Вистраждана дерегуляція приспіла до кінця фінансової стабілізації

Задумана два роки тому, лібералізація дрібного бізнесу минулого тижня отримала відразу дві путівки в життя. Звичайно, за два роки, поки ідея дерегуляції підприємницької діяльності бродила кабмінівськими кабінетами і була готова от-от матеріалізуватися у проекті закону, багато чого змінилося. По-перше, державні установи зміцніли і пристосувалися "регулювати" підприємця, по-друге, бюджет, постійно порожній, привчив податкових інспекторів не давати проходу "тіньовикам" (тобто тим же підприємцям) і, по-третє, самі підприємці змирилися з тим, що вони й насправді в усьому винні. Зайвим підтвердженням стійкої протидії дерегуляції з боку держчиновників стала сама підготовка указу до підписання: двічі - у вересні та грудні - з'являлася інформація про передстартову готовність указу.

Проте розбіжності в міністерствах та відомствах, які затримали оприлюднення указу, - то ще не гірше, що може організувати бюрократичний апарат. По суті, немає ніякої гарантії того, що указ узагалі буде виконуватися. Оскільки документ охоплює досить широку сферу державного регулювання: скорочує кількість видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, спрощує процедури митного оформлення вантажів, скорочує витрати підприємств, пов'язаних із виконанням нормативно-правових актів, обмежує перевірки і контроль за діяльністю суб'єктів підприємництва тощо, - можна майже з упевненістю прогнозувати саботаж регіональних бюрократів. І в чомусь вони таки будуть праві. Указ не лише позбавляє їх додаткових заробітків, але й береться змінювати норми, вже врегульовані законами і тому необов'язкові для виконання. Майже напевно Держкомітет із питань розвитку підприємництва, наділений цим указом винятковими повноваженнями щодо контролю та координації питань дерегуляції, не зможе зіграти роль адвоката для підприємця. У той же час дароване Держкомітетові право вето на нормативні акти органів центральної виконавчої влади, на рішення голів держадміністрацій, якщо ці акти суперечать підписаному указу, - однозначно розлютить чиновників, що одразу ж відчують і підприємці.

Стосовно ж реакції підприємців на підписаний указ, то він ними практично не був помічений. Окрім зіткнення інтересів різних управлінських відомств, указ не вирішив і не брався вирішувати проблеми, які принципово стримують розвиток підприємництва. Наприклад, високі податки, котрі примушують підприємців засновувати і кидати фірми-одноденки, не враховуються президентським указом. Тому обіцяне спрощення процедури створення і ліквідації підприємств може викликати лише посмішку у практикуючих бізнесменів та податківців: ні для перших, ні для других указ не приніс нічого нового.

Іншій категорії бізнесменів, а саме: "фізичним особам, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи" - минулого тижня пощастило більше. Адже саме для них - "човників" і ринкових торгівців - 3 лютого Верховна Рада ухвалила закон, який передбачає запровадження фіксованого податку. Очевидно, тепер у "найдрібніших" підприємців з'явився реальний шанс відчути смак дерегуляції. Закон передбачає звільнення від ведення бухгалтерського обліку, можливість не включати доходи до сукупного оподатковуваного доходу за підсумками року, оскільки сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається в перерахунок загальних податкових зобов'язань. Крім того, підприємці також звільняються від придбання торгового патенту. Та й самі розміри фіксованого податку не такі великі: від 20 до 100 гривень на місяць.

Можливо, з точки зору пересічного громадянина, минулий тиждень нічим не відрізнявся від будь-якого іншого. Однак насправді перший тиждень лютого приніс багато важливих подій, котрі зазвичай не помічаються далекими від фінансів людьми, але впливають на вміст їхніх гаманців. Минулої середи міністр фінансів Ігор Мітюков в інтерв'ю журналістам заявив, що основним завданням уряду в лютому 1998 року є стовідсоткове фінансування поточних виплат заробітної плати, пенсій та стипендій і, якщо буде така можливість, фінансування погашення заборгованості щодо них не менше ніж на 70 мільйонів гривень. Нагадаймо, останні три роки погашення заборгованості за бюджетними боргами було пріоритетним завданням уряду, однак раніше можливість скорочення боргів ставилася в залежність від збільшення податкових надходжень від підприємств, які виходять із кризи. У результаті станом на кінець 2-ї декади січня заборгованість держбюджету щодо виплати зарплати становила 781 млн. грн. (на початок 1998 року - 717 млн. грн.), заборгованість Пенсійного фонду щодо виплати пенсій - 1113 млн. грн. (на початок року - 1280 млн. грн.).

Утративши всі надії на досягнення економічного зростання, уряд готовий змінити старі орієнтири. І.Мітюков уже розпочав "обробку" громадської думки: "Не варто побоюватися занадто великих позичок або емісії напередодні виборів, які могли б спровокувати сплеск інфляції", - після значних виплат за боргами в 1-му кварталі 1998 року. От "після березня ми підключимо друге джерело - скорочення витрат", пообіцяв І.Мітюков. Що ж іще залишається робити уряду, окрім того, як останній раз вдатися до старих і перевірених засобів?

Напевно саме цю обставину мав на увазі радник президента Анатолій Гальчинський, коли коментував показники січневого рівня інфляції. Він порадив не переоцінювати "обнадійливі" 1,3% у зв'язку з "дуже високим інфляційним потенціалом економіки". У свою чергу, Національний банк прямо вказав, на скільки переоцінено (або недооцінено?) ситуацію. 6 лютого рішенням правління НБУ облікову ставку збільшено до 44% річних за умови 13% річних інфляції (ще півроку тому відсоток інфляції і величина облікової ставки майже збігалися).

