Європейська перспектива і баланс інтересів: тези Тодійчука

— Із чим, на Вашу думку, пов’язані останні вимоги реверсного використання трубопроводу Одеса — Броди з боку росіян, як компаній, так і уряду?

— Із самого початку будівництва трубопроводу та реалізації цього проекту він почав набувати дуже серйозних політичних контурів. Його будували як альтернативний. 1993 року уряд Росії повідомив уряд України про те, що лімітуватиме поставки нафти до України, і тоді прийняли рішення створити нову технічну можливість поставок нафти до України. Прем’єром тоді був Леонід Данилович Кучма, і він зробив перші кроки зі створення таких можливостей. Ембарго на іракську нафту, розвиток каспійського регіону, приватизація нафтопереробних заводів внесли багато змін, і сьогодні цей трубопровід розглядається і як альтернатива для України, але з великими акцентами на наших транзитних можливостях.

У Росії раніше менш вірили у можливість реалізації цього проекту, а тепер дедалі більше уваги приділяють цьому проекту як своєрідному обходу Росії. Це і так, і не так. Якщо подивитися на трасу нафтопроводу, то це обхід. Але це не альтернатива російській нафті Urals. Ті заводи, які орієнтовані на малосірчисті нафти, які працюють сьогодні з нафтами із Північного моря, з арабських країн, із північної Африки, стоять перед дилемою — або продовжувати працювати з такими нафтами, або робити реконструкцію технологій та пристосуватися під Urals. Саме цей сектор для нас сьогодні є найважливішим. І ми близькі до реалізації проекту «Одеса — Броди», до початку перекачки нафти. Ми сьогодні вже маємо протоколи про наміри та листи про поставки нафти близько 8 млн. на наступний рік, і також є низка протоколів про наміри з одержувачами нафти в Європі. Ми готуємося серйозно почати бізнес-експлуатацію трубопроводу Одеса — Броди вже цього року. Ті, хто сьогодні репрезентує якусь опозицію, десь «проспали». Рік тому, з тими ж зусиллями, які вони докладають сьогодні, вони були б ближчими до успіху. Тенденція, за якою розвивається цей проект, з високою мірою імовірності передбачає початок роботи цього року. І ми впевнені, що це станеться, якщо не трапиться якихось потрясінь, якогось катаклізму, аварій, воєнних дій, прийняття якихось міждержавних рішень, що могло б призвести до припинення його розвитку. Але якщо ж щось трапиться вище наших сил, ми, звичайно, маємо свої можливості.

Чим ближче ми підходимо до початку його експлуатації, тим активнішi стають і прихильники цього маршруту, і його опоненти. Це добре, оскільки це сигналізує про те, що ми на правильному шляху. Східна мудрість каже, що камені не кидають тільки в те дерево, яке не плодоносить. Отже, ми стали цікавими. Президент сказав, що труба порожньою не буде. І це, напевно, головна фраза.

— Як ви оцінюєте заяву Президента, буквально тиждень тому, що питання щодо проекту «Одеса — Броди» вирішуватиме уряд?

— Це нормальне рішення, оскільки уряд — це господарський суб’єкт, і він має вирішувати.

Мені також здається, що якщо була б заява на дуже високому рівні, що ми підтримаємо ту сторону або іншу, або підтримаємо ту або іншу компанію, — це вже було б близьким до лобіювання якихось інтересів. Це не добре. За кордоном це не прийнято. Слід намагатися створити всім рівні умови, але з якимись також зауваженнями. Але знову ж таки, мені здається, що можливість такої навіженої дезiнформації також певним чином сигналізує про початок передвиборної кампанії. І люди, які з нами працюють, і ті ж польські колеги мені кажуть: «Ви визначтеся, коли вже остаточно…» Усі вже чекають. Але з іншого боку, тим, хто приймає рішення, приносять багато різної суперечливої інформації, тож їм також важко.

