«Війна». Мобілізація. Наслідки

Українські банкіри підтримають підприємства, які постраждали в «холодній торговельній війні» з російською митницею.

Щоб вітчизняні експортери змогли подолати негативні наслідки від посилення російською владою умов руху транскордонного товарного потоку, фінансисти обіцяють переглянути умови повернення кредитних зобов’язань і готові навіть відтермінувати повернення платежів. Відповідну заяву зробили вчора ЗМІ начальник управління ринковими та операційними ризиками банку «Фінанси та Кредит» Микола Войтків, казначей «Авант-Банку» Дмитро Власов і заступник голови правління «Промінвестбанку» В’ячеслав Юткін. Останній, зокрема, у розмові з «Днем» зауважив: «Попри те, що я працюю в російському банку, вважаю такі дії з боку РФ вкрай несправедливими щодо України. Це — не по-добросусідському. Я зрозумів би ще таку акцію, якби вона була плановою узгодженою дією митних органів. Але це викликає сумніви, зважаючи на ті образливі коментарі, що це нібито може бути репетицією того, що буде з Україною після підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Нібито Росія готується до поставок в Україну товарів від іншого виробника. Якщо це так, то це не мало б бути сюрпризом для України, з огляду на ту кількість візитів і зустрічей наших високопосадовців з керівництвом РФ. Я перекований, що дуже мало людей може прокоментувати цю акцію позитивно. І я не думаю, що такі дії сприятимуть якимсь позитивним рішенням України щодо членства в Митному союзі. Швидше за все, навпаки, може бути зворотна реакція, яка нашкодить Росії. І я думаю, що так думає більшість росіян, бо не ті методи і не тих форм набуває цей торговельний конфлікт. Він набуває ознак саме «війни», — зауважив банкір для «Дня». (Ексклюзивне інтерв’ю В’ячеслава Михайловича «Дню» читайте в найближчих номерах газети.)

Тим часом офіційний Київ намагається переконати: у торговельній війні України і РФ настало перемир’я. Після телефонних переговорів прем’єр-міністрів, президентів РФ та України, а також особистих візитів українських міністрів у Москву нібито вдалося врегулювати деякі розбіжності, які були викликані, як пояснював прем’єр-міністр України Микола Азаров, «різницею в підходах», тож тепер російські митники принаймні не вивантажують і не перезважують вантажі, які приходять на територію РФ залізницею.

Утім, український бізнес, який отримав «чорну мітку», про перемир’я поки не поспішає заявляти. Більше того, Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» у зв’язку з ситуацією, що склалася зараз на російській митниці, призупинив поставки своєї продукції в Російську Федерацію. Про це вчора на прес-конференції повідомив генеральний директор «Запоріжсталь» Ростислав Шурма. «На сьогодні ми призупинили всі відвантаження нашої продукції до Росії. Ніяких критичних зупинок немає, але щоб не посилювати, вирішили призупинити», — зазначив гендиректор «Запоріжсталі», уточнивши, що йдеться про призупинення поставок 28 тисяч тонн продукції. А керівництво київської кондитерської фабрики Roshen учора ж таки на прес-конференції повідомило, що сукупні втрати України від призупинення експорту продукції Roshen у Росію до кінця року становитимуть близько одного мільярда гривень.

«Щодо втрат України, до кінця року вони можуть перевищити однин мільярд гривень. Це достатньо велика сума», — сказав директор із розвитку кондитерської корпорації Roshen Євген Вовчановський. Він пояснив, що це сукупні втрати від несплати податків, нарахувань на заробітну плату, нарахувань на соціальні внески. При цьому, зауважив він, необхідно враховувати те, що втрати понесуть також суміжні підприємства, які є постачальниками Roshen, наприклад, пакувальних матеріалів, сировини. Але в таких умовах жодна з компаній, що постраждали, не дала жодного коментаря, в якому б ішлося про потребу України вступити до Митного союзу. Усі чи не в один голос переконують: мобілізуватимуться, щоб вистояти.

Тим часом російські ЗМІ роблять припущення, що якщо холодна торговельна війна проти українського імпорту не спрацює й великий капітал не почне лобіювати зміну зовнішньополітичного курсу України на членство в Митному союзі, то РФ «може перейти на особистості». Так, «Независимая газета» припускає, що російська міграційна служба може розпочати масове виселення українських заробітчан.

Утім, українські експерти переконані: влада не відмовлятиметься від європейської інтеграції, бо це викличе політичну кризу в країні, й підпише смертний вирок для Януковича на президентських виборах. А якщо РФ продовжуватиме й надалі затискати в обіймах, наші керманичі можуть дістати з рукава неочікуваний козир.

