Вибори президента під загрозою

СТАРИЙ ЗАКОН

Чинний закон про вибори президента приймався не просто до ухвалення Конституції, а навіть до здобуття незалежності — 5 липня 1991 року. Тому він застарів морально й Основному Законові не відповідає.

По-перше, норма про визначення Верховною Радою дня чергових виборів не має сенсу, позаяк у Конституції чітко визначено, коли проводяться вибори — в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Президента.

Ще Конституція не передбачає позбавлення права голосу засуджених до позбавлення волі: стаття 2 закону «Про вибори президента» є неконституційною.

За статтею 36 Конституції всі об’єднання громадян рівні перед законом. А закон ставить партії в нерівне становище, оскільки надає право висувати кандидата в президенти лише тим політичним об’єднанням, які налічують не менше тисячі членів.

У тексті можна навіть здибати згадку про президію Верховної Ради, яка має затверджувати розмір грошового фонду для виборів президента. А президія, як відомо, давно «спочила в бозі».

Право Центральної виборчої комісії давати роз’яснення щодо застосування виборчого закону та виступати із законодавчою ініціативою вже не відповідає Конституції, як і тлумачення Верховною Радою виборчого закону.

Конституційний Суд уже давав роз’яснення, що можна оскаржити ухвалу будь-якої виборчої комісії в суді, в законі ж ідеться лише про оскарження до вищестоящої виборчої комісії.

Нарешті, в тексті часто зустрічаються посилання на окремі статті закону про вибори народних депутатів. Старого закону. От і виходить, що, наприклад, порядок дострокового голосування на виборах президента визначається законом «Про вибори народних депутатів». А там, як відомо, дострокове голосування вже не передбачене.

Існують і просто недоречності. Наприклад, висунення кандидата на з’їзді партії за 90—60 днів до виборів. Практика засвідчує, що в цей період передвиборна кампанія давно в розпалі.

Зрозуміло, що з’являються нові проекти, автори яких намагаються виправити названі та неназвані похибки. Вже зареєстровано три проекти: «Громади» (його підписано О. Турчиновим), В. Шевченка та О. Лавриновича. Ймовірно, що скоро з’являться й інші.

ПРОЕКТ «ГРОМАДИ»

На відміну від діючого закону (чи нового проекту О. Лавриновича), тут передбачене, крім партійного, ще й самовисування. Щоправда, кожному кандидатові доведеться зібрати на свою підтримку вже не 100 тисяч, а один мільйон підписів. Таким чином «Громада», за словами Турчинова, намагається не допустити повторення розіграного адміністрацією Президента на парламентських виборах варіанту розпорошення сил. До речі, за прогнозом Є. Марчука, в разі проведення виборів за діючим законом, кандидатів може бути близько тридцяти.

Козир «Громади», як і слід було чекати, — обмеження зловживань з боку адміністрації діючого Президента. Проект чітко регламентує, скільки годин та скільки разів ефір надається кожному кандидатові, де брати та куди витрачати гроші. При цьому авторів проекту все ж не можна назвати утопістами. О. Турчинов запевнив «День»: «Ми далекі від ілюзії, що можна обмежити діючого Президента у можливостях користуватися перевагами у виборчому змаганні».

ПРОЕКТ В. ШЕВЧЕНКА

Два члени Руху запропонували свої проекти, але з партією жоден із них не узгоджувався.

Проект В. Шевченка — найскладніший із усіх запропонованих. По-перше, тут є норми, відкладені на майбутнє: статті про державний реєстр виборців діють з 2001 року. А низка статей потребує внесення змін до Конституції, зокрема вік кандидата — до 65 років та заборона балотуватися для військовослужбовців.

Пропонується запровадження порядкової нумерації бюлетенів. Віталій Федорович пояснив кор. «Дня» Оксані ПАНЧЕНКО, що такий порядок обійдеться дешевше, ніж проведення перевиборів у разі виявлення фальсифікацій. Автор також намагається обмежити вплив влади на вибори, і теж дещо наївно. Наприклад, виступи представників влади на засіданнях виборчих комісій обов’язково мають фіксуватися в протоколі, у виборчій кампанії нині діючого Президента не можуть брати участь призначені ним особи (мабуть, міністр інформації теж мається на увазі. — Авт.), діяльність Президента висвітлюється на державному телебаченні лише у випусках новин. До речі, оскільки пан Шевченко є журналістом, норми про порядок висвітлення виборчої кампанії в ЗМІ виписані найдокладніше.

ПРОЕКТ О. ЛАВРИНОВИЧА

Автор одним із перших серед українців отримав освіту з виборчого права в Бруклінському інституті та Конгресі США, але проект революційних змін не передбачає. Крім узгодження з Конституцією, запроваджуються принципи голосування, вже втілені в законі про вибори до Верховної Ради: позитивне голосування (ставити плюсик, а не закреслювати прізвище), відсутність обов’язкової межі участі виборців для визнання виборів дійсними тощо. А висунення кандидатів тільки від партій О. Лавринович не вважає обмеженням прав позапартійних претендентів. На його думку, президент повинен спиратися на якусь політичну силу, щоб його політичні погляди були стабільними.

Проект не передбачає, що вибори можуть бути визнані недійсними. Якщо якісь фальсифікації виявлено, Лавринович пропонує їх просто усунути, а винних покарати. До речі, в інших — не радянських країнах — визнання виборів недійсними також не передбачене.

ПЕРСПЕКТИВИ

Зрозуміло, що Верховна Рада доручить об’єднати всі проекти в один. Самі автори не проти, якщо до їхніх проектів буде внесено здорове зерно з інших документів. Віталій Шевченко хотів би, щоб для цього було створено спеціальну узгоджувальну групу, оскільки під час обговорення в комітетах проекти можуть бути знівельовані в тривалих партійних баталіях. Крім того, ймовірно, НДП та інші пропрезидентські фракції гальмуватимуть прийняття закону. На думку О. Турчинова, прийняття його в останні дні перед початком кампанії дасть змогу широко застосовувати адміністративний тиск на виборах. Якщо навіть закон буде прийнято вчасно, О. Лавринович упевнений, що в разі врахування його пропозицій про висування лише від партій та про неможливість визнати вибори недійсними на закон буде накладено вето Президента.

Можливо, що вибори доведеться проводити за старим законом. Тоді спрацює п.1 перехідних положень Конституції — закон діятиме в частині, що не суперечить Основному Законові. Тоді доведеться чекати на висновки Конституційного Суду, що саме по собі є суперечливим. Навряд чи такий варіант додасть виборам легітимності, а політичній ситуації навколо них — стабільності й визначеності.

№185 29.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»