З чистої сторінки...

Директор Регіонального бюро Програми Розвитку ООН (ПРООН) у Європі та СНД, помічник генерального секретаря ООН і заступник координатора програми міжнародної співпраці з питань Чорнобиля Кальман Міжей відомий у світі як великий економіст. До ПРООН він прийшов після успішної бізнес-кар’єри в Угорщині та Східній Європі. Був на посаді віце-президента з питань інвестицій у Центральну та Східну Європу в American International Group, Inc., очолював Експортно-імпортний банк Угорщини та Угорську експортну кредитно-страхову компанію. Як віце-президент Інституту східно-західних досліджень консультував уряди регіону з питань перехідної економіки, приватизації, реформ банківської та інших сфер. Останній його приїзд до Києва пов’язаний iз проведенням тут настановного форуму Спiльноти демократичного вибору. Перші запитання «Дня» стосувалися саме цієї події.

— Ви брали участь у конференції Спільноти, яку було розцінено в Росії як антиросійська акція. Чи не думаєте ви, що це може ще більше загострити відносини між Україною та Росією у газовій сфері?

— Ті люди, які це говорять, хочуть сказати, що в Росії не сприймають демократії? Я думаю, що це був дуже хороший захід, жодним чином не спрямований проти Росії. Більшість людей, у тому числі, я сподіваюся, і в Росії, це розуміють. Вони знають, наскільки важлива демократія. З іншого боку, для України дуже важливо мати хороші економічні відносини з Росією та укладати довгострокові угоди про ціни на енергоносії та про їх транзит через територію України. Я не думаю, що Росія негативно відреагує на цю конференцію.

— Напередодні, на саміті «Україна—ЄС», було прийняте політичне рішення про надання Україні статусу країни з ринковою економікою. Як ви його оцінюєте?

— Це давно очікуване рішення, і воно мало бути прийняте набагато раніше. Я йому дуже радий.

— Які зміни у зв’язку з цим очікують Україну?

— Це дуже важливо для процесу інтеграції вашої країни до всесвітньої економічної системи. Це абсолютно необхідно.

— Прості громадяни України також відчують наслідки цього рішення?

— Вони багато в чому залежатимуть від того, чи пояснять людям його суть мас-медіа. Я впевнений, наслідки цього рішення, звичайно, відчують усі.

— Нещодавно я розмовляв iз одним фінансистом, і він розповів, що український фондовий ринок, всупереч загальному правилу, ніяк не відреагував на цю цілком непересічну для України подію. Як ви можете це пояснити?

— На жаль, я не знаю учасників українського фондового ринку та їх мотивувань, але, звичайно ж, люди, які оперують на цьому ринку, знають домашні умови. Напевно, це не було для них сюрпризом, що Україна отримала статус країни з ринковою економікою. Напевно, вони цього чекали, і не дуже здивувалися. Крім того, розмір фондового ринку України надто обмежений. Але саме такий ринок може іноді давати й надто бурхливу реакцію. У цьому випадку рішення про ринковий статус більше грає на довгострокову перспективу, ніж на сьогодення. Саме тому, на мою думку, так себе повів український фондовий ринок.

— Дещо менше року тому в Україні з’явився документ під назвою «Синя стрічка». Говорять, ви мали до нього безпосереднє відношення...

— Так, я його ініціював. Це була робота нашої комісії, яка складалася з дуже авторитетних експертів.

— Чи вважаєте ви, що цей документ, який містив і глибокий аналіз стану української економіки, і дуже цінні пропозиції щодо того, яким шляхом їй потрібно далі йти, і прогнози економічного розвитку, мав вплив на подальший хід подій?

— Оцінюючи практику українського уряду, деякі експерти дійшли висновку, що він не завжди діяв згідно з тими рекомендаціями, які були викладені у звіті комісії «Синьої стрічки». Але справа була майже відразу ж після помаранчевої революції, і уряд намагався впроваджувати насамперед популярні заходи.

— Ви маєте на увазі популістські заходи?

— Ні, саме популярні. І ще: спочатку вони (уряд. — Авт. ) були не дуже досвідчені, особливо щодо ринкових відносин та управління державою ринковими методами.

— У роботі нової української влади було кілька етапів. Зараз у нас новий уряд. Ви вважаєте, що він буде більш успішним?

— У нього дуже мало часу. Але він використовується добре. У правильному контексті продовжена приватизація та реприватизація. Остання була максимально обмежена, але також дуже успішна. Приватизація «Криворіжсталі» — це дуже добре, тому що це породжує довіру до уряду.

