Віктор ЯНУКОВИЧ: «Найгірший із можливих варіантів — не ухвалювати жодного рішення»

— Вікторе Федоровичу, в пресі вас часто називають членом або представником «донецької команди». Такі розмови вам більше заважають, чи допомагають у роботі?

— Ні те й ні інше. Найчастіше розмови про «донецьку команду» — це 95% чуток і міфів навколо 5% фактів. А міфотворчість, як відомо, виникає там, де бракує інформації або існує зацікавленість певних сил.

Якщо відслідкувати динаміку розмов про «донецьких», то найбільше тривог, підозр та інсинуацій було на момент мого призначення прем’єр- міністром. Той факт, що тепер ця тема піднімається лише в «особливо стурбованих» виданнях (частка яких є незначною), свідчить, що «страхи» не підтвердились. Я думаю, ви переконалися в тому, що я не є «штовхачем» однієї, хоча й дуже важливої області. А своїми донецькими коренями я горджуся!

А допомагають чи заважають розмови про них у роботі? Мені особисто такі розмови не могли ні допомагати, ні заважати, ні, тим більше, замінити конкретну справу. Просто немає часу «ганяти порожняк».

— Що для вас було найважчим випробуванням у цьому році?

— Як і раніше — робота. Тому що всі основні події, труднощі, випробування пов’язані саме з роботою.

А робота прем’єра — це постійний «головний біль» з приводу того, як наповнити практично бездонну держбюджетну «бочку», аби з неї вистачало й на лікарів, і на вчителів, і на пенсіонерів та й на всі інші категорії моїх співгромадян, життя та добробут яких безпосередньо залежить від держави.

Тому це, перш за все, відповідальність. Це й ризик, і біль у серці за долі людей, але це — й надія, й віра, й, звичайно, велика любов.

— Як ви вважаєте, чи є у вас привід для відзначення першого року роботи уряду, який чомусь називають «коаліційним»?

— Такий привід має не лише особисто прем’єр-міністр, його має весь склад уряду, і не меншою мірою — члени парламентської більшості.

Я не поділяю іронії, коли наш уряд називають «так званим коаліційним». Він дійсно коаліційний, бо до нього делеговані представники різних політичних сил.

Цинічні міркування щодо уряду як про місце «дерибану міністерських портфелів» — скоріше показник політичної культури тих, хто так вважає.

Неважко критикувати будь-яку ідею. Важче докласти зусиль для усвідомлення нового, того, чого раніше не відбувалося. І ще важче взяти на себе відповідальність за роботу в новому, невідомому до цього часу напрямку.

Рік тому парламентська більшість та сформований нею коаліційний уряд таку відповідальність на себе взяли.

Більше того, 25 грудня ц.р. за участі Президента України було погоджено та підписано новий, детальніший документ про співробітництво уряду та парламентської більшості.

І я вам гарантую, що він буде також виконаний.

— Не секрет, що ви завоювали симпатії багатьох жителів західного регіону України тим, що так швидко заговорили державною мовою. Що це — данина «національно свідомим політичним силам», чи заготовка до майбутньої президентської кампанії?

— Перш за все — це моя особиста повага до української мови. Будь- який державний службовець повинен розмовляти державною мовою. І тим більше керівники високого рангу не можуть бути винятком. Це — норма. І не потрібно це зайве політизувати.

Стосовно ж заготовок до президентської кампанії, то я просто не маю на це часу. Дуже багато в прем’єра невідкладних питань, що потребують його постійної уваги, детального вивчення, а головне — вирішення.

До речі, не так важливо, якою мовою питання вирішується, головне — щоб вирішувалось своєчасно та ефективно.

— Чого особисто прем’єр-міністр Віктор Янукович очікує від політичної реформи?

— Зараз не час одинаків. Навпаки, актуальними стають консолідація зусиль, інтелекту, цілей політично активних груп та їхніх лідерів.

