«Війна, яка досі поруч з нами»
Євген СОСНОВСЬКИЙ про те, як звільняли Маріуполь чотири роки тому
Минулої суботи Маріуполь відзначив четверту річницю звільнення від проросійських бандформувань. З цієї нагоди в півмільйонному портовому місті провели військовий парад бойової техніки. На ньому були присутні й військовослужбовці «Азову», які були основною ударною силою під час операції 13 червня 2014 року зі звільнення міста.
Операція зі звільнення від російської окупації українського приморського міста Маріуполя влітку 2014-го року вселила неабияку надію на успіх проведення АТО по всьому сходу України. У спецоперації брали участь 150 бійців спецбатальйону «Азов», 2 роти спецбатальйону «Дніпро», 2 роти Національної гвардії та спецназ МВС. Блокпости на в’їздах до міста контролювали військові, допомога надходила також від членів «Правого сектору» та місцевих активістів.
Зазначимо, що Маріуполь не просто морське місто, а й промислове, яке має підкреслено стратегічне значення. Він є одним з ключових українських портів, яке нині, до речі, певною мірою блокується РФ через керченську протоку.
«Чотири роки тому нас маріупольців зранку розбудили постріли, — розповідає «Дню» фотограф з Маріуполя Євген СОСНОВСЬКИЙ. — Я живу в центрі міста і ці події фактично розгортались у мене на очах. Звичайно, постріли — це завжди хвилююче і нічого доброго не несе, але для нас було ясно — українські військові почали зачистку міста, а отже, наше звільнення. І це вселяло надію. На Грецькій вулиці був розташований штаб «ДНР», і цей район було оточено. На щастя серед наших бійців ніхто не загинув, хоча були поранення. Українські бійці проходили по кожному двору цього сектору, по кожному підвалу. Частину колаборантів було взято в полон. На жаль, верхівка бойовиків втекла зі зброєю ще до зачистки. Перед цим була дивна ситуація, коли українські війська не заходили до Маріуполя раніше, адже бойовиків у місті було не так багато. Варто також сказати про роль міліції та міської тодішньої влади, які досить лояльно ставились до бойовиків. З самого початку цю біду можна було докорінно ліквідувати і не допустити розгортання негативних сепаратистських процесів. Уже після звільнення Маріуполя ми гадали, що найстрашніше позаду. На жаль, це був лише початок війни, яка досі поруч з нами».
Розвинути подальший успішний наступ українським військовим не вдалося. Після «іловайського котла», обстрілів української території з боку РФ та масового введення регулярних російських військ під окупацією залишились обласні центри Донецької та Луганської областей. Також було втрачене місто Новоазовськ, а колись такі курортні міста, як Широкине, стали ареною жорстоких бойових зіткнень.
