Випробування свободою

Звільнена з російського полону депутат Надія Савченко дала першу велику прес-конференцію в п’ятницю в Києві.

Ажіотаж ЗМІ був очікуваним і можна відзначити, що це був той випадок, коли доволі просторе приміщення Малої зали Палацу «Україна» не змогло вмістити всіх бажаючих. Надія Савченко в присутності сестри Віри та адвокатів, виглядала досить впевнено і енергійно, що одразу ж помітили журналісти із залу.

Спектр питань торкався від бачення Савченко нагальних проблем в державі (Надія відверто наголошувала на тому, що «втратила два роки» і їй необхідно в багатьох нюансах розібратись) до її політичних амбіцій. До речі, після кількох заяв Надії, миттєво деякі ЗМ почали говорити про її президентські амбіції та навіть плани стати головою ВО «Батьківщина». При цьому, за день до того в мережу була вкинута інформація, що Надія начебто образила Юлію Тимошенко. Насправді, на прес-конференції Савченко досить виважено відреагувала на питання про президентство та інші посади, абсолютно розумно не відмовившись від подібних перспектив, але й чітко визначивши тактичні пріоритети. Основна апеляція – як вирішить народ так і буде.

Надія з повагою віднеслась до ГРУшників, на яких її обміняли, і висловила бажання з ними поспілкуватись, але при цьому чітко відсікла: «Я б їм сказала, що якщо вони й далі полізуть на мою землю, то я їм відірву кадик. Це вони прийшли на мою землю, а не я на їхню».

Надія також підкреслила, що чітко усвідомлює – РФ намагається видати війну на Донбасі як внутрішній конфлікт і вважає цю трагедію російською агресією. Дісталось від неї і президенту РФ Володимиру Путіну, якого Надія назвала «гнидою» і навіть при нагоді (наче між іншим) промовила відому речівку «Путін - ...!». «Що сказати Путіну? Відчепися від України, відчепися від кожної країни, в яку ти вчепився, залиш собі своє царство, не мучить своїх людей, не знущайся з росіян. Два життя не проживеш», - сказала Надія.

При цьому, адвокат Надії Ілля Новіков, який на відміну від Марка Фейгіна, не зміг потрапити до Києва, передав через Віру Савченко лист подяки всім, хто долучився до звільнення Надії ретельно розписавши роль кожного. До речі, не зміг потрапити в Україну Новіков тому, що перебуває зараз в Грозному, де вчора на більш ніж 20 років ув’язнення були засуджені Станіслав Клих і Микола Карпюк. Іронія цього цинічного спектаклю полягає в тому, що їх засудили за сфабрикованою справою начебто вбивства 2 російських військових в Чечні в 90-ті роки. Засудив їх суд Грозного, де панує кремлівський «князь» Рамзан Кадиров. Ні для кого не є секретом, що Кадиров у ті ж часи пишався тим, що першого росіянина вбив в 16 років. Тепер Кадиров є офіційно визнаним героєм РФ. Що ж, контраст між українським і російським світами очевидний – достатньо порівняти Героя України Надію Савченко і героя РФ Размана Кадирова. Але очевидний і інший контраст між відвертою і нешаблонною Надією та сучасним українським політикумом, який явно ламає голову над тим, як «поручкатись» з новим непередбачуваним суб’єктом, який вже має неабиякий потенціал електорату.

Надія Савченко в ході прес-конференції відповіла на кілька питань «Дня».

«СУДІТЬ МЕНЕ ПО СПРАВАМ»

- Надію, ви пережили два роки в неволі – випробування, яке під силу небагатьом. Тепер у вас нове випробування – випробування свободою. Чи усвідомлюєте ви це і чи готові до нього?