Зміст політичної реформи — в просуванні вперед, у колегіальній, колективній розробці нових, зрозумілих народу, легітимних правил у сфері влади. Тому що в цьому основа стабільності. Стабільності як політичної, так і економічної. А це те, чого нам усім не вистачає.

У процес конституційної реформи, що триває вже декілька років, на мою думку, привнесено критичну масу політиканства. У ході підготовки й узгодження різних законопроектів на другий план відходили основні цілі реформи, а превалюючим стало бажання деяких політичних сил виторгувати для себе якомога більше пільг і повноважень. Тобто всім керувати, все контролювати й при цьому ні за що не відповідати.

Ми вже неодноразово чули, що нинішній стан суспільства, динаміка економічного розвитку нагально потребують збалансованості повноважень різних гілок влади. Власне, попереднє схвалення Верховною Радою відповідного законопроекту й відкриває шлях до практичної реалізації положень, які опозиція спочатку так довго вимагала, а потім так затято блокувала після внесення в порядок денний.

З другого боку, досвід роботи першого коаліційного уряду, рівень його співпраці з парламентом засвідчив життєздатність закладених у політичній реформі ідей, конструктивізм саме спільних дій. Найгірший з можливих варіантів — не ухвалювати жодного рішення. Ми повинні бути свідомими цього й понад усе ставити інтереси народу України.

— Вікторе Федоровичу, ваш особистий, динамічно зростаючий рейтинг стійко пов’язується з темою «наступника» на президентських виборах. Проте журналісти жодного разу не почули прямої відповіді на це запитання. Може, ви відповісте нам сьогодні?

— Відповім.

По-перше, сьогодні вам дає інтерв’ю прем’єр-міністр України. Це мій офіційний статус. Іншого статусу я не маю.

По-друге, щодо теми «наступника». Це віртуальний статус. Ні для кого не є таємницею, що він введений українськими ЗМІ за аналогією з російськими подіями п’ятирічної давнини.

Мій досвід підказує, що не завжди доречними й коректними є спроби перенесення подій російської політики на український грунт. Ми підемо своїм шляхом, визначеним оновленою Конституцією.

По-третє, стосовно рейтингу. Хоч би як би він змінювався — це рейтинг прем’єр-міністра. Якщо він зростає, то теоретично це — позитивна оцінка моєї роботи, можливо, якихось особистих людських якостей.

А для глибоких роздумів щодо рейтингів, повірте, немає ні часу, ні бажання. Це — не моє «хобі».

От і робіть висновки.

— Яку оцінку за п’ятибальною шкалою ви би поставили Кабінету Міністрів за роботу у 2003 році?

— На мій погляд, публічно виставляти оцінки в цій ситуації було б не цілком коректно.

Надто похвалити колег — у когось може знизитись стимул до самовіданної роботи, розкритикуєш — можна образити, важко визначити міру критики. Хоча утвердилася звичка уряд завжди критикувати. Я іноді кажу — головне, щоб не били.

А якщо серйозно, то в уряду й у мене як його глави є дуже строгі судді, але одночасно й партнери. По- перше — це громадяни України, по- друге — парламентська більшість, зусиллями якої створений наш уряд. І обов’язково Президент держави. Думаю, було б доцільніше отримати оцінку нашої роботи саме від них.

У нас багато недоліків, особливо в мене. Бо ми — звичайні живі люди. Та все ж хочу щиро подякувати всім, з ким нормально працювалось у цьому році!

— Україна отримала новорічні канікули понад тиждень, а скільки триватимуть «прем’єрські»?

— Одну ніч. З 31 грудня на 1 січня, і негайно до роботи. Як колись жартувала моя бабуся: «Робота дурнів любить». А ще вона мене вчила усе в цьому житті робити з любов’ю.

Щиро бажаю всім гарних новорічних і різдвяних свят, спокою в душі, надії, віри й любові.