Владу врятує «диво на Дніпрі»

У зв’язку з тим, що початок передвиборної кампанії дедалі ближче, а неофіційно вона вже давно стартувала, політичні аналітики й експерти дедалі більше уваги приділяють нинішньому нововведенню — виборам за мажоритарними округами. Політтехнолог Тарас Березовець, висловлюючись футбольною термінологією, порівнює обрання за списками з Playstation, де можуть грати всі, а змагання на мажоритарних округах — із справжньою грою на полі, де потрібні вміння і професіоналізм. За даними соціологічних опитувань, які привів Березовець на прес-конференції в УНІАН, всього лише 20% депутатів діючого парламенту, тобто 86 із 450-ти, мають досвід (не завжди успішний) виборів за мажоритарною системою.

Проте, за словами експертів, на руку кандидатам може зіграти приналежність до якої-небудь із партій. «З одного боку, у пріоритетах електорату партійність стоїть на одному з останніх місць, — говорить Олександр Черненко, глава правління Комітету виборців України, — а з другого боку, коли ми проводили експеримент і поставили біля неіснуючого кандидата напис «Партія регіонів» — його рейтинг швидко збільшився».

Не дійшли експерти згоди і в питанні про те, що означає таке «нововведення»: одні вважають, що мажоритарні вибори — це крок назад, інші чекають від них великих змін. Різні прогнози також з приводу ролі адміністративного ресурсу та ймовірності приходу нових осіб до парламенту.

Однак, експерти одноголосно пророкують перемогу «Батьківщині». Друге місце, за їхніми словами, візьме Партія регіонів. Крім того, 5% бар’єр здолають «УДАР», Компартія і, з огляду на активні «мовні» протистояння, «Свобода». «Програш опозиції призведе до консервації існуючої системи на сім років», — застерігає Денис Денисенко, Центр політичного консалтингу.

Самому ж парламенту, обраному в жовтні, обіцяють недовге життя: не більше двох років існування. Аналітики впевнені: хто б не став президентом 2015 року — будуть перевибори.

Про перспективи майбутніх виборів «День» говорив з відомим політологом Віктором НЕБОЖЕНКОМ.

— Віктор Сергійович, ми виграли перший матч зі шведами — усі в ейфорії. На ваш погляд, як вплине проведення Євро, до якого ми так довго готувалися, на імідж влади?

— Я думаю, що не вплине. Політичні установки глибше суспільного настрою і емоцій. Крім того, як тільки закінчиться Євро, численні чутки про жахливі зловживання і корупцію лише посиляться. Українці не люблять, коли хтось робить їм свято за рахунок крадіжки грошей.

— Влада досить часто каже про досягнення щодо підготовки і проведенні Євро. Вони можуть залучити це до своєї рекламної кампанії.

— Не можна вважати те, що готувалося протягом п’яти років, і де було вкрадено щонайменше 70% коштів, великим досягненням. Зараз люди схильні до переживань з приводу матчів, але як тільки футбол закінчиться, підключаться раціональні чинники. Виняток може бути лише в тому випадку, якщо українська збірна виграє у всіх — це називатиметься «диво на Дніпрі». Тоді люди розглядатимуть владу як авторів дива. Але навряд чи воно станеться.

— Зловживання ще потрібно довести.

— А як можна довести масові розкрадання? Справа в тому, що чутки про зловживання набагато сильніші за пропагандистські інструменти спростування, які є у влади. Уявіть, завтра виходить Ганна Герман і говорить: «Ні, нічого не крали». Кому повірять: анонімним джерелам в Інтернеті, на радіо і телебаченні, опозиціонерам, статтям в західній пресі чи Ганні Герман?

Влада настільки зарозуміла щодо населення, що вона навіть не вважає за потрібне з ним розмовляти. Будь-яка інформація стосовно того, що влада краде, легко сприймається підозрілим українцем. Якби була комунікація між владою і народом, то вона легко знайшла б аргументи й інструменти для того, щоб довести зворотне. У ситуації, що склалася, розмови і чутки про продажність влади, її страшну корумпованість затьмарять Євро.

— Ви згадали про пропаганду. Сьогодні вже запущено рекламу політичних сил. Як ви її оцінюєте? Наскільки вона дієва?

— Масова реклама — це таке ж тло для майбутніх фальсифікацій, як і створення ініціатив або законопроект про мови. Партія регіонів таким чином не піднімає відсоток підтримки ні на Заході, ні на Сході, ні в Центрі України. Це — спосіб, яким правляча група збирається перемогти. Сама ж реклама вже не діє. Захід України, як і Схід, вичерпали ресурс пропагандистської наївності населення.

— Для цього є мовне питання. Як ви гадаєте, закон ухвалять в цілому?

— Звичайно. Приймуть і в другому, і в третьому, і, якщо знадобиться, у четвертому читанні — жодної іронії. Причому, не для того, щоб зібрати голоси, консолідувати Захід або Схід, як думає опозиція. Такі політичні технології вже не працюють. Ухвалення цього закону потрібне для того, щоб показати на виборах результати, що плануються президентом. Як тільки закон буде ухвалено, вийде голова фракції Олександр Єфремов і скаже: «Ми маємо величезну вдячність від людей, що опустилися, важко живуть, але кажуть: головне, що ми зробили для них — ухвалили закон про мову. А те, що жити стало вдвічі гірше — не звертайте уваги».