Ми розуміємо наших російських колег. І ми сьогодні багато що робимо, щоб збільшити пропускну спроможність на маршруті Кременчук — Снiгірівка — Південний — Одеса. У жовтні ми будемо здатні перекачувати близько 9 млн. тонн на Південний — це новий маршрут. Здійснюємо цілу низку заходів з тим, щоб ми могли збільшити обсяги перекачки через Придніпровську систему.

Наша стратегія — в тому, що «Укртранснафта» пропонує і розвивати вантажопотоки сумішей типу Urals, і паралельно розпочати експлуатацію труби Одеса — Броди з транспортування каспійської нафти. Тоді ми створюємо рівні можливості для широкого кола наших потенційних партнерів. Ми використовуємо наші транзитні можливості.

— Політичний наступ збігся з кампанією у пресі...

— Так. Наприклад, читаю, що підрядником на будівництво вже призначено сумнівну німецьку фірму. Я вперше про це чую. Німецької фірми там немає. Я готовий підтвердити, що це повна дезiнформація. Особливо активні тут Олег Гавриш, Михайло Кухар. Наші журналісти, наші ЗМІ мають бути незалежними у своїх думках і оперувати перевіреною інформацією. Я думаю, що така ситуація призводить до істотних ускладнень для нас як в Україні, так і за її межами, оскільки люди дезинформовані щодо реального стану справ. Останній приклад — нещодавня заява НАК «Нафтогаз України», буцімто у своїх звітах ми подали некоректні цифри. Ми вже поширили свою заяву з цього приводу. Обидві цифри є, вони законні у нашому звіті. Так сталося, що банк «Інко» розвалився у 1993-му, і ще з тих часів ми успадкували ці проблеми через Придніпровське управління. Зараз у зв’язку з тим, що судові позови закінчуються, нас змусили створити резервний фонд на цю сумнівну заборгованість. Ми його створили, але цей фонд переходить в інший рядок балансового звіту. І будь-який фахівець це розуміє. У звіті, який ми надали, усі ці цифри є, з роз’ясненнями, чому це так, згідно з нашим законодавством. Подавати ж, що це була фальсифікація з нашого боку, м’яко кажучи, некоректно.

Ми бачимо все, що відбувається, і це нам дуже неприємно, що таке може відбуватися в нашій країні. Ми вважаємо наш проект відкритим, чистим, прозорим, і хотіли б, щоб якомога більше таких самих сил — чистих і світлих — було навколо нього. Мабуть, не можна бути ідеалістом. Але хочеться, щоб усе було в рамках якихось «правил гри». Ми готові дискутувати будь-яку цифру, ми нічого не приховуємо, нічого не замовчуємо.

— То чому ж склалася така ситуація навколо нафтопроводу?

— Я не хотів би давати глибокі оцінки усьому, що відбувається, але триває звичайна, неоригінальна боротьба за домінування у проекті. Наскільки я знаю, була усна заява російської сторони, щоб мене не включали до експертної групи. Ну, для мене це висока честь, оскільки начебто дали фору нашим партнерам із Росії. І наскільки я знаю, на одному із останніх засідань робочої групи, очолюваної нашим міністром, було прийнято рішення довести ступінь вивчення пропозицій росіян до такої самої глибини, як це було зроблено щодо проекту Одеса — Броди. Тобто зробити не зібрання цифр і схем, а провести глибокий аналіз. Коли зустрічалися консультанти ТНК та BP, їх представляла компанія «Сьєрра» та PricewaterhouseCoopers, ми не побачили чогось переконливого з боку представників «Сьєрри». Мало того, «Сьєрра» свого часу разом з компанією Halliburton зробила економічне дослідження, і висновки були такі, що проект має хороші шанси і його слід розвивати. Враховуючи, що подорожчали танкерні перевезення, які були нашим головним конкурентом, очевиднішим стало падіння видобутку нафти у Північному морі, сталися зміни у форматі ЄС та НАТО — ми отримали додатковий ринок і додаткові шанси. Ми запитуємо: чи впорається з новими обсягами Босфор? І виходить за принципом — смаж рибу, риба буде — мовляв, ми домовимося. Хіба так стратегічні проекти вирішують? Дайте, кажемо, якесь підтвердження та гарантії. Дайте пропускну спроможність через територію Росії та Білорусі. Відповідь — ми забезпечимо. Наявність великої кількості загальних фраз саме й дозволяє засумніватися, враховуючи велику заполітизованість цього проекту, високі ризики навколо нього. До того ж, якщо виходити із пропозицій ТНК, шлях транспортування збільшиться приблизно на 660 км, а ціна зросте на $3 за тонну.