...ЯК УКРАЇНА МОЖЕ СЕБЕ ЗАХИСТИТИ, І ЩО ПРОТИСТАВИТИ У ТОРГОВЕЛЬНІЙ ВІЙНІ З РФ?

Є два товари, зупинка експорту якого з України може стати критичною для самої Росії. Це — діоксин титану і цирконію. На такому важливому козирі, який залишається в українському «рукаві», в коментарі «Дню» наголосив експерт у галузі світової торгівлі та фінансів, екс-заступник міністра фінансів, а нині голова ради «Українського кредитно-банківського союзу» Борис СОБОЛЄВ.

Наймолодший свого часу урядовець країни зауважив: Україна традиційно постачає в РФ діоксин титану, або концентрат ільменітової й рутилової руди. Наша країна має найбільші в Європі ресурси і запаси титану. Державним балансом запасів корисних копалин України враховується 15 родовищ титану (з 40), які мають високий ступінь розвідки і промислового освоєння.

Українська титанова руда видобувається на двох основних родовищах: в Житомирській області — Іршанський гірничозбагачувальний комбінат, другий — в Дніпропетровській області — Самотканське родовище з покладами титано-цирконієвих розсипів. Як відомо, експлуатує ці родовища Group DF Дмитра Фірташа. Нагадаємо, саме Дмитро Васильович очолює Федерацію роботодавців України, яка першою повідомила ЗМІ й уряд про проблеми з російською митницею.

Так от, найкращої якості концентрат титанової руди відправляється з України на Урал до Пермі, де знаходиться російське підприємство «ВСМВО-Авісма», яке виплавляє з української сировини титанову губку. Остання переплавляється на метал, з якого потім виготовляється титановий прокат. Ключовий момент — цей прокат іде на виробництво літаків Boeing, Airbus, Embraer, Bombardier. «Усі чотири світові авіавиробники, а насамперед перші два, сильно залежні від пермського прокату», — підкреслив «Дню» Соболєв.

Розглянемо один приклад: Boeing-787 Dreamliner — літак, який летить 15 тисяч кілометрів без дозаправки. На його виробництво сьогодні черга — майже 2000 штук. На кожен потрібно використати 100 тонн титану. Тобто потрібно 200 тисяч тонн цього металу, щоб задовольнити лише потребу у Boeing-787 Dreamliner. Увесь світ за рік у середньому виплавляє близько 110 — 150 тисяч тонн первинного титану, 65% якого забезпечує РФ, виробник якої на 96% залежить від України.

Росія намагалася позбутися цієї залежності двома шляхами. Перший — інвестувати в альтернативне родовище в Україні. Віктор Вексельберг створив Титаново-апатитову компанію, яка взяла ліцензію на Федорівське родовище. Але наша влада, продаючи ліцензію, не гарантує, що земля буде звільнена від пайовиків. На Федорівському родовищі — 130 фермерів, у кожного з яких пай по 2 гектари. І «купити» землю в них Вексельбергу видалося не по кишені. А другий шлях, яким РФ хотіла відв’язатися від України, — альтернативні поставки з інших країн. Возили на Урал руду аж зі Шрі-Ланки. Можна тільки уявити собі, як злетіла собівартість такого титану.

Тобто реальної альтернативи у РФ немає, а от залежність від світового ринку, а зокрема авіапромисловості, є, і воно величезне. І от уявімо собі, що Україна поширює повідомлення у світовій пресі, що припиняє на день-два поставки титанової руди на «ВСМВО-Авісма», скажімо через екологічні проблеми. Що тоді станеться з фінансовими ринками світу? — нериторичне запитання від Соболєва.

Самі ж українські підприємства на відміну від російського «ВСМВО-Авісма», за словами Соболєва, мають альтернативу. «По-перше, титанову руду можна переробляти на білила. Все, що ми використовуємо у побуті біленького кольору, фарбується діоксином титану. І Сумихімпром і Армянський титановий завод з цими потужностями справилися б», — зазначає експерт. Більше того, за його словами, Україна могла б легко знайти альтернативу російському покупцю на світовому ринку ОПК. «На виробництво підводного човна класу «Курськ», який затонув, потрібно близько 10 тисяч тон титану. А це майже 10% від усього світового виробництва, — підкреслює Соболєв, і наголошує — Україна — четверта країна у світі за покладами титанової руди».

