Юрій КОСТЕНКО: «Рух» як назва вичерпав себе...
— У ЗМІ з’явилося кілька дещо суперечливих повідомлень відносно з’їзду УНР, який має відбутися в суботу, 25 січня. Зокрема, інформаційні джерела передають ваші слова про наміри об’єднатися зі структурами Демократичної партії України. Водночас глава ДемПУ Ганна Антоньєва спростувала можливість об’єднання двох партій...
— Про об’єднання з усією ДемПУ зараз не йдеться, однак 11 її обласних організацій візьмуть участь у роботі об’єднавчого з’їзду. Взяти участь в ньому, до речі, мають намір не лише структури ДемПУ, але й ряду інших партій демократичного спрямування. Серед них низові організації НРУ, Республіканської християнської партії та інших.
— Чи йдеться про створення нової партії, чи просто про приєднання до УНР, який змінює назву?
— Фактично це буде приєднання, політично — початок консолідації правих сил і зміна не просто назви, а зміна якостей нашої партії. Передбачаються суттєві реформи, спрямовані на набуття партією європейської якості.
— Вам не здається, що притягнення до себе частин інших партій приведе до серйозних конфліктів із тими, у кого ви «відберете» низові організації?
— Я думаю, буде навпаки. Той рівень консолідації між партіями демократичного спрямування, який має місце на районному рівні, поступово спроектується на Київ.
— На з’їзді має бути обраний голова партії. Чи є претенденти на цю посаду, окрім вас?
— За статутом, бути обраним лідером є право кожного партійця. Провід УНР, який відбувся у вівторок, не ухвалював жодного рішення щодо рекомендації з’їздові тих чи інших кандидатур, в тому числі й чинного голови.
— Ви заявили про наміри змінити назву, запропонувавши «Українська народна партія». Чим це викликане і чому саме таку назву ви запропонували?
— «Рух» як назва вичерпав себе після здобуття Україною незалежності. Рухи, чи коаліції, як свідчить історія, ставлять за мету досягнення одноразової мети — або незалежність, або зміна суспільного устрою, або перемога на виборах. Потім ці рухи чи фронти розпадаються. Ми тримали назву «рух» лише в надії об’єднати два рухи. Сьогодні об’єднання обох рухів в одну юридичну особу якщо не зупинене, то принаймні призупинене. Причина цього — антидемократична вимога НРУ до УНР «розпуститися і влитися». Подальше існування двох Рухів — зайва конфронтація. Тому й було вирішено змінити назву. Значна частина низових організацій УНР, як і тих, які мають намір до нас приєднатися, виступають за назву «Українська народна партія».
— Чи є якісь інші варіанти?
— Так. Обговорюються назви «Національно-демократична партія», «Національно-народна партія». Рішення прийме з’їзд.
— Чи не боїтеся ви втратити власне рухівський електорат?
— По-перше, «Українська народна партія» звучить дуже близько до Українського народного руху. По- друге, сьогодні виборець менше дивиться на назви, а більше довіряє конкретним справам. «Наша Україна», як відомо, назва дуже молода, але її вже всі знають.
КОМЕНТАРI
З проханням дати експрес-аналіз ситуації навколо Рухiв «День» традиційно звернувся до експертів. «Амплітуда» поглядiв виявилася досить широкою, — що, зрештою, для тієї системи координат, у якій існує вітчизняна політика, характерно. Степан ДЄТОЧКІН, Центр стратегічного прогнозування «Глобальні перспективи»:
— Мене дивує, чому всі зациклилися на об’єднанні двох Рухів і на тому, що відбувається навколо цих політичних сил. Насправді, між цими партіями, якщо не брати до уваги назви, не більше спільного, ніж між будь-якими іншими партійними суб’єктами з блоку Ющенка. Якщо ж врахувати чинник амбіцій «верхівок», які не допускають об’єднання не лише на підставі певних поступок зі свого боку, але навіть і на паритетних засадах, то стає очевидним: «єдиний Рух» — міф учорашнього дня. Це аж ніяк не виключає, що хтось із уламків колись єдиного Руху може стати учасником або навіть центром об’єднувальних процесів. Об’єднуються навколо більш життєздатних сил, тому недивно, що порухи в цьому напрямку ініціює УНР. Незважаючи на деяку ідеологічну зашореність, Юрій Костенко — дуже прагматична людина. Пригадаємо — він був одним із ініціаторів і головним на переговорах із «дев’яткою» щодо створення більшості і, наскільки мені відомо, доклав чимало зусиль (щоправда, безуспішних) для того щоб схилити націонал-радикалів із оточення Віктора Ющенка до необхідності співпрацювати з усіма демократично налаштованими силами Верховної Ради. Нинішній рік буде вирішальним для самовизначення багатьох політиків. Якщо Юрій Костенко не побачить чітких перспектив для себе як політика та законодавця (що також важливо) в межах вічно «невизначено-опозиційної» «Нашої України», я не виключаю, що вже до літа з його участю у Верховній Раді почнеться формування нового міжфракційного об’єднання.
Володимир БОНДАРЕНКО, Міжнародний центр політичного консалтингу:
— Що ж до намірів керівництва УНР змінити назву на «Українська народна партія», то у нас вже доволі «народних» партій, є навіть «двічі народні», — тому вважаю відмову від бренду «Рух» далеко не найрозумнішим піар-ходом. Його наслідком може стати втрата всього Українським Народним Рухом. Мені останнім часом доводилося бувати в Західній Україні, — свідчу, що там чимало прихильників саме Руху з його історією і традиціями. Ці люди зміну назви навряд чи зрозуміють.
Олександр КРИВОШЕЄНКО, Центр політичного маркетингу:
— Вірогідність об’єднання УНР і ДемПУ на з’їзді 25 січня — 99%. Проте йдеться не про злиття двох партій (це нашим законодавством не передбачено), а влиття в Український Народний Рух — чи вже в Українську народну партію — декількох обласних організацій Демократичної партії, лідери яких опозиційно налаштовані до нинішньої голови ДемПУ Ганни Антоньєвої. Конфлікт усередині ДемПУ існує давно, і розмови щодо входження внутрішньопартійної опозиції до УНР ведуться також давно. Тобто те, що має відбутися, — це такий собі символічний акт. Плани ж УНР змінити назву лише зовні видаються нелогічними і непослідовними. Насправді ж рішення щодо цього було прийняте ще на попередньому з’їзді УНР. Однією з причин є те, що існування двох Рухів дискредитує обидві ці партії і знижує рівень довіри до них з боку виборців. Друга важлива причина — зниження популярності рухівського бренду. Назва — це важливий символічний ресурс у боротьбі за електорат. (Який, до речі, у УНР досить сталий, і зміна назви навряд чи суттєво на нього вплине.) Отже, нова назва відкриває перед УНР нові перспективи. Можливо, відбудеться також певне коригування партійної ідеології. Зокрема, я точно знаю, що на з’їзді буде прийнято низку рішень щодо зміни статутних норм у бік більшої їх демократичності.