Що ми запропонували російській стороні? Хочу сказати, що, створивши додаткові потужності на 4 млн. тонн нафти у Південному, ми їх повністю разом із нашими російськими колегами не використали. Ми повинні були прокачати близько 2 млн., враховуючи те, що ми почали роботу 29 січня. Але ми прокачали тільки 1 млн. Причини: затримки танкерів у Босфорі, негода у Чорному морі, неритмічність поставок танкерів і нафти. А чому ми повинні бути застраховані від цього в майбутньому? Чому на ці несприятливі чинники ви не посилаєтеся в жодному своєму розрахунку? Відповіді ми не чуємо.

— Росіяни неофіційно натякають, що насправді проект «Одеса—Броди» їм «не потрібен».

— Ось вам і відповідь.

— Чи має ідея реверсу в Україні лобістів високого рівня?

— Конкретно і чітко з цього приводу я не можу нічого сказати. Але, враховуючи таку несприятливу атмосферу для «Укртранснафти» в Україні, можна судити, що група опозиціонерів досить велика й могутня. Я не хотів би робити якісь висновки, не маючи конкретних фактів. Є у нас ті, хто відповідає за інтереси та безпеку держави. Наше завдання — об’єктивно інформувати вище керівництво. І ми це робимо постійно, у повному обсязі, ми оперативно відповідаємо на всі запитання, які нам ставлять, і ми самі без будь-яких амбіцій переконані, що як ніколи близькі до реалізації проекту транспортування каспійської нафти. Можливо, ми також робили не зовсім адекватні дії, але загалом за час роботи в «Укртранснафті» мені не соромно за жоден день. І я пишаюся тією командою, яку ми сьогодні маємо. Ми зробили дуже багато для того, щоб проект працював у правильному напрямку, з далекою перспективою. Треба не тільки рахувати тарифи та підходити як до звичайного трубопроводу, це — набагато більше. Європа чекає на результати реалізації цього проекту. Якщо вони будуть позитивними, то ми отримаємо хороший імпульс і в інших крупномасштабних проектах. Нам повірять, повірять у нашу здатність вирішувати. Якщо ми це провалимо, то ми отримаємо відповідний резонанс у багатьох інших наших проектах.

— Звідки буде нафта і кому її постачатимуть?

— З одного боку ми звикли розстібати сорочку, виходити на трибуну — і це наша проблема. Постійна необхідність виправдовуватися, доводити, що ми йдемо правильним шляхом, призводить до того, що ми багато висипаємо за межі «Укртранснафти» комерційної інформації. І наші опоненти нам тільки аплодують, бо вони отримують можливість діяти точніше у своїх стратегіях. Я хочу сказати, що ми вже маємо угоду з трейдерами, які оперують з каспійською нафтою в Чорному морі, є угода з Казахстаном, є угоди із заводами. І я можу сказати, що це не пусті слова. Ми бачимо наступного року не менше, ніж 6 млн. прокачки. А це, якщо качати 9 млн. т. російської нафти, то в підсумку ми отримуємо 15 млн. і гарну перспективу розвитку.