І другий «товар», який міцно скріплює російську дружбу з Україною — цирконій. І отут уже йдеться не просто про недоотримані прибутки чи втрачену репутацію, а про безпеку. Російський Часовярський завод виробляє твели, трубки, в які закладаються так звані уранові таблетки, з українського цирконію. Якщо завтра з Дніпропетровщини призупиняться поставки цирконію, вся атомна промисловість може опинитися під загрозою дефіциту твелів.

Тож, зважаючи на все вищевказане українські урядовці з такими козирями сьогодні виглядають більш виграшно, ніж «емоційний» Кремль. І добре, що в наших немає маніакальної схильності до різких дій, інакше хтозна чим і як закінчився б для світу цей «примус до дружби» у виконанні російських митників.

КОМЕНТАРІ

«РЕАКЦІЯ БУДЕ. ЩЕ НЕ ВІДПРАЦЬОВАНО СТРАТЕГІЮ...»

Лаурас БЕЛІНІС, політолог (Вільнюс):

— Росія поводиться так, як зазвичай, — економічно агресивно. Вона зацікавлена в домінуванні на цьому геополітичному просторі. Для цього їй треба економічно й політично володіти тими структурами, які зараз «чинять» опір. Україна зараз досить інтенсивно прагне вийти з підпорядкування, залежності від російського бізнесу та політики та наблизитися до європейських мірок. Це якраз і призводить до того, що Росія підключає ті економічні інструменти, які дозволили б їй зупинити Україну.

Європейський Союз з обачливістю ставиться до ситуації, що склалася, адже такі економічні важелі не є абсолютно нелегальними. Певний аспект дозволеності існує, тому що це і є «політичний ринок». Але з другого боку, реакція буде. Зараз її ми не чуємо з тієї причини, що ще не відпрацьована стратегія, а отже, немає й озвученої реакції.

«МИ ПОВИННІ ОЦІНИТИ ПОЛІТИЧНІ НАСЛІДКИ НЕДАВНІХ ПОГРОЗ З БОКУ РОСІЇ...»

Елмар БРОК, глава комітету Європарламенту з питань закордонних справ:

— Комітет Європарламенту з питань закордонних справ 28 серпня проведе екстрене засідання у зв’язку з ситуацією в Єгипті та Україні. Ми повинні оцінити політичні наслідки недавніх погроз з боку Росії, які можуть обмежити торгівлю з Україною у разі підписання країною Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС. Це — серйозний розвиток, яке може кинути тінь на майбутній саміт у Вільнюсі.

«НАЙКРАЩОЮ РЕАКЦІЄЮ ЄС НА ЦЮ СУПЕРЕЧКУ БУЛО Б ПІДПИСАННЯ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ»

Штефан МАЙСТЕР, старший науковий співробітник з політичних питань Європейської ради з міжнародних відносин, Берлін:

— З точки зору ЄС, насамперед, це питання стосується відносин між Україною та Росією. У Брюсселю немає інтересу підтримувати одну чи іншу сторону у цій двосторонній торговельній суперечці. Крім того, оцінка причин цієї суперечки є різною серед держав-членів ЄС. Звичайно, деякі з держав-членів не зацікавлені в конфлікті з Росією щодо торгової суперечки з Україною. Це не питання для ЄС, і ЄС нічого не виграє від втручання.

Найкращою реакцією ЄС на цю суперечку було б підписання угоди про асоціацію та Поглиблену і всеохоплюючу угоду зону вільної торгівлі та просування власної політики інтеграції ЄС щодо України. Іншими словами — не втратити обличчя в одній із типових російських/пострадянських невеликих економічних війн, а реалізувати власну економічну політику інтеграції з країнами, що є важливими.

Уряд Німеччини нейтрально ставиться до цього і не хоче втручатися у двосторонні відносини інших країн. Навіть якщо це має важливе значення для української економіки, з точки зору Німеччини це не таке важливе питання, щоб принципово змінити свою політику. Тому Президент України Віктор Янукович має цю проблему вирішити.

«ЄС І НІМЕЧЧИНА ЩЕ НЕ МАЮТЬ ДОСТАТНЬО ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО ТОРГОВЕЛЬНИХ ТРУДНОЩІВ»

Сюзан СТЮАРТ, (SWP) Німецький інститут з питань міжнародної політики та безпеки, Берлін:

— Я підозрюю, що ЄС і Німеччина ще не мають достатньої інформації щодо торговельних труднощів, щоб прийти до яких-небудь висновків. Я не чула ні про яку офіційну позицію ні в Брюсселі, ні в Берліні. Тому я не думаю, що цей розвиток матиме якийсь вплив на готовність Німеччини або ЄС загалом підписати угоду про асоціацію.