— Що саме породжує довіру — успішний продаж цього підприємства чи заява Президента про те, що реприватизації на цьому потрібно покласти край?

— Я би відзначив ще й оголошення про продаж «Укртелекому», що також дуже важливо. І все це породжує у влади впевненість у собі, а у інвесторів — довіру до неї, тому що «Криворіжсталь» була справді дуже добре і прозоро продана. Це дуже хороший приклад для наступних транзакцій у процесі приватизації.

— Деякі експерти вважають, що це був неправильний хід, що слід було залишити «Криворіжсталь» у власності держави.

— Завжди можуть знайтися люди, яким не подобатимуться новини, які для інших людей є дуже хорошими. Це як склянка, яка для однієї людини наполовину порожня, а для іншої — наполовину повна. Для мене це оптимістична новина, оскільки після соціалізму лише половина людей висловлюється на користь соціалістичної власності. Це — добре. Десять років тому таку думку висловили б 80% людей. У ваших людей ще дуже мало знань про ринкову економіку і про те, як вона працює. Мені здається, що у вашій країні слід провести у пресі масову освітню кампанію у цьому напрямку.

— Один із напрямів роботи ООН — боротьба з бідністю. Україна, на вашу думку, має зрушення на цьому шляху останнім часом?

— Я не аналізував останні статистичні дані по Україні, але якщо є економічне зростання (у 2004 році воно було дуже високим, а зараз набагато менше), то все-таки економіка йде вперед. Це найважливіший чинник боротьби з бідністю — економічне зростання.

— Комісія «Синьої стрічки» займається аналізом поточного стану економіки в країнах (і, зокрема, України) для яких вона готувала свої рекомендації?

— Комісія з самого початку планувалася як довгострокове підприємство. Нами створено аналітичний консультативний центр «Синьої стрічки», за допомогою якого ми готуємо дуже практичні аналізи для урядів, щоб вони могли використати ці дані у своїй політиці. Причому тепер ми робимо упор не стільки на річні або піврічні звіти, скільки намагаємося працювати в постійному зв’язку з урядом, бути в курсі того, що відбувається, і щодня бути учасниками процесу. Ми хотіли б щодня супроводжувати наші рекомендації і допомагати втіленню їх у життя. Ми беремо участь у розробці законопроектів, брали участь, зокрема, в роботі групи, з якої й вийшов указ Президента України про деякі заходи з урегулювання питань приватизації... Ми брали також активну участь у розробці проекту закону, який умовно називається «Про амністію» і спрямований на те, щоб не переглядалися результати масової приватизації, а лише одиничні проекти. Так само ми працюємо з урядом з питань СОТ, європейської інтеграції, держбюджету України. Не всі наші рекомендації уряд враховує, але ми не ставимо собі обов’язкового завдання отримати результат. Для нас важливо постійно брати участь і допомагати у процесі. Тим більше, що уряд зараз більше цікавить питання не «що робити», а «як робити». Саме під цим девізом ми зараз перебудовуємо взаємодію з урядом. За даними за перше півріччя комісія вийшла зі своїм другим, проміжним, звітом, у якому вона проаналізувала підсумки перших шести місяців і дала дванадцять своїх уточнених рекомендацій уряду України. Цей документ досить популярний і в урядових, і в експертних колах.

— Хотілося б знати, які рекомендації отримав наш уряд з приводу амністії капіталів?

— Ми виступаємо за те, щоб підбити підсумки під історією, що стосується приватизації, а також це стосується витоку капіталів. Безумовно, люди, які вели незаконну діяльність у минулому, повинні мати можливість легалізувати свої капітали, але при цьому вододіл повинен бути досить чітким у тому плані, що з моменту легалізації капіталу всю діяльність треба вести виключно в законодавчому полі. Тому що в іншому випадку суспільство розглядатиме таку амністію просто як допомогу не дуже чесним людям.

— Який відсоток податку для амністованих капіталів ви б встановили? У нас раніше називали цифри 10%, 13%.

— Податок повинен містити стимули, щоб людям хотілося повертати свої гроші. Але це обов’язково має бути єдиний і одночасний для всіх захід.

— Зараз до України починає надходити іноземний банківський капітал. У принципі ми розуміємо, що це позитивне явище у плані розвитку конкуренції, підвищення надійності банківської системи, надання нових послуг клієнтам. Але в банківських колах виникає також стурбованість.