Щодо думки про те, що давайте ми місяць, два, півроку, рік покачаємо в іншому напрямку. За цей час побудують інші варіанти, втратиться стратегія. Пані Де Паласіо висловилася у Брюсселі, що якщо нафтопровід у напрямку Одеса — Броди, то це наша стратегія. Якщо це Броди — Одеса, то це звичайний трубопровід, який нічим не цікавий для ЄС і посилює проблеми Босфору. Проблема є в тому, що держава інвестувала гроші в будівництво нафтопроводу, і вона хоче якнайшвидше ці гроші повернути. Не можна дуже довго вичікувати отримання максимально великих результатів. Це може призвести до того, що атмосфера навколо проекту перезріє, і він стане нецікавим. Але ми саме й ведемо консультації з Pricewaterhouse. Нам кажуть — навіщо він потрібен. Потрібні загальновизнані у світі професіонали, які допомагають нам грамотно виробити нашу стратегію, і яким дуже великою мірою довіряють потенційні партнери. Я хочу сказати, що у нас за межами України дуже непоганий імідж, про нас кажуть більше хорошого, ніж поганого, краще, ніж в Україні. Але, з іншого боку, є перевірені століттями компанії, які є еталоном і захищені від великих помилок і нюансів, — і це наш додатковий позитив у розвитку та іміджі. Коли ми посилаємося на цю компанію, ми бачимо реакцію і власників нафти, і заводів, і банківських структур. Я абсолютно не розумію, чому в Україні це вважають крамолою.

— Багато говорили про те, що для початку роботи проекту потрібно створити міжнародний консорціум...

— Сьогодні можливо, що ми можемо розпочати свою роботу без консорціуму. Ось, наприклад, ми домовилися і зробили спільну заяву у присутності віце-прем’єра у Гданську з нашими колегами із Польщі, що ми створюємо спільні робочі групи та стратегію спільної діяльності з будівництва нафтопроводу до Плоцька. І там наша головна мета — створити умови для приватного капіталу. Ми повинні створити технічні умови, природоохоронні, правові, щоб ті інвестори, які прийдуть зі своїми грошима, вже знали правила гри. І гарантом цього будуть дві компанії, які в майбутньому стануть операторами. Але власниками цього трубопроводу вже може бути міжнародний консорціум. Також ми розглядаємо варіант, коли може бути створено консорціум з формування вантажопотоків.

— Як впливає на проект приватизація польських нафтопереробних заводів?

— Вона ускладнює з одного боку, а з іншого — заводи стають активнішими, у цій боротьбі вони хочуть також збільшити свою незалежність і надійність, створюють надійнішу систему поставок нафти, дистрибуції нафтопродуктів тощо. Сьогодні ми вже близькі до того, що десь отримаємо близько 8 млн. тонн споживання у Польщі. І цього вже буде достатньо для того, аби розпочати реалізацію проекту. Вже ведуться проектні роботи Броди — Плоцьк, у нас вони вже завершуються. Територією України пройде близько 103 км, і близько 400 км у Польщі. Завершується вибір траси, вона вже є на картах і також переходить у детальніші дослідження.

— Як справи з німецькими колегами?

— Ми раді хорошому резонансу, делегація УСПП була в Німеччині, і ми отримали хороші сигнали, ми можемо почитати і пресу. Я по телефону розмовляв з Кінахом, і він задоволений — каже, що дуже великий інтерес, і оптимістично ставляться німецькі потенційні споживачі, і федеральний уряд уже на нас звертає увагу, сприятливо впливаючи на розвиток нашого проекту. Дуже важливо, що власники порту на своїх зборах у червні також визначилися, що цей проект для них є важливим, стратегічним, і вже активно почали брати участь у розвитку цього проекту.

— Які можуть бути ще сценарії щодо нафтопроводу Одеса — Броди у плані управління цим об’єктом? Чи заплановані дискусії про те, чи приватизувати його, чи передавати його в управління або в концесію?

