«Йди і займайся містом»

260-тисячний Хмельницький у пострадянський період далеко не той, що був колись. Люди, які поїздили по світу, говорять, що у місті над річкою Південний Буг вони згадують чомусь про Стамбул і Шанхай. Статистики, які обстежили лише 18 із 27 хмельницьких речових ринків, повідомляють, що «під ринки відведено понад 96 тисяч квадратних метрів торговельної площі (0,1 відсотка загальної площі обласного центру), де облаштовано 10,1 тисячі робочих місць». Отже, громадяни, свого часу виштовхнуті за прохідні заводів і фабрик, переважно працевлаштувалися. До речі, декому із них некепсько ведеться. Підраховано, що на «середньостатистичному» ринку мають щодня понад мільйон гривень виручки. Автоінспектори, зi свого боку, запевняють, що до Хмельницького з різних міст країни і ближнього зарубіжжя прибувають щодня покупці гуртових партій краму 19— 22-ма автобусами. Найпередбачливіші застерігають від цього небезпечного крену в торгівлю. А поки що процвітають окремі турфірми, які автобусами, літаками, залізницею відправляють до далекого зарубіжжя покупців великих гуртових партій краму.

Ще місто відоме своїми автозаправочними станціями, яких тут утричі більше, ніж у Франкфурті-на- Майні, де мільйон населення. Деякі АЗС поставлено у заплаві Південного Бугу або на силових кабелях великих, та наразі малолюдних промислових підприємств. У березні цього року під час свого перебування у Хмельницькому голова Держкомпідприємництва Олександра Кужель не схвалила високі темпи, якими вкладається плитка низької якості на окремих ділянках доріг і тротуарів: цей оздоблювальний матеріал, за її словами, забезпечує виробникові захмарний рівень рентабельності виробництва.

Усі ці та деякі інші особливості, звісно ж, позначаються на ході передвиборної кампанії. Першим розгорнув бурхливу агітаційну діяльність причетний до високорентабельного виробництва і близький до Чекманів депутат міськради Віктор Коліщак. Він заявив, що покійний голова виховував собі гідну зміну саме в його молодій особі.

У свою чергу заступник міського голови Іван Федоров заявив для «Дня»: «За життя Михайло Костянтинович ніколи не висловлювався про наступника. Адже попереду було чотири роки роботи...»

До речі, кревний син покійного Сергій Чекман поки що не висловився публічно, чи його батько мав за життя якісь плани щодо «гідної зміни».

Після виборів-02 у міській раді відбулися великі зміни. Депутатами обралася «поросль». А саме: дочка вінницького губернатора Віктора Коцемира на ім’я Оксана і її чоловік Валерій Кольгофер, син першого заступника Хмельницького губернатора Олександр Палій, зять екс-заступника міського голови Сергій Мавдзій...У кожного — своя бізнесова справа. Успішні молоді люди створили групу «Рідне місто». Коли ж загинув Михайло Чекман, вони не розгубилися... і, порадившись із старшими, організували комісію з контролю за дотриманням законності рішень міськвиконкому. Головою призначили Віктора Коліщака. Громадськість, почувши про появу цієї комісії, мало не зомліла: виявлено недовіру виконкому, з яким свого часу плідно працював Михайло Чекман!.. Утворилося протистояння між виконкомом і «Рідним містом».

Сумніви щодо щирості намірів тих і цих розсіялися, коли на Проскурівській, центральній вулиці обласного центру, роздовбали добротний асфальт і заходилися класти тротуарну плитку. А перед хмельницькими телеглядачами з’явилося сяюче обличчя голови комісії Віктора Коліщака, який після Сергія Чекмана став директором фірми «Євро-трейд»: ось, мовляв, подарунок місту від «Рідного міста».

— Скільки бюджетних грошей вкладено у цей дорогий «подарунок»? — запитав кореспондент «Дня» у першого заступника міського голови Олександра Вінникова.

— П’ятсот тисяч гривень. Хоча є питання і щодо гатунку цієї плитки, і щодо якості виконаних робіт на ділянці Проскурівської, — відповів Олександр Федорович.

— Скільки ж то грошей одержав місцевий бюджет від приватизації найдорожчих соток землі у центрі міста?

— Стільки ж, скільки витрачено з бюджету на тротуарну плитку на Проскурівській, — наголосив Олександр Вінников. — Контрольну комісію розпущено. Віктора Коліщака увільнено від обов’язків голови депутатської комісії з питань містобудування, архітектури та землеустрою. Бо у комунальній власності міста, мабуть, не залишилося б жодної сотки території.

Пристрасті вгамувалися. Місто переконалося, що «робоча конячка» Олександр Вінников не такий уже й простий і тихий, як досі вважалося.

Свого часу, як тільки Михайло Чекман став народним демократом, весь апарат міськвиконкому записався у НДП. Ця обставина спричинила нові колізії: серед кандидатів на посаду мера — голова облосередку НДП Іван Дунець і Олександр Вінников. То кого ж підтримує партія? «Це питання буде розглядатися на міській партконференції», — відповів Іван Дунець (до речі, місцевий політикум знає, що у вересні він мав розмову з Леонідом Кучмою). Отож, мабуть, лідера партосередку і гендиректора ВАТ «АК АДВІС» Івана Дунця підтримає обласна гілка виконавчої влади. Більшість також чекає, що скаже народний депутат і донедавна активіст НДП Віталій Олуйко.

