Віталій КЛИЧКО: «...Час оплесків для України минув»
22 вересня на арену в німецькому Мюнхені наш Віталій Кличко вийде проти американця Джаміля Маклайна. Це буде його перший бій після дворічної паузи. «Я докладу всіх зусиль, щоб після поєдинку весь світ почув переможний український гімн», — обіцяє нам Віталій, який наразі вже готується до майбутнього поєдинку. Проте повернення Кличко до великого спорту зовсім не означає його відхід із політики. Щонайменше, в цьому нас переконував сам Віталій. Зокрема, він серйозно націлений на перемогу на виборах столичного мера, які в достроковому порядку, за його прогнозом, відбудуться вже навесні наступного року.
Про те, чи є крісло столичного градоначальника метою політичних амбіцій старшого з братів Кличко, про те, чому Україні давно перестав плескати в долоні світ і яким чином ми можемо повернути ці овації, і розповів у інтерв’ю «Дню» Віталій.
— Віталій, ще зовсім нещодавно лідер «Нашої України» В’ячеслав Кириленко заявляв, що у виборчих списках цієї політичної сили фігуруватиме ім’я Віталія Кличка. Одначе списки вже обнародувані і вашого імені в них немає. Пізніше ви заявили, що не підете на вибори. Чому? Як виглядає найближчий політичний план Віталія Кличка?
— Так, було багато чуток, домислів, спекуляцій... Щодо моєї участі в парламентських виборах, то мого імені немає у списках, оскільки мій пріоритет — Київ. Моя мета — змінити, без перебільшення, жахливу ситуацію, яка склалася у місті. Вже зрозуміло, що після спікеріади та прем’єріади нас чекають вибори й до місцевих рад, і в Києві. Я переконаний, уже навесні будуть дострокові вибори мера Києва. Я неодмінно балотуватимусь і виграю їх.
Тому сьогодні всі свої зусилля я зосередив саме на цій роботі — розробляю Стратегію розвитку Києва, доукомплектовую команду, відшліфовую алгоритм своїх дій після перемоги на виборах.
— Нинішня опозиція в особі БЮТ і «Нашої України» свідчить про ймовірність проведення дострокових виборів мерів Києва та Харкова. Ваша оцінка цих заяв?
— Cпочатку, звичайно ж, повинні відбутися парламентські вибори. Потім, безумовно, буде спікеріада, далі нас чекає прем’єріада й лише подальшим етапом стануть вибори до місцевих рад і перевибори у Києві. Я впевнений, що це станеться наступної весни. Але, як то кажуть, сани потрібно готувати влітку.
— Віталій Кличко вже готує ці сани?
— Так. Я вже сказав — команда, план дій — усе це готуємо вже зараз.
— Крісло столичного мера — це верхівка ваших політичних амбіцій або в майбутньому ви себе все ж таки бачите на більш високій державній посаді?
— Київ — це не просто місто на мапі, це, передусім, серце України й тому, якщо не змінити, причому найбільш кардинальним чином ситуацію, яка склалася у столиці, неможливо говорити про реформи у країні загалом. Адже, за великим рахунком, усі процеси, що відбуваються в кожному куточку нашої країни, беруть свій початок зі столиці. Київ — це візитна картка України. Київ, якщо хочете, це шкала, дзеркало, яке відображає всі внутрішньоукраїнські процеси — політичні, економічні, соціальні. Саме тому для мене на сьогоднішній день пріоритетом є Київ. Поки я та моя команда не змінимо, — а я переконаний, — що змінимо, ситуацію у Києві, говорити про політичне майбутнє більш широкого спектра я не можу.
— Ви постійно говорите: я та моя команда. Хто є членом вашої команди, персоніфікуйте.
— Знаєте, на все свій час. Можу сказати, що вже у найближчому майбутньому я представлю свою команду. Ці люди — відомі професіонали, кожний у своєму напрямку. Вони, як і я, відстоюють інтереси киян, а не свої особисті. Це мої однодумці, які не розмінялися на посади та всілякі преференції, які їм пропонували.
— Віталій Кличко неодноразово заявляв про необхідність омолодження української політики — приходу нових людей зі свіжими ідеями. Візьмемо Київ. Чи не здається вам, що багато молодих управлінців своїм, пробачите, цинізмом перевершують навіть тих, хто десятки років провів біля владного керма. Так ось, якщо дивитися на свіжу кров у владі під цим кутом, молодь потрібна чи...?
— Знаєте, мені здається, що ключову роль повинен відігравати не вік, а професійні та, звичайно ж, моральні якості того чи іншого чиновника.
— Ви нещодавно написали вельми зворушливу авторську колонку про європейське спрямування України. Віталій, що повинні робити українські політики, чиновники задля того, щоб Україна не танцювала на порозі Європи, а стала, нарешті, повноцінним жителем в європейському домі?