— Прийняття рішення у Верховній Раді про можливість концесії перенесено на осінь у зв’язку з тим, що завершується підготовка бізнес-планів і бізнес-концепції. Цей етап буде завершено наприкінці поточного місяця, і далі ми йдемо вже на закриті переговори з потенційними учасниками. Уряд також уважно ставиться до всіх наших подій на шляху розвитку цього проекту. На якомусь етапі ми вели консультації з Євросоюзом, і там, коли ми починаємо говорити «реверс — не реверс», Євросоюз відповідає, що не хотів би будувати свою стратегію енергетичної безпеки на таких нечітких позиціях з нашої сторони. Можливо, буде такий варіант — передача в концесію якомусь гаранту з усіх сторін. Сьогодні таких рішень не прийнято. Процес приватизації поки не розглядається, бо ми до цього не готові. Ми повинні вже остаточно сформувати свою стратегію, хоча б років на 10. Інакше хто витрачатиме на це гроші, не знаючи, чим це все закінчиться? Є, звичайно, так би мовити, недружні акти з боку держави до нас. Це неповернення 180 млн. ПДВ, це 70 млн. гривень НАК «Нафтогаз», які просто виведені з нашого обігу. Це саме тi гроші, які дозволяють нам купити ті самі три чверті нафти, яких не вистачає для заповнення трубопроводу.

— Невиконання зобов’язань саме і є ризиком для приватного капіталу та для інших наших потенційних партнерів. Ми повинні їх зводити до мінімуму. Ви знаєте, що цього року вже знято ренту нафти по Одеса — Броди, знижено портові збори на період заповнення нафтою. Ці рішення уряду добре оцінили. Для наших зовнішніх партнерів дуже важливо, коли вони бачать, що є такі кроки і всередині держави, що це справді пріоритетний проект для України.

— Які тарифи передбачаються за проектом Одеса — Броди?

— Можливо, це недоречно, але пам’ятаєте одеський анекдот, коли школяра запитують у школі, скільки буде 2х2, він каже: залежить від того, купуємо ми чи продаємо. Тариф залежить від діаметра трубопроводу, від його завантаженості. І ми зараз кажемо, якщо ми будемо качати 6 млн., рентабельним буде один тариф, якщо 8 — другий, якщо 15 — третій. Ми зараз повинні звести потреби ринку з пропозиціями із Каспійського регіону. Як базовий ми прийняли $0,64, як базовий тариф на перевалку ми прийняли сьогодні $3,5. Ми хотіли б її звести до $2,5, якщо ми добре завантажимо термінал «Південний», зробимо його рентабельним.

— Для порівняння: ці тарифи сумісні з іншими, російськими?

— Так. Це тарифи нашого регіону. Це хороший сигнал, його визнали шість держав-учасників проекту «Дружба — Адрія». Тариф у $0,64 визнано найоптимальнішим. Хоча чим далі на Захід, тим тарифи вищі. Наприклад, у Словаччині та Угорщині тарифи долар і більше. У Росії, Білорусі дещо нижчі, але там цілий ряд, там дешевше й електроенергія, безліч складових. У нашому регіоні — це «золота середина». Ці розрахунки свідчать, що ми стаємо конкурентами порівняно з іншими маршрутами, ми цікаві.

— Що цей проект дасть звичайному громадянину?

— Громадянину України це дасть, по-перше, хорошу перспективу, бо проект потребує старту і до нього одразу зміниться ставлення. Але ми повинні стартувати на економічно привабливих умовах. На сьогодні ми саме створили навколо нас таку атмосферу для проекту — відбувся ряд змін, які підняли ефективність нашого проекту. Тобто ми стаємо елементом енергетичної безпеки Європи і, як цей елемент, стаємо предметом захисту інтересів. Україна сама отримує якісь гарантії. Нас захищатимуть як елемент їхньої енергетичної безпеки. Але ми робимо все, щоб у цьому знайшла свій інтерес і Росія, для цього ми подали ряд пропозицій. Ми не хочемо робити щось «в піку» Росії, Америці тощо. Ми, наскільки це можливо, хочемо віднайти баланс інтересів. Хоч ми усі бачимо, наскільки це важко все вирішується.