В. Олуйко у свою чергу закликав місцеву владу, політикум, усю громадськість обласного центру, аби визначилися і підтримали кандидатуру найдостойнішого. А кого саме — не назвав. Одначе об’єднавчого процесу не видно. Відомо про «таємну вечерю», в якій узяли участь заступник губернатора Олександр Ступарик і деякі підприємці, раніше не вдостоєні увагою і турботами з боку міської влади. Учасники цього заходу, як повідомило достовірне конфіденційне джерело, висловилися за підтримку парламентарія і лідера облорганізації СДПУ(О) Олега Лукашука. Гідна кандидатура, але виборець запитує, невже Олегові Григоровичу зле у Верховній Раді?

Кандидат на посаду міського голови Леонід Лисий — заступник голови облосередку Трудової України Олександра Ступарика. Цікавлюсь його думкою щодо «партзради». Відповідь стисла: «Питання щодо підтримки чиєїсь кандидатури на виборах міського голови на партзборах не розглядалося».

То в який же бік тягне виконавча гілка влади, якщо і заступник губернатора Микола Приступа — кандидат на посаду міського голови? Його підтримує «Наша Україна». Вперше про це було заявлено Хмельницькому «мовою плаката і місцевої преси» на мітингу опозиційних сил у вересні. Вдруге — у ході візиту до міста над Південним Бугом Г. Удовенка. Екс-дипломат не шкодував епітетів ні на адресу М. Приступи, ні на адресу виконавчої влади, в якій трудиться його візаві. Губернатор Віктор Лундишев зв’язку свого заступника Миколи Приступи з «Нашою Україною» не схвалює.

Знайшов партійний «дах» і голова агрофірми «Проскурів» Іван Рудик, який досі залишався безпартійним. «Про підтримку Івана Леонтійовича на виборах міського голови заявили парламентарії Михайло Павловський від БЮТу і Володимир Співачук від Соцпартії», — повідомив для «Дня» близький до І. Рудика лідер облосередку УРП Богдан Теленько. Загартований участю у різних виборчих кампаніях Іван Рудик почувається впевнено. Від нього Хмельницький раптом почув, хто є хто у великій політиці і чим дихає. У ході зустрічі за «круглим столом», що відбулася 18 жовтня, Іван Рудик поділився потаємним. Згадав, що «3 вересня зустрівся з Ющенком біля Верховної Ради». Біля стін парламенту Іван Леонтійович розповів Вікторові Андрійовичу про свою журбу. Хмельницький, як сирота: хто не йде, той скубне. Минулого літа трагічно загинув у ДТП міський голова Михайло Чекман... Мовляв, не знає він, І. Рудик, що ж йому тепер робити. «Як це що робити? Бери й займайся містом», — повідомив І. Рудик учасникам розмови за «круглим столом» про відповідь, почуту від В. Ющенка.

Сповнившись оптимізму і завзяття, Іван Леонтійович тут-таки розповів своєму давньому приятелеві Іванові Плющу про найкращі враження від діалогу з лідером «Нашої України». Одначе Іван Степанович геть спантеличив пана Рудика: «Хіба ти не бачив підпис Ющенка?». І пояснив, що Віктор Ющенко «підписався» за іншого кандидата — Миколу Приступу.

Заступник губернатора Микола Приступа за цим-таки «круглим столом» знайшов відповідь своєму опонентові. Заявив, що «Наша Україна», вислухавши передвиборну програму, підтримала саме його, Приступи, кандидатуру. Послався на свідка цього «добору». Бо начебто розглядалися й інші кандидатури. Вирішувалося не одноосібно Ющенком, а «разом із соратниками». Про те, що за нього, Приступу, «Наша Україна» агітувала «мовою плаката» 16 вересня на мітингу опозиційних сил у Хмельницькому, не згадав: «Приїде Ющенко, скаже, кого підтримує».

Одначе світло на одностайність і послідовність опозиції у справі забезпечення «політичного даху» для окремих кандидатів на посаду міського голови пролив 4 жовтня на прес-конференції у Хмельницькому депутат від фракції БЮТ Михайло Павловський. Заявив, що «Батьківщина» — за Рудика.

— Якби це була політична партія, то там був би порядок. «Наша Україна» не є партією. Це — політичний блок, — продовжив на засіданні за «круглим столом» Іван Рудик. Він уже потроху звикає, що «до обіду служать одному панові, а після обіду — іншому». Зважає на сумну політичну ситуацію: «Хто б раніше міг подумати, що мої друзі з Руху будуть стояти разом з комуністами?». Висловив і розуміння гострого політичного моменту: «Раніше був один Рух, а тепер — три Рухи...»

Його опонент Микола Приступа погодився, що «Наша Україна» не є політичною партією. Це він заявив з іншої причини. Раніше на своїй прес-конференції губернатор Віктор Лундишев висловив нерозуміння того факту, що його безпартійний заступник шукає підтримки від «НУ».

...Хмельницький йде в холодну зиму. Чи кожен, хто заявив про свої претензії на посаду міського голови, відає, на що зважився? Іван Гладуняк, якого днями призначили заступником губернатора, заявив для «Дня»: «Комунальна сфера опинилася не на критичній межі, а за нею. Як в обласному центрі, так і у всьому краї. Населення змушують платити за послуги, яких воно не одержує. «Комуналка» страшенно енергозатратна... Хмельницький доймають дві великі нерозв’язані проблеми — утилізація побутових відходів і будівництво другої гілки Чернелівського водоводу. На ці проекти у міському бюджеті грошей немає...» Питання ж щодо укладання у центрі міста тротуарної плитки — другорядне, якщо на сусідній вулиці дорога у вибоїнах і ямах.