Примітно, що поки що жоден із банків не має наміру збільшувати ставки за депозитними вкладами, тоді як ставки за кредитами для підприємств скоріш за все збільшаться.

Опитані нами керівники банків були одностайні у своїй оцінці. Фінансова стабілізація закінчилася, тепер слід чекати девальвації гривні, відтоку капіталів із країни, зростання цін і підвищення державних витрат на погашення держоблігацій. Іншими словами, емісійні гроші в бюджеті точно з'являться, та от дістануться вони не тим, заради кого все й затівалося.

РЕЦЕНЗІЯ Що стримує розвиток малого бізнесу в Україні? Микола Скворцов, дійсний член Академії економічних наук, професор

На це актуальне й злободенне запитання відповідає книга "Малий бізнес України", підготовлена Асоціацією сприяння розвитку приватного підприємництва в Україні "Єднання" (1997 р., видавництво ТОП, 144 с.). Керівник авторського колективу Генеральний директор Асоціації сприяння розвитку приватного підприємництва Н. Д. Кожевіна.

Україна, єдина республіка колишнього СРСР, де спад виробництва триває. За 10 міс. 1997 м. спад виробництва становив - 2,1 %, а з товарів народного споживання на 15,3 %. Кожне дев'яте підприємство не працює. Уже декілька років Україна сидить на імпортній "голці". Експорт продукції в 5 разів менший за імпорт. 1997 року рівень безробіття, порівняно з 1996 р., зріс на 1,7 разу.

Міжнародна валютна криза 1997 року боляче відбилася і в Україні. Для збереження кордонів валютного коридору витрачаються валютні резерви, що може призвести до зростання інфляції. Прогнозні макроекономічні показники на 1998 р. (зростання ВВП на 0,5 %, а зростання обсягу виробництва на 0,9 %) можливі тільки за рівня інфляції не більше 10-12 % на рік.

Пошук виходу України з кризи обходить стороною малий і середній бізнес. Це важко пояснити спостерігаючи інтенсивне зростання малого бізнесу в Росії та інших країнах. Годувальниками Москви - цього величезного мегаполіса - стали підприємства малого й середнього бізнесу. Сьогодні їх у Москві - 530 тис. Кожного місяця їхнє число зростає на 6-8 тисяч. Рівень прибутків населення Москви вищий на 1,5 разу, ніж у середньому в Росії. Безробіття немає, навпаки, є безліч вакантних робочих місць. Пенсії й зарплату в Москві платять своєчасно. Не випадково Москва стала центром тяжіння для тих, хто хоче заробити. Малий бізнес в Москві розвивається стрімкими темпами, приносячи добробут населенню міста, чого не можна сказати про Київ і регіони України. У книзі, котру рецензуємо, на конкретних прикладах і узагальненнях показано як зробити малий і середній бізнес в Україні основним класом держави.

У книзі розкриваються великі можливості малого бізнесу. Він справедливо підноситься до рангу провідного сектора ринкової економіки. Малий бізнес утворює основу дрібнотоварного виробництва, визначає темпи економічного зростання, нівелюючи їх за допомогою чесної конкуренції на споживчому ринку, визначає якісну структуру ВВП, безпосередньо впливає на структурну перебудову шляхом створення нових робочих місць у країні й значного зменшення рівня безробіття.

Масове безробіття, що набуло в окремих регіонах України, лавиноподібного характеру, стало причиною страйкових рухів із економічними та політичними вимогами. Наслідками цих явищ є дестабілізація суспільства й загроза національній безпеці. Розвиток малого бізнесу створює умови масового створення численних робочих місць, що підривають основи зростання безробіття й інших дестабілізаційних чинників. У країнах розвиненої ринкової економіки на малий бізнес припадає 70-80 відсотків робочих місць. Це забезпечує їм збереження припустимого оптимального рівня безробіття, що не перевищує 5-6% від загальної кількості зайнятого в країні населення.

Стан малого бізнесу в Україні свідчить про те, що істотних рухів у розвитку цього сектора ринкової економіки останнім часом не сталося, обсяг виробництва підприємств малого бізнесу 1997 р. не перевищив 5 % від ВВП. Зменшуються темпи розвитку фермерського господарства.

Що стримує розвиток малого бізнесу? У рецензованій книзі подано критичну оцінку чинникам, що стримують розвиток малого бізнесу.

За різними джерелами населення України має не тільки від 8 до 15 млрд. гривень, а ще й до $ 10 млрд. Цей фінансовий капітал практично є некерованим, непрогнозованим, але небезпечним для держави своєю непередбачуваністю. Населення не інвестує цей капітал тому, що не довіряє владі. Використання цього капіталу в малому бізнесі дасть приголомшливий результат. Необхідна розробка механізму його залучення до сфери державного та приватнопідприємницького обігу.

Опанування стратегією розвитку малого та середнього бізнесу дає багатий потенціал для політиків, державних чиновників і підприємців у їхній практичній роботі.

У додатках книжки наведено практичні рекомендації підприємцям щодо організації підприємницької діяльності, а також перелік основних нормативних і законодавчих актів, форма статуту малого підприємства та короткий словник підприємця.

"Підприємці здатні відродити країну". Такий підтекст заголовка рецензованої книги. Вони здатні позбавити її від розрухи, кризи й убогості.

Що ж стримує розвиток малого бізнесу в Україні? Важливою причиною цього є відсутність політичної волі в лідерів держави. Уряд, який несе відповідальність за долю свого народу й ставить добробут народу вище за свій добробут, повинен сміливо йти на розумні економічні та політичні рішення не тільки шляхом жорстокої політичної передвиборної боротьби, а й шляхом прийнятних і розумних компромісів.