— Як у цій ситуації має діяти опозиція?

— Я не розумію: їх там 150 людей, а вони не знають, що робити! Пам’ятаю часи, коли Чорновіл разом з 120 людьми викручував руки і домагався свого при знаменитій донецько-комуністичній більшості. Огрядні самовпевнені дядьки голосували так, як того хотів Чорновіл. Тому, тут питання в якості опозиції, її принциповості. У Бірмі, наприклад, опозиція становить у парламенті лише третину, але вона ефективно чинить опір діючій владі, яка двадцять років готувалася до перших публічних парламентських виборів.

— Як ви ставитеся до таких акцій опозиції, як роздача футболок «Free Yulia» футбольним фанатам? Наскільки це ефективно?

— Це спосіб привернути увагу до проблеми Тимошенко, правда, я не думаю, що це ефективно. Традиційні способи привертання уваги громадськості до яких-небудь політичних гасел, імен, цінностей, через пропаганду провідних каналів, тисячі білбордів по країні, вже не діють. Інша справа, що потім який-небудь новий політичний діяч, Мальовська зі своєю партією «Лагуна — вперед», може сказати: «У мене були тисячі білбордів: я отримала 5% голосів саме завдяки цьому, а не шляхом фальсифікацій». Реклама не діє, але вона дозволяє приховати фальсифікації.

Така ж ситуація з російською мовою: Партія регіонів скаже, що вони виконали свої обіцянки і, в результаті, електорат збільшив свою вдячність удвічі. Але я, як соціолог, запевняю, залежності між зарозумілою, брехливою, формальною рекламою і цінностями населення немає. Люди зараз несприйнятливі. Колись вони вже повірили білбордам, де цинічні політтехнологи написали: «Бандитам — в’язниці».

— А як ви гадаєте, чому в політиків таке ставлення до громадян?

— Для політиків реклама — це тупа публічна пропаганда, яка потрібна для приховування впливу адміністративного ресурсу на фальсифікацію результатів. Півроку вони проводили кампанію й у підсумку отримали цей «несподіваний», але неймовірно прекрасний результат. Не кажучи вже про те, що 70% бюджету, виділеного на масову рекламу, крадеться штабом замовника.

— Наскільки зміниться парламент із приходом мажоритарників?

— Мажоритарники — це найенергійніші, цинічні й підлі люди в середовищі бізнесменів і політиків початківців. Зараз вони обіцятимуть золоті гори президентові Януковичу і главі Адміністрації, а потім чинитимуть так, як вважатимуть за потрібне. Я спостерігав за мажоритарниками десять років і можу сказати, що ці люди живуть виключно кон’юнктурною ситуацією, що абсолютно не вигідно жодному з президентів. І не важливо, йдуть вони від Партії регіонів або від опозиції. Партійна приналежність не матиме значення, хіба що, на Західній Україні.

— До речі, з приводу опозиції. Як ви думаєте, чи зможе вона поділити округи?

— Буде скандал. Поділити зможуть лише ті округи, які нікому не потрібні.

— Чи приведе мажоритарка якісно нових осіб до парламенту?

— Нові особи обов’язково з’являться, і станеться це з різних причин. По-перше, незважаючи на те, що людські якості будуть невисокі, це будуть сильні й впевнені в собі особистості, які скажуть: «Скільки можуть правити ті або ці — ми теж хочемо влади». По-друге, Янукович завзято шукає нову президентську групу, на яку він зможе спиратися. Президент не може більше розраховувати на донецьких: вони заробили на ньому величезні гроші і демонструють, як корумповане оточення Януковича використовує його, чому глава держави втрачає престиж. Гарант і група його сім’ї шукатимуть нових міністрів, губернаторів, нового голову Адміністрації, і спиратися на нових депутатів.

— Останні підуть на це?

— Мажоритарники не мають партійної батьківщини. Вони скажуть, що витратили 3 млн. доларів на виборчу кампанію і не захочуть зважати на якогось Литвина чи Єфремова. І матимуть рацію. Наявність «ветеранів» партійної парламентської роботи їх не зупинить. Та варто враховувати, що мажоритарники — дуже гнучкі люди: сьогодні вони лояльні до влади, але, як тільки отримають мандати, все може змінитися. Це будуть незвичайні люди. Я не стверджую, що з ними ситуація в Україні змінитися на краще, але цілком можливо, що саме вони привнесуть оригінальність. Свого часу, коли Кучма намагався провести імплементацію референдуму щодо зміни Конституції, мажоритарники пообіцяли дворазову явку на голосуванні. Насправді ж, деякі на голосування не прийшли, незважаючи на те, що були зобов’язані Президентові своєю присутністю в парламенті. Приблизно так же буде і зараз. Мажоритарники — це своєрідні вільні радикали: сьогодні вони діють так, а завтра інакше.