— Лише ми самі, своїми силами, своїм прагненням, своїм бажанням можемо досягнути цієї мети. Ми не повинні чекати подачок із боку наших європейських сусідів, ми зобов’язані на належному рівні позиціонувати себе в політиці, в економіці й інших сферах, як сильну, самодостатню країну. І лише тоді світова й європейська спільнота виявлятиме повагу до нас. Світ поважає сильних. І ми повинні зробити Україну сильними! Ось, власне кажучи, й увесь рецепт.
— В одному зі своїх інтерв’ю ви промовили вельми показові слова, мовляв, нам — українцям, уже давно перестали аплодувати. Коли перестали? Чому? І, головне, як нам — Україні загалом, і кожному жителю нашої країни зокрема можна повернути ці овації?
— Чесно кажучи, повернути овації нам буде дуже складно, оскільки ейфорія, пов’язана з Україною, яка мала місце після помаранчевої революції буквально по всьому світу, минула й наразі на Україну знову дивляться з великою часткою скептицизму. Останні політичні процеси, які спостерігалися в нашій країні, гальмують реалізацію економічних реформ, про які ми говоримо протягом уже досить-таки тривалого проміжку часу. Я дуже часто буваю за кордоном, і мене дуже цікавить кожна публікація, пов’язана з Україною: я вчитуюся, аналізую та роблю висновки. Так ось, ключовий висновок на сьогодні — ейфорія змінилася розчаруванням, час оплесків для України минув. Але я знаю, що світ ще аплодуватиме Україні й, затамувавши подих, із захопленням спостерігатиме за нами. Цей шлях є тернистим і нелегким — це шлях реформ. Але без нього ми скотимося в аутсайдери. Третього варіанту немає.
— Євро-2012. Може, за допомогою цієї події ми зможемо повернути те, що втратили?
— Знаєте, відверто кажучи, я дуже боюся, щоб замість овацій нас не освистали. Подивіться, вже минуло майже чотири місяці з того моменту, як Україна завоювала право на проведення чемпіонату Європи, але за цей час в організаційному аспекті у нас практично нічого не просунулося! Увесь цей час чиновники ділять між собою повноваження, ось і вся підготовка. Польща вже повним ходом почала підготовку до чемпіонату Європи. Більш того, там створене спеціальне міністерство для проведення чемпіонату Європи 2012 року. У нас же політики та можновладці займаються іншими справами, більш для них актуальними, ніж проведення чемпіонату Європи. Одначе, хочу нагадати їм, що якраз чемпіонат Європи — це, якщо хочете, національна ідея, яка здатна об’єднати нашу країну, це можливість залучити інвестиції, розвинути інфраструктуру, це унікальний шанс для України. Шанс, який ми просто не маємо права не використати.
— Ви, пам’ятається, нещодавно, в контексті підготовки України до чемпіонату Європи, заявили про необхідність легалізації проституції...
— Хвилиночку. Я виніс на обговорення проблеми — «найболючіші», а також ті, на які ми в повсякденному житті намагаємося закривати очі. Я ініціював дискусію — з приводу Чорнобиля, розпивання спиртних напоїв на вулиці, поведінки «Беркута» з вболівальниками... та одним із питань у цій довгій череді була проституція...
Я говорю, що ми ці питання повинні вирішити — а ЯК — нехай вирішує наше суспільство та наші громадяни. У цьому й полягає зміст демократії.
Мене, відверто кажучи, хвилюють питання торгівлі людьми, поширення СНІД, туберкульозу в Україні й таке інше.
Ні для кого не секрет, що, на превеликий жаль, наша країна нині є лідером у поширенні ВІЛ- інфекції. Це жахливо!
І ми не повинні ховатися від проблем, немов страуси, засовуючи голову в пісок. Вони «не розсмокчуться» самі по собі.
У Німеччині схожа ситуація була перед чемпіонатом світу, але вони знайшли вихід, який полягає якраз у легалізації проституції. Я знаю, що дане питання дуже неадекватно сприймається багатьма верствами суспільства, але це зовсім не означає, що його варто замовчувати. Тому, я все ж закликаю до широкого обговорення цієї теми, а не відстоюю той чи інший погляд.
— 22 вересня ви вийдете на ринг проти екс-претендента на титул чемпіона світу у надважкій вазі, американця Джаміля Маклайна. Уже готуєтеся до майбутнього поєдинку?
— Я виходжу на ринг, щоб втілити свою давню мрію — щоб два брати одночасно стали чемпіонами світу у важкій вазі. Такого прецеденту в історії боксу, до речі, ще не було. Сьогодні вже перебуваю у тренувальному таборі, готуюся до поєдинку та знаю, що поєдинок буде цікавим і нелегким. Маклайн — дуже серйозний суперник, який боксував проти таких великих хлопців як, скажімо, Шеннон Бріггс, Майкл Грант, Віттакер. Під час поєдинку проти Валуєва він вигравав, але, на жаль, був травмований (у своєму останньому поєдинку, нагадаю, проти чемпіона WBA у надважкій вазі Миколи Валуєва, в січні цього року, Маклайн отримав травму коліна та програв технічним нокаутом у третьому раунді. — Авт. ).