Щодо позиції німецького канцлера з цього питання, набагато важливішими є дії, які Україна вживає чи ні, щоб виконати вимоги ЄС.

«РОСІЯ МОЖЕ ЛИШЕ ПРОГРАТИ У ЦЬОМУ ВИПАДКУ»

Дмитро ТРЕНІН, директор Московського Центру Карнегі:

— Хоча вибір між Європою і Євразією має зробити Україна, сторонні намагаються допомогти їй. Рішення російської митниці піддати весь український імпорт ретельній перевірці на кордоні може завдати збитків на мільярди доларів. Недавня спроба президента Росії під час візиту до Києва схилити свого українського колегу до вибору на користь Євразійського союзу, очевидно, виявилась марною. Зараз Москва намагається досягти цієї ж мети, чинячи тиск на свого потенційного партнера. Результат, найімовірніше, буде аналогічним.

Україна, яка досі сильно залежить від російського ринку Росії, безумовно, постраждає. Але граючи у бейсбол проти своїх сусідів, Росія також зазнає певних збитків. У чистому підсумку, однак, це призведе до відродження українського націоналізму і видимості національної єдності в Києві. Це, звичайно, не буде довго тривати, оскільки українські еліти продовжуватимуть свої улюблені ігри. Європейські політики і засоби масової інформації, які не перебувають на відпочинку в цей тихий сезон, будуть критикувати Москву за погану поведінку щодо Києва, але навряд чи вийдуть за рамки цього. Однак, оскільки будь-яка серйозна інтеграція є добровільним процесом, то Росія може лише програти у цьому випадку.

Як правило, політика Кремля щодо пострадянських сусідів Росії полягає у використанні почергово батога і пряника. Вона позбавлена довгострокової стратегії. Це примітивний і застарілий підхід. Він не приносить Росії ні поваги, ні винагороди серед сусідів. Швидше, він підживлює місцевий націоналізм, періодично зміцнюючи його антиросійські елементи. Але різко перемикаючи відносини вічного братерства з українським народом до стану торгової війни, пан Путін ефективно діє всупереч своїй меті. Україна не приєднається до Європи, принаймні, це станеться не скоро, але вона точно не возз’єднається з Росією.

«ПІДПИСАННЯ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ — ЄДИНИЙ ШЛЯХ УПЕРЕД»

Рікардо ДЖУЧЧІ, голова Німецької групи радників при уряді України:

— Україні потрібні стабільні торговельні відносини з різними партнерами. А ті торговельні знущання, до яких вдається нині Росія, лише недвозначно дають зайвий раз зрозуміти, що навіть вступ до Митного союзу не привів би до того, що цей партнер дотримувався би встановлених правил.

Нинішні дії Росії лише вкотре підтверджують, що підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом — єдиний шлях уперед.

Першим кроком має стати спроба домовитися з Росією... Якщо ці переговори не матимуть результату, тоді Україні треба звертатися до Світової організації торгівлі. Адже і Україна, і Росія є членами СОТ. Саме для врегулювання торговельних суперечок, серед іншого, існує ця організація. Звертаючись до СОТ з приводу російських торговельних перепон, Україна може рахуватися з широкою підтримкою міжнародної спільноти, насамперед — Європейського Союзу.

«БУДЬ-ЯКІ ОБМЕЖУВАЛЬНІ ЗАХОДИ З БОКУ РОСІЇ ЗАВЖДИ ПРИЗВОДИЛИ ДО ПРОТИЛЕЖНОГО БАЖАНОМУ РЕЗУЛЬТАТУ»

Кармо ТЮЙР, політолог Тартуського університету, Естонія:

— Україна має це сприйняти не як біду або трагедію, а як можливість. Естонія через це вже пройшла. Частково це здолала й Грузія. Тобто будь-які обмежувальні заходи з боку Росії завжди призводили до протилежного бажаному результату. Ті партнери, які були відрізані від російського ринку (принаймні так було у випадку з Естонією), дуже швидко переорієнтовувалися на нові ринки, піднялися на новий рівень якісної продукції й конкурентоспроможності. Зрештою, сталося відторгнення від такої залежності. А по-друге, економіка піднялася на новий рівень. Так, це може бути смертельно для деяких конкретних компаній і фірм. Так, це може бути болісно для деяких галузей економіки. Але для економіки країни в цілому це може бути чудовою можливістю вивести себе на наступний рівень розвитку. Це можливість для України.

Підготували Ігор САМОКИШ, Микола СІРУК, «День»