Яким бути каналу

— Як сьогодні розвивається ситуація навколо будівництва судноплавного каналу через територію Дунайського біосферного заповідника? Які результати наради представників НАНУ та Мінтрансу?

— Ми розраховували, що висновки комісії, яка складалася з провідних вчених, сприймуть серйозно. Наші провідні гідрологи пiдтвердили те, що ми і раніше говорили: головний негативний чинник будівництва каналу через гирло Бистре полягає в тому, що станеться перерозподіл стоку, і такі маленькі гирла як Лебединка і Лімба просто перестануть існувати. Економісти, які входили до складу комісії, також навели свої вагомі аргументи. Якщо кількість українських суден за останні вiсiм років зменшилася приблизно в шiсть разів, то заради чого виникає вся ця суперечка. Проте цікаву думку висловив і доктор економічних наук Василь Шевчук. Він запропонував ту суму, яка необхідна нам на будівництво каналу (170 мільйонів гривень) покласти під 10% річних. Таким чином, щорічно ми матимемо 17 мільйонів, з яких три віддамо румунам (стільки ми платимо за транзит наших суден через їхній канал) та 14 — до бюджету міста Вілкова. Проте міністр транспорту заявив, що, незважаючи ні на що, вони розпочнуть рити канал і поставлять керівництво заповідника вже перед фактом. Але хіба це метод вирішення державних проблем? Завтра, скажімо, приїдуть екскаватори і почнуть рити канал. А що робити нам, брати автомати? Ми втомилися чекати в цій країні правосуддя.

— Що ви можете протиставити?

— Наші методи полягають у тому, що ми не дозволимо застосовувати силу по відношенню до нас. Ми можемо почати складати протоколи, ми можемо просто не пустити будівельників на нашу територію без документів з дозволом на будiвництво. Є у нас і ще один метод. Але ми його вважаємо своїм ноу-хау, і тому я не хочу його оприлюднювати. Мені взагалі останнім часом здається, що наші начальники вихованість сприймають як слабкість. Але ми вже готові до радикальних заходів. А відповідальність ляже на того, хто перший переступить закон.

— Ви справді думаєте, що Мінтранс готовий на неправові методи?

— Судячи з останньої наради з їхньою участю, я цього не виключаю. І це незважаючи на те, що вже інші країни всерйоз стурбовані ситуацією, що склалася навколо нашого заповідника. Адже він знаходиться під захистом ЮНЕСКО. Нині для мене залишаються без відповіді багато запитань. По-перше, чому, якщо ми так прагнемо інтегруватися в Європу, не можемо спільно з іншими країнами використати канал для найбільш глибоководних суден. Адже є багато випадків, коли дві держави ділять один канал. Ми, наприклад, змогли домовитися з Молдовою — віддали їм кілометр Дунаю, а натомість отримали територію в районі села Паланка. Я не бачу позицій, чому ми не можемо користуватися румунським каналом на пільгових умовах. Але зате будуємо канал з надією, що через нього підуть іноземні судна. А якщо не підуть? Варто уваги те, що у Вілково зареєстровано фірму «Порт Дунай», яка згодна за приватні гроші побудувати канал. Але її тривалий час не реєстрували, а після того, як це зробили, не дають їй вести пошукові роботи. Нам говорили, що шлюзований канал кращий, але на нього немає коштів. Водночас, коли їм пропонують гроші, але, щоправда, разом із тим і контроль, то всім чомусь хочеться будувати саме за рахунок бюджету. Зараз наявний грубий силовий тиск, і люди намагаються якнайшвидше добратися безпосередньо до будівництва. Вони хочуть рити сiм мільйонів кубів ґрунту. Для довідки: один куб коштує два долари п’ять центів..

— А чи згодні румуни пропускати наші судна на пільгових умовах?

— У мене немає повноважень провести такі переговори. Але вважаю, що Україна має право підіймати це питання. Адже є ще один нюанс: якщо ми почнемо будувати канал через гирло Бистре, то це може позначитися на Сулинському судноплавному каналі. А згідно з документами, якщо наш гідрологічний режим погіршить стан іншого об’єкта, ми повинні заздалегідь узгодити це з іншою стороною. Мені здається, що наше МЗС просто ще не намагалося вести переговори з Румунією на цю тему.

— У Мінтрансі стверджують, що румунські природоохоронні організації виділяють нам гранти, щоб український канал ніколи не відбувся і збереглася монополія їхнього каналу. Як ви можете прокоментувати подібні заяви?

— Протягом останнього часу я звик до наклепу. Я пам’ятаю, вже писали про те, що заповідник живе на іноземні кошти. Адже все це дуже легко перевірити через казначейство. Ми існуємо на гроші бюджету і НАНУ. Але останнім часом отримуємо тільки зарплату. А із запланованих 47 тисяч гривень на охорону заповідника ми отримали тільки 200 гривень. А кошти на охорону ми можемо заробити і самі, що, до речі, і робимо з допомогою туризму й організації видобутку тростини, що йде на експорт.

— На якому етапі сьогодні знаходиться розгляд альтернативних варіантів будівництва каналу?

— Академія виконала роботи з розробки альтернативних варіантів. І варто зазначити, що всі вони по-своєму цікаві. Найбільш екологічно безпечний — це будівництво каналу Дунай — Сасик, але він досить дорогий. Є варіант — через Жебріянівську гряду, і в цьому випадку, до речі, ми можемо отримати повноцінний порт із підведенням залізниці. Адже відомо, що в районі гирла Бистре немає ані електрики, ані автомобільних шляхів, ані залізниці. І, нарешті, третій варіант — через північну частину дельти Дунаю. Таким чином, ми не порушимо незайману південну частину і збережемо порт Усть-Дунайськ. Цікаво, що Мінтранс виділив мільйон гривень Академії наук на те, щоб вона розробила альтернативні варіанти. Вона це і зробила, але Міністерство продовжує наполягати на будівництві саме через гирло Бистре.

— Як, на вашу думку, розвиватиметься ситуація далі?

— Це складне запитання. Багато залежатиме від того, чи виконає міністерство вказівки Президента. Якщо ж Мінтранс почне будувати канал без яких-небудь документів, то виникне ланцюжок непередбачуваних подій. Насамперед, Україні доведеться з’ясовувати відносини з ЮНЕСКО і пояснювати, чому ми порушуємо Рамсарську конвенцію, у якій чітко сказано: Дунайський біосферний заповідник є цінним водно-болотяним угіддям. Якщо ми сьогодні ратифікуємо конвенції, а завтра їх порушуємо, то яка ж ціна слова України?