Поєдинок Кличко — Маклайн транслюватиметься у європейських країнах, і я переконаний, що українські вболівальники також матимуть можливість у прямому ефірі спостерігати за даним поєдинком. Упевнений, що всі ті, хто небайдужий до даного виду спорту, отримають задоволення від перегляду. Щодо мене, то я зроблю все для того, що б у цей день знову прозвучав переможний гімн — Гімн України.
— Яким чином на рингу вам удається концентрувати свою увагу виключно на суперникові? Не бувало такого, що під час бою відвідують сторонні думки?
— У мене досить великий досвід. Більш того, я впевнений, що кожний спортсмен, який досягає рівня вищих спортивних досягнень, може повністю контролювати свої емоції та поведінку, оскільки кожна секунда уваги у боксі важлива, тим більше у важкій вазі, де кожний удар може стати вирішальним. Тому ані на секунду не можна втрачати концентрації. У мене, як я вже сказав, є досвід і жодні сторонні думки під час поєдинку не виникають. Знаю, що спортсмен, який не вміє концентруватися на завданні, що стоїть перед ним у даний момент, ніколи не зможе вийти на результат світового рівня.
— Бій із Льюїсом буде?
— Для Леннокса Льюїса цікавий лише один поєдинок і якщо він повернеться, то він повернеться для поєдинку з Віталієм Кличко, але для цього є дві умови. По- перше, Віталій Кличко повинен повернутися на ринг, по-друге, фінансова пропозиція повинна широко відкрити його очі.
Розкрию вам ще одну таємницю — у разі завоювання титулу чемпіона світу в мене є повна впевненість у тому, що телевізійний канал НВО зможе зробити таку фінансову пропозицію, від якої Ленноксу Льюїсу буде дуже важко відмовитися.
— Тобто це все поки що на рівні припущень і навіть приблизну дату вірогідного поєдинку ви назвати не можете?
— Давайте не будемо з вами гадати на кавовій гущі. 22 вересня я проведу поєдинок проти Маклайна, і я зроблю все для того, щоб виграти цей поєдинок. Я наголошую, Маклайн не є мішком для биття, це серйозний спортсмен, який має дуже серйозний послужний список. І лише після цього поєдинку я зможу дати відповідь на всі подальші запитання.
— Яка спортивна та політична мрія для Віталія Кличка на сьогоднішній день є поки що лише мрією?
— Щодо спорту хочу сказати, що я досяг самої вершини, всього того, про що лише можна мріяти. Щоправда, одна моя мрія залишилася поки що несправдженою: я давно хотів із братом написати історію боксу. Зараз така можливість є, і я хочу її реалізувати.
Політичні цілі? Можливо, це звучатиме банально, але... Знаєте, я бував у багатьох країнах світу, я знайомий із засадами, законами, за якими розвиваються та живуть різні держави, суспільства, міста та впевнений, що ми, українці, анітрохи не гірше, а багато в чому навіть краще, тих або інших країн, і ми заслуговуємо набагато кращих стандартів життя. Ми вже говорили про європейські цінності, до яких прагнемо, і я переконаний, що у нас є всі шанси втілити ці прагнення у життя. Україна — унікальна країна. Іншої країни — з такими красивими, гостинними, щирими, відкритими людьми, у світі немає. Одним словом, у нас є всі складові для реалізації свого потенціалу і буде дуже шкода, якщо ми цього не зможемо зробити. Так ось, якщо я зможу хоч трохи бути корисним для реалізації тих перетворень, які відбуваються на Україні, я буду щасливий. А що за межами моїх мрій для себе особисто? Знаєте, мені це не цікаво. Моя головна політична амбіція, моя мета — сильна Україна. Я впевнений, Україна повинна бути сильною! І вона такою буде.
— Якщо говорити про перетворення на Україні, про які ви згадали в контексті майбутніх виборів. Як ви думаєте, ми не ризикуємо в результаті відкотитися назад? До речі, ви сказали, що у 2007-му році Віталій Кличко не буде суб’єктом виборчого процесу, а як виборець ви вже визначилися з вибором?
— Щодо моїх політичних симпатій, то, можу з упевненістю сказати, що свої погляди я не змінив і, як і раніше, підтримую помаранчевий табір. Тим більше, що я на сьогоднішній день — радник Президента України. А процеси, які зараз відбуваються на Україні — це якраз процеси демократизації, через які пройшли багато країн. Неможливо перестрибнути через те, що необхідно пройти. Я переконаний, що ми пройдемо ці вибори й найближчим часом політична ситуація стане прогнозованою та передбачуваною. Ви знаєте, насправді, ми за останні два роки дуже сильно змінилися. Сьогодні ми можемо говорити про свободу слова й інші, не менш значущі для суспільства речі. Або, якщо взяти, наприклад, вибори, — зараз вони проходять куди більш демократично, ніж іще п’ять років тому, погодьтеся.