— Досвід багатьох країн однозначно показує, що це надзвичайно позитивна річ, яка може стати важливим чинником економічного зростання. Я не знаю подробиць місцевої дискусії на цю тему, але можу припустити, що ваші банкіри просто побоюються конкуренції, чим і викликане їхнє незадоволення. Але в будь-якому разі і з усіх поглядів банківське інвестування — це дуже позитивний момент. Треба сказати, що іноземні банки приводять сюди не лише свій капітал, але й свою клієнтуру. Вони мають позитивний вплив на розвиток ринків капіталу, оскільки є дуже активними учасниками цих ринків, а також можуть результативно протистояти спробам надміру регулювати діяльність на цих ринках. Тому їх потрібно розглядати як прогресивних учасників. Банківська реформа у вашій країні є одним із найважливіших елементів ринкових реформ. І вона повинна не допускати дискримінації будь- кого. Уряд не може встановлювати жодних преференцій окремим банкам. Якщо цього немає, тоді відкриття банківського ринку стане передумовою для економічного успіху.

— Україна готується до вступу до Світової організації торгівлі. Але багато експертів та політиків вважають, що нарівні з позитивними наслідками можливі й деякі загрози для провідних галузей країни, у яких зайняті мільйони людей. Насамперед це сільське господарство, де зараз дуже важке становище.

— Мені здається, що така ситуація там не пов’язана з міжнародною конкуренцією. Справа швидше за все у поганій сільськогосподарській політиці. А в принципі сільське господарство України може бути житницею не лише Європи, але й усього євроазійського регіону. За моїми оцінками, саме в інтересах України сприяти створенню вільного ринку сільськогосподарської продукції. При цьому потрібно, звичайно, проводити розумну соціальну політику, спрямовану на те, щоб не дозволити невеликим групам людей заволодіти всією землею. Як це сталося, наприклад, у Росії, де з’явилися величезні латифундії. У цілому для України ліберальний підхід до земельного питання більше підходить. І їй зовсім не треба боятися відкривати свої ринки сільгосппродукції. Спільно з Організацією економічного співробітництва та розвитку і Всесвітнім банком ПРООН ще два роки тому провели дослідження конкурентоспроможності основних груп сільськогосподарських товарів після приєднання України до СОТ. Висновок: із десяти товарів, що аналізувалися, лише два можуть виявитися неконкурентоспроможними — м’ясо птиці та свинина. За іншими товарами у України дуже великий запас конкурентоспроможності. Цей приклад я навів для того, щоб показати, якою кількістю міфів оточена проблема вступу вашої країни до СОТ. Зараз робиться повторний аналіз як у сільському господарстві, так і у товарах промислової групи. Це не буде політичне дослідження. Ми хочемо на дуже простих прикладах пояснити членам парламенту, лобістським групам та експертам, який товар буде конкурентоспроможним, а який ні. І порахувати, у що це виллється для економіки, запропонувати певні заходи з компенсації. Ми хочемо викласти це дослідження в стилі звіту «Синьої стрічки». Але, можливо, ще простіше і доступніше для споживачів цієї інформації. Матеріал, який є уже зараз, показує, що побоювання абсолютно не адекватні.

— Чи враховували ви при цьому низький рівень заробітної плати в українському селі, що значною мірою сприяє високій конкурентоспроможності? А якщо її підвищити, чи можна буде й після цього конкурувати?

— Навіть у тому випадку, якщо зарплата виросте вдвічі, конкурентоспроможність, однак, зміниться ненабагато. Я розумію, що зарплати в сільській місцевості зараз вдвічі нижчі, ніж у промисловості. Це, справді, дуже погано. І це не сприяє боротьбі з бідністю. Але реально українську продукцію можуть зробити неконкурентоспроможною більш високі ціни на енергоносії, добрива, насіннєвий матеріал, послуги..

— Чи вважаєте ви, що Україні вже найближчим часом потрібно зняти мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення?

— Так. Неодмінно. Але треба встановити контроль за розміром ділянок, що знаходяться у власності однієї людини. На мою думку, не треба забороняти людині мати 100 гектарів, але й не можна допускати величезних латифундій.

— А для іноземних покупців повинні бути особливі обмеження?

— По-моєму, вони повинні бути. Скажімо, 10—15 років після зняття мораторію для вітчизняних покупців. Я вірю в клас ваших власних капіталістів. Їм треба створити умови для розвитку. Було б дуже погано з політичного погляду, якби народ України побачив зростання латифундій, які належать іноземцям. З іншого боку, люди повинні розуміти, що за володіння землею треба платити. У Європі, наприклад, існують дуже складні і навіть витончені механізми з регулювання земельних відносин і, передусім, для великих господарств. Але якщо ви зовсім не пускаєте до цієї сфери іноземців, то не приходить і технологічний прогрес. Уряд повинен виробити і запропонувати суспільству стратегію щодо оптимальної структури землекористування.