Юрій КОСТЕНКО: «Моя участь у президентських виборах можлива»

— Чи правда, що ви відмовилися бути рухівським кандидатом на президентських виборах?

— Я зняв свою кандидатуру на засіданні Центрального проводу.

— Ви вважаєте, що Бойко має більші шанси?

— Ні, це було зумовлено зовсім іншим — ситуацією, яка склалася в партії.

— А саме?

— Я не хотів би вдаватися в подробиці. Скажу тільки, що Рух має реформуватися, щоб залишатися лідером серед національно-демократичних партій. Усі ми багато в чому успадкували радянське тоталітарне мислення. Спираючись на нього, ми пробуємо будувати демократичні партії. Рух має внести корективи в програму і статут щодо програмних засад. Адже НРУ постійно декларував опозиційність до влади. Це було обгрунтовано, тому що при владі була стара радянська номенклатура. Коли ми здобули незалежність, Рух як партія державотворча повинен був не просто декларувати опозиційність, а й ефективніше впливати на всі події в державі. Ми повинні прагнути влади, а не відхрещуватися від неї.

Усі ці зміни необхідні для ефективної участі і в президентських виборах, і в парламентських 2002 року.

Із цією ж метою треба шукати можливість об'єднання з іншими демократичними партіями. У такий спосіб ми зможемо і претендувати на створення парламентської більшості в наступній Верховній Раді. Саме через поразку на виборах-98 у представників різних партій є готовність до висунення узгодженої кандидатури на президентських виборах.

— Отже, Бойко — це неостаточна кандидатура НРУ?

— Ні. Будуть іще переговори, з'їзд НРУ на початку грудня. Ми ще не можемо визначити остаточної кандидатури. Мене змусив відмовитися від висування і спосіб, у який проводилося обговорення на останньому проводі, і загальна ситуація в партії.

— Ви вважаєте, що нинішнє керівництво партії здатне реформувати Рух?

— Керівник Руху на 8-му з'їзді закликав провести реформи. Багато тих пропозицій я теж підтримую. Інша річ, що в кожного з нас є своє бачення, певні відмінності.

— Після розмов на 8-му з'їзді якісь реформи були?

— У нас працює спеціальна група, яка готує зміни до програми і статуту. Вона узагальнить усі пропозиції, Центральний провід затвердить і внесе рекомендації на з'їзд.

На сьогодні Центральний провід збирається раз на місяць. Цілий місяць партія не може ефективно здійснювати управління. От і щодо фінансової кризи партія має визначитися. Треба створити повноважну політичну раду, яка б між засіданнями проводу оперативно реагувала на всі події.

— Наскільки серйозна суперечка в Русі: співпрацювати з демократичними чи національно-демократичними силами?

— Сьогодні навіть голова СПУ О.Мороз заявляє, що він демократ. Із національно-демократичних у парламенті представлені тільки ми і багато в чому — НДП. Поза парламентом це — Християнська, Республіканська партії, КУН. Вони ставлять на перше місце розвиток Української незалежної держави, із проведенням демократичних реформ. Інші більше спрямовані на соціальний захист. Соціал-демократичні партії заявили, що вони є лівими.

— То з ними неможливе узгодження кандидатури на президентських виборах?

— Треба дивитися на персоналії. Мороза національно-демократичні сили не можуть сприймати як партнера на переговорах.

— А альянс Руху і «Громади» ще триває?

— Альянсу як такого ніколи не було. Були ситуативні домовленості під час висування на посаду Голови ВР і під час розподілу комітетів. Ми за Ткаченка не голосували, а тому під час поділу комітетів нам іноді пропонували зовсім безглузді варіанти. От ми із «Громадою» і підтримали одне одного.

— Можливий варіант, що Рух підтримає кандидатуру від «Громади» в жовтні 1999 року?

— Ні. Про альянси, тим більше про відкриту підтримку говорити важко.

— Чи можна вважати, що в НРУ є опозиція, яка має своїх кандидатів?

— Яка опозиція? У будь-якій демократичній партії завжди є кілька позицій: радикальна, ліберальна, ще якась. Завдання органу політичного управління — збалансувати ці позиції.

— А Чорновіл теж так вважає?

— Про це краще запитайте в нього. Я можу сказати, що іноді бажання поліпшити становище в партії подається як спроба розвалити чи послабити організацію. Яскравий приклад — дискусія Чорновіла і Лавриновича у пресі. Я взагалі категоричний противник перенесення партійних дискусій на сторінки преси.

— Кажуть, що Чорновіл останнім часом лояльно, навіть дружно, ставиться до Лавриновича. Це якесь перегрупування сил у керівництві партії?

— Час поставив усе на свої місця. Під так званим протистоянням не було ніякої основи. Тому Чорновіл після певного часу заявив, що в них немає особливих розбіжностей.

А свого часу Лавринович дійсно порушив статут — підтримав імпічмент Президента. По-перше, такого рішення партії не було, по-друге, це все вилилося на сторінки газет. От його і вивели зі складу проводу.

— А з львівським керівництвом Руху буде те саме? Їхня суперечка із Чорновілом теж вийшла на сторінки преси...

— Думаю, що нинішній рівень демократизації партії вже не дозволить так просто вирішувати такі проблеми. Хай буде дискусія. Яка позиція переможе, та і буде правильною.

Чи треба змінювати керівництво партії, за статутом, вирішить звітно-виборчий з'їзд 1999 року. Інтригами такі проблеми не вирішують. Я був проти заміни І.Драча в такий спосіб на 3-му з'їзді. Це тхне більшовизмом.

— Хіба не правда, що Чорновіла наразі підтримують не дуже потужні східні та південні осередки, а рухівці на Заході хотіли б бачити вас головою партії і кандидатом на президентських виборах?

— А хто проводив якийсь рейтинг із цього приводу? Це теоретичні міркування щодо популярності чи непопулярності.

— Якщо на з'їзді знову висунуть вашу кандидатуру на посаду Президента, то ви можете і не відмовитися?

— Я не відкидаю можливості висунення моєї кандидатури на президентських виборах. Якщо будуть передумови: і ситуація в Русі, і об'єднання національно-демократичних сил.

№172 10.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»