«Єдина Україна»: реанімація?
З одного боку, свою історичну місію «блок влади» виконав, — він не лише пройшов до Верховної Ради, але й за допомоги есдеків досяг успіху на виборах керівництва ВР і став основою для формування провладної парламентської більшості. З іншого боку, ідея викликати до життя «Єдину Україну» з метою скористатися нею під час наступних виборів видається дещо спірною, адже з огляду на витрачені матеріальні, адміністративні і т.п. ресурси, 12%, набраних коаліцією на виборах-2002, — надто скромний результат. Утім, репутація блоку залежить передусім від його «кадрового складу», отже у потенційних союзників є шанс врахувати помилки минулого.
Щоправда, публічного підтвердження початку процесу об’єднання з боку «Європейського вибору» (неофіційно група вважається правим крилом «Регіонів», а її «куратора», віце-прем’єр-міністра України, міністра фінансів Миколу Азарова навіть обрано на квітневому з’їзді Партії регіонів головою Політради партії) не було. Більше того, за інформацією «Дня», позитивне завершення переговорів між обома фракціями гальмується саме «Європейським вибором». Проте очевидно, що саме ці дві фракції є найбільш зацікавленими в тому, щоб очолити процес єднання з прицілом на вибори-2004. Наскільки ж реальною є поява на політичній карті України «Єдиної України-2», на якій стадії перебувають переговори між фракціями більшості, що стане предметом торгу, — про це та інше розповідає в інтерв’ю кореспонденту «Дня» лідер фракції «Регіони України» Раїса БОГАТИРЬОВА.
— За деякими даними, сьогодні розглядається можливість створення великої фракції шляхом об’єднання деяких колишніх складових блоку «Єдина Україна». Це має бути нова модифікація парламентської більшості чи структура під певного кандидата на виборах-2004?
— Фракція «Регіонів України» перманентно кількісно збільшується, що не може не викликати подібних запитань. Ми, безумовно, зацікавлені в розширенні фракції, однак за умови корисного симбіозу кількості та якості. Переговори ведуться з тими, хто висловлює бажання приєднатися до нас. Фракція не робить жодних штучних кроків у цьому напрямку. Ми не переслідуємо мети показати свої «м’язи». Кількісне збільшення фракції розглядається нами як, з однієї сторони, посилення свого впливу, а з іншої — різке зростання відповідальності перед виборцями. Як керівник «Регіонів України», я розумію, що фракція, наприклад, у вісімдесят чоловік — це не два по сорок, це принципово нова не лише кількість, але й якість. Якою в остаточному вимірі буде фракція — ми ще побачимо. Процес, як полюбляв казати один політик, пішов.
— З якими конкретно політичними силами сьогодні ведуться переговори про приєднання?
— Пропозиції щодо необхідності блокування і створення центристського альянсу вже не раз лунали з боку лідерів партій центристського спрямування, зокрема, Віктора Януковича, а також Валерія Пустовойтенка. Представлені у парламенті сили цього сектора постійно перебувають у творчих дискусіях. Я не можу сьогодні конкретно назвати тих, з ким ведуться переговори, — це завчасно, а тому не цілком етично. Однак переговорний процес триває.
— Сьогодні про об’єднання фракції «Регіони України» та групи «Європейський вибір» говорять як про факт, що вже відбувся...
— Це питання в процесі двостороннього обговорення. Поки коментарі зайві.
— Наскільки можливе, на вашу думку, висунення єдиного кандидата в президенти від влади?
— Переконана, що єдиний кандидат від влади буде. Але ми зможемо говорити про нього десь в грудні — січні наступного року. Тоді з’явиться можливість домовлятися, торгуватися, блокуватися, іншими словами, вести нормальний політичний діалог, з’ясовувати позиції, підтримувати того чи іншого кандидата під певну політичну програму та мету.
— Хто, на вашу думку, має найбільші шанси стати цим «єдиним»? Що може стати предметом торгу інших політичних сил в обмін на підтримку такої кандидатури?
— Думаю, сьогодні ми не можемо обговорювати персоналії. Я не хочу вдаватися до існуючої серед політиків хибної практики щось домислювати й когось «підставляти». Передвиборний політичний сезон не може, на мою думку, розпочинатися зараз, більш ніж за рік до виборів. Усе, що відбувається сьогодні — це намагання створити привабливі образи, навіть фантоми. Градус очікування суспільства дуже високий. Народ сподівається на прихід людини, яка буде наділена силою волі, матиме внутрішній стрижень та користуватиметься підтримкою переважної частини населення. У разі великої дельти між тим, що очікують люди, і тим, що відбуватиметься, негативу після виборів не уникнути. Тому треба зважати, перш за все, на волю виборця.
— На п’ятому квітневому з’їзді Партії регіонів обговорювалося, зокрема, її ставлення до основних положень звернення Президента стосовно політичної реформи. Однак недостатньо прозорою видається позиція партії в цілому — окрім висловленої її головою підтримки ідеї двопалатності українського парламенту. Яка позиція щодо цього вашої фракції? Що конкретно в президентських пропозиціях є прийнятним для «Регіонів України», а з чим фракція категорично не погоджується?
