Як зiбрати мiльйон
У країні розпочинається найкопіткіший (а для декого й найдорожчий) етап виборчої кампанії — збір мільйона підписів за кожного кандидата. До квартир, гуртожитків, підприємств приходитимуть агітатори з підписними листами. Більшість претендентів не зможе здолати планку. За прогнозом голови ЦВК Михайла Рябця, з 14 вже зареєстрованих претендентів залишиться лише 6—7. Тим паче, що для перевірки підписів обіцяють залучити криміналістів із системи МВС. Мабуть, усі мільйони вони й не перевірять, але когось налякають самим фактом перевірки. Відтак зрозуміло, що до збору підписів слід підійти серйозно та з належною підготовкою. Ініціативна група діючого Президента навіть видала тисячним накладом спеціальну брошурку «Поради збирачам підписів». Щоб кожен читач зміг оцінити свої шанси стати збирачем підписів, наводимо основні вимоги.
АГІТАТОР НЕ ПОВИНЕН РІЗКО ПАХНУТИ
«Штірліц давав пастору Шлагу останні настанови: докладно запам'ятати легенду, попередньо з'ясувати специфіку об'єкта, заздалегідь підготувати переконливі аргументи. При цьому треба було уникати спілкування з критично-агресивно налаштованими суб'єктами. У розмовах рекомендувалося уникати конфронтаційних мовних зворотів...».
Через 50 з гаком років такі ж настанови дає своїм агентам ініціативна група з підтримки Леоніда Кучми. Ініціативна група усвідомлює, що «суспільні негаразди неминуче продукують критичне ставлення» до претендента, тому збирач підписів повинен «особливо ретельно дотримуватися вимог щодо: підготовчої роботи, правил особистої поведінки». З цього випливає, що збирач повинен «детально ознайомитися з біографією Президента, його передвиборною програмою за 1994 рік та результатами її виконання», «попередньо з'ясувати специфіку об'єкта (гуртожиток, відомчий житловий будинок тощо)», «виважено підходити до вибору часу відвідин виборців».
Відповідні вимоги й до зовнішності. Кожен збирач має усвідомлювати, що ставлення виборця до нього особисто переноситься на самого Леоніда Даниловича. Тож, аби не «посилити негативне ставлення до Президента», агітатор зобов'язаний: не пахнути (парфуми, тютюн, алкоголь), мати охайний одяг та зачіску, не допускати «бігаючого погляду» та частого моргання, мати не надто гучний голос. У поведінці необхідно дотримуватися всіх правил від Арістофана та Дейла Карнегі («Як набувати друзів»): не перебивати, кивати головою, не критикувати, не засуджувати, спробувати викликати інтерес до дій Президента, наголошувати на своїй ідейній зацікавленості у збираннi підписів.
Окремий розділ присвячено встановленню безпосереднього контакту з об'єктом. Тут закладено цілий алгоритм різних паролів, який без шпаргалки справді буде досить важко відтворити. Варіант 1. Двері відчинили — слід сказати: «Я (ПІП) збираю підписи на підтримку Леоніда Кучми як претендента на кандидата в президенти». Варіант 1А. Виборець погодився підписатися — взяти підпис і подякувати від себе та Президента. Варіант 1Б. Виборець не любить Президента — з'ясувати причини і в разі повторної відмови ввічливо попрощатися, інакше діяти за пунктом 1А. Варіант 2. Двері не відчинили — слід повторити пункт 1. Варіант 2А. Двері все ж відчинили — діяти за пунктами 1А чи 1Б. Варіант 2Б. За зачиненими дверима запитують, за кого підписи — повторити пункт 1, в разі згоди перейти до 2А. Інакше — ввічливо попрощатися. Насправді все просто: головне — пам'ятати шкільний курс інформатики «Якщо... — то..., інакше... — все».
АБИ НЕ БУЛО ВІЙНИ
Ініціативна група цілком усвідомлює, що аргументи за такого кандидата знайти досить важко, тож вони всі згруповані на двох сторінках формату А5 великим шрифтом з інтервалом «півтора». Все одно вийшло небагато, тож рекомендують пригадувати зміни, які були й до Кучми. Отож, основні аргументи — Україну визнають у світі та з нею рахуються(!). Президент не допустив розпалювання класової війни, етнічних конфліктів, збережено державну цілісність. До Конституції рекомендується ставитися залежно від ситуації. Треба казати, що вона прийнята завдяки Президенту, тож тепер наше життя грунтується на міцних правових засадах. Якщо запитають, чому в країні жити погано, а Президент не виконав попередню програму, треба відповідати, що це парламент прийняв таку Конституцію, за якою забрав собі значну частку (!) президентських повноважень.
Президент також повів жорстку боротьбу із злочинністю та корупцією (!) — що аж навіть колишній прем'єр Лазаренко змушений був тікати з країни (до речі, рекомендується розповідати, що конкуренти ведуть агітацію за гроші Лазаренка). Про те, хто подав на затвердження парламенту кандидатуру прем'єра Лазаренка — брошура завбачливо мовчить.
Ви будете сміятися, але «завдяки діям та указам Президента не допущено повного розвалу економіки». Збережені, мовляв, і починають відроджуватися легка, харчова, енергетична галузі. Тут агітаторам серйозно насолив Кабмін, який на засіданні 10 травня підвів такі підсумки: за чотири місяці 1999 року обсяги промислового виробництва в Україні, порівняно з аналогічним періодом 1998 року, скоротилися на 2,7%, при цьому в квітні обсяги виробництва були на 6,1% меншими, ніж у березні. Не працювали у квітні 15,4% усіх підприємств України, у березні — 14,4%. За підрахунками уряду, за звітний період скоротилося виробництво в майже всіх галузях промисловості, крім кольорової металургії, деревообробної, целюлозно-паперової й харчової промисловостей та електроенергетики. Але вже у квітні, обсяги виробництва електроенергії, порівняно з березнем, різко скоротилися — на 24,8%.
Про інші пункти кучмівської програми-94 брошурка не згадує: ні про зменшення податків, ні про «глибоку структурну реформу зарплати», ні про своєчасну виплату пенсій.