- В перший день після звільнення я могла б залишитись вдома і відпочити від усього. Але зрозуміла, що якщо я так зроблю, то залишусь у «в’язниці». Я не зможу уникати людей завжди, і хочу ходити по цій землі, в тому числі, по своєму рідному районі Троєщина так як завжди. Зараз я намагаюсь всім тактично пояснити, що не готова до тактильного контакту. Тому прошу – майте чемність стати, поговорити, але не задушіть мене зараз своєю любов’ю. Є люди, які мене зупиняють, дарують квіти, роблять зі мною фото, мовляв, «я її бачив». А є ті, хто просто вітають, дякують, тиснуть руку і ніяк не зачіпають мене. І таким людям не потрібні ніякі докази того, що вони мене бачили. Завтра може так статись, що я буду йти по вулиці і в мене буде летіти каміння і плювки в спину. Я хочу жити таким життям, щоб сьогодні витримати любов, а завтра витримати ненависть, коли мене як відьму будуть палити.

І ще одне. Зрозумійте, що я далеко не дурна. Якщо ви бачите, що я комусь тисну руку, а у вас про цю людину є своя думка, то зрозумійте, що поки що про цю людину свою думку я не склала. Тиснути руку офіційно і чисто по-діловому я буду кожному, хто підійде до мене на вулиці, чи в політиці. Але я не знаю, що це за людина. Я мало цікавилась політиками, коли не була політиком. Тільки не робіть так, що ви мене з кимось сфотографували і почали писати, що все – вона начебто з ними разом. Не переживайте, я розберусь. Я в своєму житті не дала себе зганьбити нічим, хоч у мене життя було не легке і до цих двох років. За це місце я не тримаюсь і буду жити так, щоб зробити те, що я хотіла і те, що ми всі хочемо. Тільки не ставте на мене одразу кучу клейм, щоб на мені не було де проби ставити. Судіть мене по справам. І вчіться мені довіряти. Для всіх хорошою не будеш, а для поганих я доброю бути не хочу.

- Ми всі мали можливість побачити трансляцію вашого прибуття в Бориспіль і паралельно сюжет про прибуття ГРУшників Александрова і Єрофеєва в РФ. Контраст був очевидним. Вони явно не були потрібні там. На вашу думку, що ще запропонувала Україна Кремлю за ваше звільнення?

- В цьому контексті Єрофеєва і Александрова мені просто шкода, тому що Україна показала як ми своїх не кидаємо, а росіяни показали як їм свої люди не потрібні. Ці хлопці теж «попали». А шкода мені їх тому, що вони також виконували чийсь наказ. Я дякую вам, що ви мене зустріли саме так, як зустріли. Все решта на їх совісті. Гадаю, що не такі вони вже й погані хлопці, що Росія їх би не захистила.

- Вже два роки точиться війна на Донбасі і ми маємо частину окупованих територій. Натомість досі не прийнятий закон про окуповані території – навіть триває торгівля з ними. Якою є ваша позиція щодо цього?

- Території на Донбасі окуповані фактично. Я не розумію, чому це ще й досі не визнається законами. Є речі, про які я ще не знаю, і мені доведеться над цим працювати. Щодо торгівлі на війні я так само буду розбиратися. Свою думку щодо цього я маю, але мені необхідно почути ще й інші думки для того, щоб сформувати виважену позицію, адже я пропустила два роки. Стосовно виборів на окупованих територіях. Коли говорять, що народ має право на волевиявлення, то треба пам’ятати, що більшість луганчан і донеччан виїхали з окупованої території. Невже ці люди не мають право вирішувати долю своєї землі? У них залишились там свої домівки, які пограбували російські мародери. Вони мають право повернутись додому, на свою землю, в свої оселі. Не можна допустити, щоб долю Донбасу вирішували лише ті, хто там залишився під прикриттям РФ. У нас те, що буде з Україною вирішує вся Україна. У нас немає ніякої федералізації і лише всі українці будуть вирішувати майбутнє України. Це дуже важке питання, але однозначно воно буде вирішено не так, як того хоче окупант.