— Двопалатний парламент, який століттями існує в багатьох демократичних країнах, має на меті поширити через другу палату вплив регіональних еліт. І ми як політична сила, що стоїть на забезпеченні та представленні регіональних інтересів у вітчизняному політикумі, підтримуємо таку ідею. За умови, якщо верхня палата буде обиратися. Якщо ж вона фактично призначатиметься, то така палата, на наш погляд, не віддзеркалюватиме інтереси регіонів. У разі незмінності старої системи призначення губернаторів, ми висловлюємо сподівання в тому, що залишиться й існуюча практика однопалатності парламенту.
Що ж до інших питань, то ми не проти, зокрема, продовження терміну роботи парламенту з чотирьох до п’яти років. Однак ми не поділяємо думку щодо необхідності негайно, за три роки до закінчення конституційного терміну роботи Верховної Ради, змінювати виборчу систему. Ще є час для глибинного аналізу та обмірковування цієї проблеми.
— Отже, опозиція небезпідставно звинувачує фракції більшості в блокуванні закону про пропорційні вибори?
— Ми заявляли і заявляємо, що вбачаємо сьогодні певні переваги в існуючій змішаній системі виборів. Таку позицію фракція «Регіонів України» висловлювала з самого початку. Адже не природно, щоб фракція мажоритарників, яка звітує перед виборцями через обраних депутатів, відмовилася від своїх зобов’язань перед людьми, які їх обирали.
Ми погоджуємося, що пропорційна виборча система сприяє політичній структуризації суспільства, пришвидшує процес зменшення кількості «кишенькових» партійних утворень, квазі-партій, партій, які вміщуються в одну автомашину на два місця. Водночас позитивом мажоритарної системи є голосування людей за конкретну особистість. Це посилює відповідальність депутатів перед виборцями. І якщо співставити важливість відповідальності та структурування суспільства, проаналізувати, яким може бути наступний парламент, то для фракції «Регіони України» стає очевидним, що змішана виборча система, як мінімум, має право на існування ще на одну каденцію. Згодом, думаю, ми прийдемо до пропорційної системи.
— Однак, як засвідчило голосування по виборчому закону у квітні, не всі фракції більшості поділяють позицію «Регіонів України». Чому, в такому разі, процес далі розмов не рухається?
— Справді, 17 квітня окремі депутати з більшості голосували «за» проект про пропорційні вибори. Та найцікавіше те, що для прийняття закону не вистачило 11 голосів, як це не парадоксально, самої ж опозиції. Це красномовний доказ того, що «Регіони України» не вели подвійної гри, і нам нема за що вибачатися.
Чому загалом немає результату? Думаю, в парламенті досягнута рівновага серед тих, хто «за», і тих, хто «проти». Якщо більшість сьогодні налаштована на те, щоб провести конституційну реформу в цілому через системні законодавчі зміни, то опозиція наполягає на першочерговості прийняття закону на пропорційній основі, вирваного із загального контексту реформ. Очевидними є й непоступливість і небажання парламентаріїв шукати точки дотику, через що спільна робота Верховної Ради в напрямку здійснення політичної реформи об’єктивно затягується.
— У політологічному середовищі закріпилася думка про те, що найбільш не зацікавленими в переході до парламентсько-президентської республіки, а отже, і в урізанні повноважень потенційних претендентів на головне крісло країни, є ті політичні сили, лідери яких мають кандидатські амбіції. У цей розряд потрапляє і фракція «Регіони України», чи не так?
— Я щиро дивуюся тим, хто вже визначився з участю в президентських перегонах. Партія регіонів офіційно не визначалася з кандидатом. Більше того, жоден iз її представників ніде не висловлював президентських амбіцій партії. Це дуже передчасно, і я багатьом не радила б витрачати енергію на те, що може в їхньому житті ніколи не статися.
А до того, що нас зарахували до сил, «незацікавлених» в політреформі, я ставлюся іронічно. Тим, хто забув, нагадаю, що наша фракція висловила своє бачення політичної реформи ще до внесення Президентом відповідного подання до Верховної Ради.
— У своєму виступі на з’їзді ви говорили про пошук політичних партнерів партії, зазначивши водночас, що це можуть бути як довгострокові, так і ситуативні відносини. А на якій стадії сьогодні відносини з «Нашою Україною»?
— Робочі, стабільні, прозорі стосунки мусять бути з усіма фракціями, в тому числі й з опонентами. Саме такими вони є і з «Нашою Україною». Адже парламент — це не комунальна кухня, де можна свої ідеологічні підходи й погляди переносити на рівень міжособистісних стосунків.
— Ви розглядаєте можливість політичних домовленостей з «Нашою Україною», зокрема щодо погодження кандидатури на забіг- 2004?
— Мені зараз не хотілося б говорити щось з цього приводу, оскільки сама «Наша Україна» ще до прийняття рішення йти на вибори-2004 може істотно змінитись. Цілком вірогідно, що частина тих політиків, яких ми сьогодні вважаємо реальними кандидатами і потенційними учасниками переговорного процесу, на час виборів не матимуть за собою тієї сили, з якою потрібно сідати за стіл переговорів.
— Ви маєте персональне життєве кредо?
— «Нехай не одразу, проте все!»
