та зрозуміло, хто є замовником злочинів проти Гонгадзе та Подольського, хто створив систему корупційних судів та суддів, які, заплющивши очі, прикривши їх для надійності рукою, опустивши очі, забувши про совість та сумління, готуються прийняти завідомо неправосудні рішення, виконують злочинні вказівки можновладців. Тих, хто самовіддано захищають злочинну «систему Кучми — Януковича». Систему, яка була створена для казкового збагачення вищих посадових осіб держави, безмежного зловживання владою та уникнення покарань за скоєні жахливі злочини... Рецепт є — вирішити «справу Гонгадзе — Подольського» справедливо, об’єктивно та неупереджено, назвавши імена та покаравши замовників».

Однак, для цього потрібні великі зусилля, зокрема, журналістів. І відповідальність.

У кінці минулого тижня проявилася дуже неприємна і небезпечна ситуація. Українська журналістка Христина Бердинських, яка наразі працює в «Новом времени», написала у себе в ФБ (мовою оригіналу): «Получила только что смс: «Кристина, еще один высер в журнальчиках о Киевгазе и твой памятник будет стоять рядом с памятником Гонгадзе». Смс з погрозами, за словами журналістки, надійшло після оприлюднення статті про бізнес народного депутата Юрія Бойка. До поліції вона звернулася одразу.

Абсолютно неприпустиме явище, який свідчить про те, що відсутність покарання змовників цього злочину, надихає інших мінімум на подібні повідомлення. Реакція соцмереж була різко негативною:

— «Ось так і це не поодиноко. Напади, образи, звинувачення, погрози звучать на адресу багатьох з нас. Останнім часом це виглядає як кампанія дискредитації, а у цьому конкретному випадку це велика небезпека», — вдова Георгія Гонгадзе — Мирослава.

— «Повилазили гадюки з-під колоди. Революція без гільйотини — це, звичайно, трохи не те», — народний депутат Сергій Висоцький.

— «Непокаране зло завжди повертається», — голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін.

Однозначно в цій ситуації своє слово мають сказати правоохоронні органи, щоб подібні випадки ніколи не повторювалися. Однак, всім журналістам потрібно звернутися до себе і запитати — чи все зробила журналістика для остаточної крапки в «справі Гонгадзе-Подольського»? Бо неувага протягом багатьох років до цієї справи, або ще гірше — робота на відбілення замовників з боку частини ЗМІ, це внесок в нерозслідування резонансного злочину, а відповідно відчуття безкарності і спокуса для інших. Тому коли сьогодні журналісти отримують відповідні смски (незалежно від прізвища), треба розуміти, що це їх відповідальність також. Бити в набат потрібно заздалегідь, тримаючи на постійному контролі розслідування справи «Гонгадзе — Подольського».

Рік тому, коли призначали Віктора Шокіна генпрокурором, однією з основних його обіцянок було доведення до кінця відомої справи. Проте в реальності, нічого не зроблено. За словами Подольського, в ГПУ, де начебто окремо розслідують «справу Гонгадзе-Подольського» в частині замовників, він взагалі немає ніякого статусу. Нонсенс. А ті, хто хоч іноді могли відкрито говорити про цю справу, як Касько, взагалі звільняються з Генпрокуратури.